У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.04.07 Справа №7/268/06-10/384/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2007 року
у справі №7/268/06-10/384/06
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_1
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_2
про стягнення суми 28.496,00 грн. збитків
встановив:
06.10.2006р. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернувся в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач) з позовом про стягнення з останнього 28.496,00 грн. збитків (з урахуванням заяви від 01.12.2006р., т.1, а.с.117).
Підставою позовних вимог позивач вказав ст.ст. 20, 193, 202, 216, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Ухвалою від 10.10.2006р. господарським судом порушено провадження у справі № 7/268/06 (суддя Кутіщева Н.С.). Розпорядженням голови Запорізького господарського судуНОМЕР_1147 від 10.11.2006р. у зв'язку з виробничою необхідністю справа була передана на розгляд судді Алейникова Т.Г., справі присвоєно №7/268/06-10/384/06.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2006р. у справі №7/268/06-10/384/06 (суддя Алейнікова Т.Г.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 28.496,00 грн. збитків, 285,00 грн. витрат на держмито і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заявник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд порушив норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд неправильно надав оцінку доказам, неправильно встановив причину виникнення спору, не взяв до уваги, що у позовній заяві не вказані обставини, на яких основані позовні вимоги, у матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми та докази, які підтверджують викладені в позовній заяві вимоги. Також зазначає, що у рішенні суд послався не на ті номери накладних, за якими був отриманий відповідачем товар, не вказав їх кількість. Господарський суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували передачу позивачем відповідачу комісійної винагороди у сумі 3.869,20 грн. Суд також достеменно не встановив суму грошових коштів, яку відповідач передав позивачу за реалізований товар, кількість касових ордерів. Таким чином, вважає заявник апеляційної скарги, рішення господарського суду прийняте на підставі необґрунтованого позивачем розрахунку, який складений без урахування номерів накладних, найменування товару, асортименту та фірми виробника. Також вважає, що суд не визначив вартість фактично повернутого відповідачем нереалізованого товару, не з'ясував який саме товар і за якими накладними було повернуто. Звертає увагу колегії суддів, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані відповідачем 27.12.2006р. накладні НОМЕР_5, які підтверджують повернення позивачу усього товару і відсутність недостачі. Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що надані ним докази, письмові і усні пояснення судом до уваги не приймалися і розглядалися формально. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2007р. у справі №7/268/06-10/384/06 і припинити провадження у справі.
Ухвалою від 31.01.2007р. апеляційна скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 21.03.2007р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 859 від 20.03.03.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді - Федорова І.О., суддів Юхименко О.В. (доповідач), Радченко О.П.
Сторони відмовилися від фіксування судового процесу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти викладених в ній доводів заперечує, вважає, що в матеріалах справи є усі докази, які підтверджують наявність недостачі. На його думку, господарський суд у повному обсязі дослідив надані докази і дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними: відповідач нормативно не обґрунтував порушення судом норм матеріального і процесуального права. Заперечує проти того, що він ухилявся від складення акту звірки. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2007р. у справі №7/268/06-10/384/06 без змін.
В судовому засіданні 21.03.2007р. розгляд справи відкладено на 19.04.2007р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1276 від 18.04.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді - Юхименко О.В. (доповідач), суддів Радченко О.П., Хуторной В.М.
Позивач на вимогу суду надав обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми та пояснення, в якому зазначив, що ним була допущена арифметична помилка, суму позовних вимог слід вважати на 200 грн. менше, ніж було заявлено, тобто розмір недостачі складає 28.296,00 грн. (заявлено до стягнення 28.469,00 грн.). Вважає, що залучені до справи документи повністю підтверджують передачу відповідачу товару на загальну суму 182.689,00 грн. Вказує, що відповідач повернув нереалізований товар по п'яти накладним на загальну суму 3.567,00 грн. Щодо суми комісійної винагороди (3.869,20 грн.) пояснив, що вона відрахована із загальної суми отриманих від відповідача коштів, до того ж відповідач не заперечує, що комісійна винагорода їм отримана.
