Справа №2о-6/2009р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Шевцовій М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, заінтересовані особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ?
ВСТАНОВИВ:
Заявниця ОСОБА_1 09 квітня 2008 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона проживала однією сім’єю із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 2000 року і до дня його смерті, яка настала 14 листопада 2007 року.
В 2000 році вона познайомилась із ОСОБА_4, який проживав по сусідству із нею. Оскільки він за станом здоров’я не міг працювати, часто хворів, потребував допомоги та догляду, він звернувся до неї з пропозицією поселитися в нього та здійснювати за ним догляд. В 2000 році вона, разом з чоловіком ОСОБА_5, вселилась до ОСОБА_4, який проживав разом зі своєю матір’ю ОСОБА_6, яка також потребувала допомоги та догляду, в силу похилого віку.
З того часу як вона вселилась до ОСОБА_4, вони всі проживали однією сім’єю, між ними склалися родинні відносини, вони мали спільний бюджет, вели сумісне господарство, разом харчувалися, купували предмети домашнього вжитку, проводили поточний ремонт будинку. Вона піклувалась про ОСОБА_4 та ОСОБА_6, доглядала їх, купувала необхідні ліки.
12 березня 2003 року померла ОСОБА_6. Її похованням займались ОСОБА_4 та вона з чоловіком.
В подальшому стан здоров’я ОСОБА_4 значно погіршувався, та вона продовжувала його доглядати та надавати всю необхідну допомогу.
19 липня 2002 року в неї народилась донька ОСОБА_7, та 11 травня 2006 року – донька ОСОБА_8, які також проживали з нею в будинку ОСОБА_4, вважали його членом сім’ї та відносились до нього як до дідуся.
14 листопада 2007 року ОСОБА_4 помер. Його похованням також займалась вона, та після його смерті її сім’я продовжує проживати в будинку, який належав ОСОБА_9.
Посилається на те, що вона, як спадкоємиця четвертої черги за законом, бажає нотаріально оформити спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, у зв’язку з чим змушена була звернутися до суду та просить встановити факт проживання її однією сім’ю із ОСОБА_4, померлим 14 листопада 2007 року, починаючи з 2000 року і до його смерті, тобто 14 листопада 2007 року.
До початку розгляду справи по суті, судом до участі в розгляді справи в якості заінтересованих осіб залучені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, як рідні діти ОСОБА_4, є спадкоємцями першої черги за законом.
В судовому засіданні заявниця заявлені вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
В судовому засіданні заінтересована особа – ОСОБА_2, заявлені вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.
В судовому засіданні заінтересована особа – ОСОБА_3, заявлені вимоги не визнала та просила суд в їх задоволенні відмовити.
В судовому засіданні представник заінтересованих осіб – ОСОБА_10, заявлені вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.
В судове засідання заінтересована особа – друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, не з’явилась, про день, місце та час судового розгляду справи сповіщена належним чином. До суду надіслали письмову заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника.
Суд, вислухавши пояснення заявниці, заінтересованих осіб, їх представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що 14 листопада 2007 року помер ОСОБА_4, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_11 реєстрації смерті ОСОБА_12 міського управління юстиції Дніпропетровської області 18 грудня 2007 року зроблено відповідний актовий запис за №9948 (а.с.21, 46).
До дня смерті ОСОБА_4 проживав в належному йому на праві власності домоволодінні №26 по пров. Комісарівському в м. Дніпропетровську (а.с.47).
Разом з ним, до своєї смерті, проживала його мати – ОСОБА_6, яка померла 12 березня 2003 року, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_11 реєстрації смерті ОСОБА_12 міського управління юстиції Дніпропетровської області 12 березня 2003 року зроблено відповідний актовий запис за №2052 (а.с.12).
25 жовтня 2008 року на ім’я спадкоємців після смерті ОСОБА_4 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчені другою ОСОБА_12 державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-6833 та №1-6835, згідно яких кожен зі спадкоємців успадкував після смерті батька по ? частині домоволодіння №26 по пров. Комісарівському в м. Дніпропетровську (а.с.41,43). 18 листопада 2008 року за ними зареєстровано право власності на вказане домоволодіння в КП «ДМБТІ» за реєстровим №20185385 (а.с.42, 44).
Разом з тим, суд вважає доводи заявниці ОСОБА_1 стосовно того, що вона починаючи з 2000 року і до 14 листопада 2007 року проживала однією сім’єю із ОСОБА_4 та повністю здійснювала догляд за ним та його матір’ю, неспроможними, недоведеними та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.
Так, згідно наданої заявницею довідки Квартального комітету №32 м. Дніпропетровська від 30 січня 2008 року (а.с.7), ОСОБА_1 зі своєю сім’єю проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, в будинку який належав ОСОБА_9, починаючи з 2000 року і до дня смерті останнього. ОСОБА_4 за станом здоров’я не працював і був на забезпеченні сім’ї ОСОБА_1. 14 листопада 2007 року він помер та його похованням займалась також сім'я ОСОБА_1.
Однак, згідно довідки Квартального комітету №32 м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2009 року, попередню вищевказану довідку слід вважати недійсною, оскільки вона записана тільки зі слів ОСОБА_1 (а.с.72).
Дільничним лікарем ОСОБА_13 на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які мешкали по пров. Комісарівському, 26 в м. Дніпропетровську, була видана довідка по догляду за хворим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходився на амбулаторному лікуванні з 2000 року по 2007 рік. В день смерті ОСОБА_4 нею було видано довідку про його смерть, ОСОБА_5 (а.с.9).
В той самий час, ОСОБА_13 до суду було надано довідку від 05 жовтня 2009 року, згідно якої зазначено, що довідку, видану нею на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_5, слід вважати недійсною (а.с.73).
Крім того, дільничним лікарем ОСОБА_13 також було надано довідку, згідно якої зазначено, що після смерті матері ОСОБА_6, ОСОБА_4 проживав за вищевказаною адресою один, проживав в антисанітарних умовах, потрібного лікування не приймав через відсутність коштів (а.с.74).
Водночас, як фактично встановлено в судовому засіданні, сім'я ОСОБА_1 дійсно проживала в домоволодінні №26 по пров. Комісарівському в м. Дніпропетровську, тобто в будинку, що належав ОСОБА_9. Проте, дане домоволодіння фактично складалось з двох квартир, в одній з яких проживав ОСОБА_4, а в іншій проживала його мати ОСОБА_6, а після її смерті до квартири поселилась сім'я ОСОБА_1, і це житло ними винаймалось. Факт проживання заявниці за вказаною адресою також підтверджено поясненнями допитаних в якості свідків по справі – ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19
Разом з тим, в порушення статті 60 ЦПК України, яка визначає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, з боку заявниці ОСОБА_1, на підтвердження своїх доводів та посилань, взагалі не надано жодних доказів та відповідно не доведено суду, що вона не тільки фактично проживала в будинку ОСОБА_4, але і між ними велося спільне господарство, вони мали спільний побут, бюджет, спільно харчувалися, вона здійснювала за ним догляд, тобто не доведено факт проживання її із ОСОБА_4 саме однією сім'єю, внаслідок чого у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених нею вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 57-60, 213-215, 256-259 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, заінтересовані особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора – відмовити .
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Остапенко