АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/2690/2706/12 головуючий у 1-й інстанції: Шумко А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Махлай Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі: Охневській Т.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 червня 2011 року,

встановила:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 9 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції не застосовано ст. 117 КЗпП України, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального, процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи.

ОСОБА_1 в суд апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, його неявка з урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Представник ЗАТ «СК «Інкомстрах» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом № 334/05-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду начальника претензійно-позовного відділу юридичного управління ЗАТ «СК «Інкомстрах» з 25 червня 2005 року. Згодом його було переведено на посаду заступника начальника юридичного управління, а в подальшому призначено на посаду начальника юридичного управління. 28 квітня 2009 року він вирішив звільнитися з роботи через незаконне зменшення його заробітної плати та умисну її невиплату протягом останніх трьох місяців.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 до ЗАТ «СК «Інкомстрах» задоволено. Зобов'язано ЗАТ «СК «Інкомстрах» змінити формулювання причини звільнення на звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, оскільки власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного та трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Стягнуто із ЗАТ «СК «Інкомстрах» на користь ОСОБА_1 125000 грн. заборгованості по заробітній платі. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 3 червня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ «СК «Інкомстрах» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Після ухвалення рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі й звернення його до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом України «Про виконавче провадження» і ст. 117 КЗпП у такому разі застосовуватися не може.

Тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи з урахування вище наведеного не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 червня 2011 року залишити без

змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Махлай

О.В.Шахова