У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.02.07 Справа №6/312
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: Федоренко С.Є., довіреність № 37/10/10 від 11.05.2006р.;
відповідача-1: Житник І.В., довіреність від 28.02.2007р.;
відповідача-1: Ковтун Г.Є., паспорт СА № 785698 від 25.07.1998р., директор;
відповідача-2: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Авто-Дизель-Сервіс»,
смт. Якимівка Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2006 року
у справі № 6/312
за позовом Якимівської міжрайонної Державної податкової інспекції в
Запорізькій області, смт. Якимівка Запорізької області
до відповідача-1 Приватного виробничого підприємства «Авто-Дизель-Сервіс»,
смт. Якимівка Запорізької області
до відповідача-2 Приватного підприємства «Агростар», м. Запоріжжя
про визнання угоди недійсною та стягнення дизельного палива
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.11.2004р. у справі № 6/312 позовні вимоги Якимівської МДПІ в Запорізькій області були задоволені та визнано недійсним укладений між ПВП «Авто-Дизель-Сервіс» і ПП «Агростар» договір купівлі-продажу дизельного палива на суму 30.825,00 грн. Стягнуто з ПВП «Авто-Дизель-Сервіс» в доход Державного бюджету України дизпаливо в кількості 22500 літрів на суму 30.825,00 грн.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.02.2005р. вищевказане рішення суду першої інстанції змінено і доповнено резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Стягнути з ПП «Агростар» на користь ПВП «Авто-Дизель-Сервіс» 30.825,00 грн.».
На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2004р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 08.02.2005р. у справі № 6/312 були видані відповідні накази, у т.ч. і наказ суду від 05.07.2005р. № 6/312 про стягнення з ПВП «Авто-Дизель-Сервіс» в доход Державного бюджету України дизельного палива в кількості 22500 літрів на суму 30.825,00 грн. Вказаний наказ був направлений стягувачу.
В ході проведення виконавчих дій з виконання наказу господарського суду № 6/312 від 05.07.2005р., ДВС в Якимівському районі був складений акт від 14.08.2006р. про те, що перевіркою майнового стану боржника за місцем фактичної адреси по вул. Каховське шосе, 14 в м. Мелітополь, а саме - внутрішньої АЗС підприємства та бухгалтерії встановлено, що у ПВП «Авто-Дизель-Сервіс» відсутнє дизельне пальне, в т.ч. 22500 літрів, на які необхідно звернути стягнення.
20.11.2006р. ДВС в Якимівському районі прийнята постанова ВП № 2208525 про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, викладених в акті від 14.08.2006р. та із вказівкою про те, що згідно даних бухгалтерського обліку в 2006р. дизельне пальне на підприємство відповідача-1 не надходило.
В грудні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду, в якій просив звернути стягнення на кошти боржника та стягнути з ПВП «Авто-Дизель-Сервіс» вартість кількості 22500 літрів дизельного палива в сумі 30.825,00 грн. Заява мотивована тим, що стягнути з відповідача-1 дизельне паливо в натурі є неможливим, що підтверджується актом ДВС в Якимівському районі від 14.08.2006р. та постановою ДВС в Якимівському районі від 20.11.2006р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2006р. у справі № 6/312 заява позивача була задоволена. Змінено порядок виконання рішення господарського суду від 08.11.2004р. і стягнута з відповідача-1 в доход Державного бюджету України суму 30.825, грн. вартості 22500 літрів дизельного палива.
Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою суду, у поданій апеляційній скарзі ПВП «Авто-Дизель-Сервіс», відповідач-1 у справі, вказує на те, що ухвала є необґрунтованою і не відповідає дійсним обставина справи. Зазначає, що судом першої інстанції не врахована та обставина, що на даний час у Вищому адміністративному суді України розглядається справа № 6/312 за касаційною скаргою відповідача-1. Як вказує скаржник, у разі задоволення його касаційної скарги буде скасовано в т.ч. і наказ від 05.07.2005р. про стягнення з нього дизельного палива в кількості 22500 літрів, спосіб і порядок виконання якого оскаржуваною ухвалою змінено і стягнено вартість дизельного палива. На думку відповідача-1, зміна способу та порядку виконання судового рішення по справі суперечить ст.49 ЦК УРСР.
Просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2006р. у справі № 6/312 скасувати.
ДПІ у Якимівському районі Запорізької області, позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів та просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2006р. у справі № 6/312 залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні представники позивача і відповідача-1 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Від ПП «Агростар» відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Відповідач-2 законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе на підставі ст. розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності відповідача-2, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №623 від 27.02.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 28.02.2007р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до Роз’яснення ВАСУ від 12.09.1996р. за № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
В п 4 названого Роз’яснення зазначено, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження»), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).
Фактичні обставини справи свідчать про те, що у відповідача-1 відсутнє дизельне паливо, яке за рішенням господарського суду від 08.11.2004р. підлягало стягненню в доход Державного бюджету України. Вказане підтверджується вищезазначеним актом державного виконавця від 14.08.2006р. та постановою ДВС в Якимівському районі від 20.11.2006р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. Представник відповідача-1 в судовому засіданні також підтвердив обставину відсутності на підприємстві дизельного палива, вказавши на те, що дизпаливо витрачено в ході здійснення господарської діяльності підприємства.
Вищевикладені обставини свідчать про неможливість виконання рішення господарського суду від 08.11.2004р. у справі № 6/312 у встановленому судом порядку.
Доводи скаржника про не взяття до уваги судом першої інстанції обставини щодо перегляду на даний час рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2004р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 08.02.2005р. у справі № 6/312 в касаційному порядку, внаслідок чого в подальшому може бути скасований наказ суду від 05.07.2005р. №6/312, колегією суддів до уваги не приймаються внаслідок наступного.
Відповідно до ст.85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Статтею 105 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
З матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2004р. у справі № 6/312 набрало законної сили після перегляду справи апеляційною інстанцією, а саме з 08.02.2005р.
За змістом ст.124 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій», ст.45 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2004р. у справі № 6/312 набрало законної сили, то воно є обов’язковим на всій території України і має виконуватися в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», як це передбачено ст.115 ГПК України. Оскарження судового рішення в касаційному порядку не є підставою для його невиконання.
Щодо доводів скаржника про можливість скасування в подальшому судового рішення в касаційному порядку, на підставі якого виданий наказ суду, то слід зазначити, що у відповідності зі ст.122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Отже, у випадку подальшого скасування рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2004р. у справі № 6/312 судом касаційної інстанції, відповідач-1 не буде позбавлений права звернутися до суду із заявою про видачу відповідного поворотного наказу.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано залишено без задоволення клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 6/312 за заявою позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення до набрання законної сили ухвали Вищого адміністративного суду України за касаційною скаргою відповідача-2 на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції по даній справі.
Так, статтею 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Фактичні обставини справи свідчать про відсутність факту неможливості розгляду заяви позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення до розгляду касаційної скарги відповідача-2 на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції по даній справі, з урахуванням наведених вище приписів ст.ст. 45, 85, 105, 115 ГПК України.
Щодо доводів скаржника про те, що зміна способу та порядку виконання судового рішення по справі суперечить ст.49 ЦК УРСР, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.49 ЦК УРСР, що входила до підстави позовних вимог при розгляді справи № 6/312, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Згідно з п.18 Роз’яснення ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, якщо господарський суд, розглядаючи справу, встановить, що одна із сторін діяла умисно в угоді, яку укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства усе виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави. За неможливості передачі майна в доход держави в натурі стягується його вартість.
З викладеного вбачається, що зміна способу та порядку виконання рішення суду не суперечить приписам ст.49 ЦК УРСР.
Отже, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни ухвали місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Авто-Дизель-Сервіс», смт. Якимівка Запорізької області, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2006р. у справі № 6/312 – без змін.