У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.03.07 Справа №02-7/70
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Шерник О.В.
за участю:
представників позивача: Гришаков Ф.Ф. паспорт КК № 061163 від 23.07.1998 року;
Заклада В.І., довіреність № б/н від 16.03.2007 року;
представників відповідача: не з’явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-технічного центру “Екотехніка”, м. Одеса на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.01.2007 року по справі № 02-7/70
за позовом: Науково-технічного центру “Екотехніка”, м. Одеса
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ
про стягнення 34 326,17 грн.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 796 від 15.03.2007 року справа № 02-7/70 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Яценко О.М.; судді: Коробка Н.Д., Мірошниченко М.В..
Справа прийнята колегією суддів до провадження.
За згодою представників сторін у судовому засіданні 16.03.2007 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Зубкова Т.П.) було повернуто НТЦ “Екотехніка”, м. Одеса позовну заяву та додані до неї матеріали на підставі пунктів 3, 5 статі 63 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.01.2007 року по справі № 02-7/70, Науково - технічний центр “Екотехніка”, м. Одеса (позивач у справі) оскаржує його до апеляційної інстанції. Із посиланням на статті 32,34,38 ГПК України, вважає, що суд безпідставно повернув позовну заяву із посиланням на положення пункту 3 статі 63 ГПК України. Звертаючись до суду з позовом, НТЦ "Екотехніка" просив стягнути суму боргу , яка визнана відповідачем у акті № 462, у якому зазначено, що за відомостями бухгалтерського обліку заборгованість ВП Запорізької АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" перед НТЦ "Екотехніка" складає 24 782,52 грн. Саме цей підставою обґрунтовуються заявлені вимоги, що відповідає положенням статі 58 ГПК України. Просить скасувати ухвалу від 03.01.2007 року, справу передати на розгляд місцевого господарського суду. Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2007 року підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ відзиву на скаргу не надало повноваженого представника до судового засідання не направило. Про час і місце розгляду апеляційної скарги сповіщений належним чином.
Згідно зі ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Повертаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції зазначив, що позивачем порушені правила об'єднання вимог, в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, а також суттєво утруднить вирішення спору. У випадку повторного звернення до суду необхідно розділити вимоги про стягнення заборгованості за кожним договором окремо. Виконання зобов'язань за кожним окремим договором є самостійними, тому державне мито повинно бути сплачено у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Крім того, позовній заяві відсутні належні документальні докази (документи на які посилається позивач в своїй заяві, зокрема договори), які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню на підставі наступного:
Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем країни і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Подання позовної заяви є формою (способом) реалізації наданого законом права на захист прав чи охоронюваних законом інтересів.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (стаття 58 ГПК України ).
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, або навпаки, суд не повинен діяти суто формально та у кожному конкретному випадку вирішувати питання щодо можливості (неможливості) розгляду позовних вимог в одному позовному провадженні.
Як свідчать матеріали справи та пояснив у судовому засіданні представник позивача обидва договори, за якими заявлені позовні вимоги, регулюють одні ти самі правовідносини, а саме: відносини по постачанню позивачем відповідачу товарно –матеріальних цінностей. Стягненню підлягає сума заборгованості за передані товарно-матеріальні цінності.
Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Відмовляючи у захисті порушеного права по суто формальним причинам суд ухиляється від виконання покладених на нього Конституцією та державою функцій, що є грубим порушенням основних засад судочинства.
Суд безпідставно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що позивачем порушені правила об'єднання вимог, в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, а також суттєво утруднить вирішення спору, оскільки позовна вимога заявлена одна - стягнути з відповідача суму боргу з індексом інфляції 32 048,84 грн., 3% річних 2277,33 грн., державне мито 343,26 грн., витрати ІТО 118 грн.. Виходячи із розміру позовних вимог позивачем сплачено державне мито у встановленому законом розмірі 1% від суми позову (34 326,17 Х 1% =343,26). Оплата державного мита підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 512 від 03.11.2006 року.
Закон чітко визначає підстави для повернення позовної заяви на підставі пункт 5 статі 63 ГПК України: по перше, якщо позивач порушив правила поєднання вимог, як вище зазначалось вимога заявлена одна - стягнення суми, по-друге поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Виходячи із змісту позову, правовідносини сторін вони носять однорідний характер, а відтак у суду були відсутні підстави повернути позовну заяву, саме на підставі пункту 5 статті 63 ГПК України.
Стосовно застосування при поверненні матеріалів позовної заяви пункту 3 статі 63 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне: якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребує ці докази від позивача чи відповідача (п.3.3. Роз’яснення ВАСУ «Про деякі питання практики застосування ГПК України» від 18.09.1997 року № 02-5/289).
Як свідчать позовної заяви, безпосередньо в тексті позовної заяви НТЦ “Екотехніка”, м. Одеса посилається на той факт, що заборгованість виникла на підставі договорів №234(6)02УК від 15.07.2002 року та № 677(6)03УК від 15.09.2003 року, і лише підтвердженням її наявності є доданий до матеріалів позовної заяви акт звірки, в якому, також наявні посилання на ці договори. А відтак, суд першої інстанції про прийнятті позову до свого провадження повинен витребувати від позивача надати ці договори, як доказ у підтвердження правомірності заявлення позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не був позбавлений права, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 статі 81 ГПК України, у разі якщо позивач без поважних причин не подасть витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору (в тому числі, що підтверджують правомірність заявлення своїх вимог в рамках одного позову на підставі зазначених в позовній заяві договорів, а також примірників договорів №234(6)02УК від 15.07.2002 року та № 677(6)03УК від 15.09.2003 року ).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість ухвали господарського суду, її невідповідність вимогам чинного законодавства. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись пунктами 3, 5 статті 63, ст. ст., 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Науково-технічного центру “Екотехніка”, м. Одеса на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.01.2007 року по справі № 02-7/70 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.01.2007 року по справі № 02-7/70 - скасувати.
Справу направити на розгляд господарського суду Запорізької області.