Відповідач (він же заявник апеляційної скарги) на виконання ухвали апеляційного господарського суду надав пояснення, в якому зазначив наступне: сума 3.552,65 грн. виникла в результаті звірки кількості товару, коли було встановлено, що у деяких упаковках кількість товару вказаного на упаковці, не відповідає фактичній наявності. Оскільки відповідач приймав товар не перевіряючи поштучно, за цю нестачу він відповідальності з себе не знімає. Крім того, частина товару була віддана клієнтам на умовах відстрочки платежу. Таким чином, нестачу у сумі 3.552,65 грн. відповідач признав. Щодо суми комісійної винагороди у розмірі 3.869,20 грн., відповідач зазначив, що ці грошові кошти він від позивача не отримував. Також відповідач зазначає, що відповідно до накладних НОМЕР_2 він повернув товар на суму 33.041,80 грн., але підписати ці накладні позивач відмовився. Просить залучити до матеріалів справи зошит, який, на його думку, підтверджує усі взаємовідносини між сторонами по руху товару до 11.09.2006р.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила:
25.09.2005р. між Приватним підприємцем ОСОБА_3 (“Комітент” за договором, позивач у справі) і Приватним підприємцем ОСОБА_1 (“Комісіонер” за договором, відповідач у справі) було укладено ДоговірНОМЕР_1 комісії на продаж майна (далі за текстом -Договір).
Відповідно до п.1 Договору, Комісіонер прийняв на себе зобов'язання за винагороду від свого імені, за дорученням, за його рахунок і в інтересах Комітенту продавати майно, яке належить Комітенту за цінами, кількості і номенклатурі, зазначених Комітентом у матеріальних накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Договором сторони встановили, що при передачі майна на комісію складається Акт приймання-передачі майна (накладні), які підписуються сторонами (п.4.4). Приймання номенклатури, якісних і цінових характеристик майна здійснюється сторонами сумісно (п.4.5). Комісіонер до другого числа кожного наступного місця передає Комітенту готівкові грошові кошти, отримані від продажу товару, що підтверджується приходними касовими ордерами (п.2.1.1, п/п “Є”, п. 5.4).
В Договорі сторони встановили комісійну винагороду Комісіонеру у розмірі 5% від суми реалізованого товару (п.5.2), яка утримується Комісіонером із грошових коштів, поступивши до нього для Комітента (п.5.1).
Строк дій Договору - з моменту його підписання і до 11.09.2006р. (п.8.1) і може бути пролонгований за згодою сторін (п. 8.2).
На виконання умов Договору позивач 26.09.2005р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 75.603,00 грн., що підтверджено накладними від 26.09.2005р. (т.1, а.с. 43-51).
В період з 30.09.2005р. по 02.09.2006р. позивач додатково передавав, а відповідач приймав товар загальна вартість якого склала 107.086,00 грн., що підтверджено відповідними накладними (т.1, а.с. 52-83).
Таким чином, за період дії Договору комісії відповідач прийняв на реалізацію товару на загальну суму 182.689,00 грн., що сторони підтвердили у судовому засіданні.
Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем реалізовано товару та передано позивачу готівкою на суму 77.384,00 грн. У зв'язку з цим, позивач вважає, що розмір комісійної винагороди складає 3.869,20 грн. Зазначені грошові кошти Комісіонер (відповідач), на підставі п. 5.1 Договору утримував із грошових коштів, поступивших до нього для Комітента належну йому комісійну винагороду (5% від суми реалізованого товару).
Крім того, відповідачем 30.09.2005р.,15.01.2006р.,14.08.2006р.,15.08.2006р. за 5 накладними повернуто позивачу товару на загальну суму 3.567,00 грн. (т.1, а.с. 26-30).
Як зазначалося вище, строк дії Договору до 11.09.2006р., цей строк сторони не продовжили.
11.09.2006р. позивач приймав від відповідача не реалізований товар. Асортимент, найменування, кількість і ціна товару зазначена сторонами у семи накладних, які підписані позивачем і відповідачем (т.1, а.с. 85-91). Загальна сума повернутого товару за цими накладними склала 73.442,00 грн.
Виходячи із вищенаведеного, позивач вважає, що йому заподіяні збитки нестачею товару у сумі 28.296,00 грн. (182.689,00 грн. - 77.384,00 грн. - 3.567,00 грн. - 73.442,00 грн. - 3.869,20 грн.)
Відповідач вважає, що ним 11.09.2006р. передано позивачу за чотирма накладними (№№8-11) ще товару на суму 33.041,80 грн. (т.1, а.с.130-132,137), а всього позивачу 11.09.2006р. повернуто товару на загальну суму 106.483,80 грн.
Стягнення з ПП ОСОБА_1 (відповідача) на користь ПП ОСОБА_3 (позивача) 28.296,00 грн. стало предметом розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1 м. Запоріжжя такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області частковому скасуванню, з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини, на підставі укладеного письмового договору НОМЕР_1, який за своєю правовою природою є договором комісії, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу України та норми Господарського кодексу України.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду здійснити одну, або декілька угод від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).
Право власності на майно, передане комітентом комісіонеру, не припиняється фактом передачі цього майна, тобто комісіонер не придбає на це майно ніяких прав (ст. 1018 ЦК України).
З тексту договору комісії НОМЕР_1випливає, що обов'язком комісіонера є прийняття від комітента товару, його реалізація та і передача готівкових грошових коштів комітенту, а у разі не реалізації товару - повернення його комітенту.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено, і це не заперечується відповідачем, що на протязі строку дії Договору ним прийнято від позивача на реалізацію товару на загальну суму 182.689,00 грн. Відповідачем реалізовано товару на суму 77.384,00 грн. Позивачем надано 12 прибуткових касових ордерів на загальну суму 73.543,80 грн., однак різниця між цими сумами є комісійною винагородою відповідача, яка складає, за розрахунком позивача 3.869,20 грн. Повернуто товару по п'яти накладним на суму 3.567,00 грн. Також двосторонніми накладними підтверджено повернення відповідачем залишку нереалізованого товару станом на 11.09.2006р. на суму 73.442,00 грн.
Надані відповідачем чотири накладні №№8-11 від 11.09.2006 р. (т.1, а.с.123-132,137) не можуть бути підставою вважати, що відповідач додатково повернув позивачу товар на суму 33.041,80 грн., оскільки на них відсутні підписи ПП ОСОБА_3 про прийняття товару.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що сума не повернутого позивачу товару складає 24.426,80 грн., виходячи з розрахунку:
182.689,00 грн. - 77,384,00 грон. - 3.869,20 грн. - 3.567,00 грн. - 73.442,00 грн. = 24.426,80 грн.
Оскільки відповідач наполягає на тому, що у нього відсутній залишок товару, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення збитків правомірною, однак сума, яка підлягає задоволенню складає 24.426,80 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним:
По-перше, щодо неотримання від позивача комісійної винагороди, колегія зазначає, що умовами договору НОМЕР_1 саме на Комісіонера (відповідача) покладено зобов'язання утримувати із грошових коштів, поступивших йому для Комітента (позивача) 5% комісійної винагороди (п. 5.1-5.2). Надані позивачем 12 шт. прибуткових касових ордерів підтверджують, що відповідач передавав позивачу грошові кошти за мінусом комісійної винагороди.
По-друге, наданий зошит, який на думку відповідача, є доказом, підтверджуючим взаємовідносини сторін по передачі та прийманню товару на протязі строку дії Договору, не є належним доказом, оскільки такий облік не передбачений ані умовами договору, ані діючим законодавством. Також усі записи у зошиті зроблені в односторонньому порядку - тільки відповідачем.
В третіх, в суді першої інстанції відповідач категорично заперечував проти наявності недостачі товару. Однак, у письмовому поясненні від 04.04.2006р., наданому апеляційному суду, відповідач вже зазначив, що частина товару була віддана клієнтам на умовах відстрочки платежу та визнає недостачу у сумі 3.552,65 грн. Також, як вже зазначалося, не можуть буди доказом передачі позивачу товару на суму 33.041,80 грн. за накладними НОМЕР_2, оскільки на них відсутні підписи особи, яка отримала товар.
Відповідно до Постанови Верховного Суду УкраїниНОМЕР_11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення” (із змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Судом першої інстанції не в повній мірі перевірені розрахунки позовних вимог, а тому рішення від 10.01.2007р. у справі №7/268/06-10/384/06 підлягає частковому скасуванню.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на обидві сторони, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2007р. у справі №7/268/06-10/384/06 - скасувати частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, яка мешкає за адресою:АДРЕСА_2 на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 ((ідентифікаційний код НОМЕР_4, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1) 24.426,80 грн. збитків, 244,27 грн. витрат по сплаті державного мита, 101,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 ((ідентифікаційний код НОМЕР_4, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, яка мешкає за адресою:АДРЕСА_2 20,34 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.