Справа №2-791/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

З а о ч н е

24 березня 2009 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді    Хомика А.П.

про секретарі -             Кіндратишин Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу. В обґрунтування позову посилається на те, що 08.11.2007 р. відповідач ОСОБА_2 отримав у нього позику в сумі 8000 євро, маючи намір виїхати на роботу за кордон. В цей же день, відповідач власноручно написав розписку, в якій зобов'язувався повернути борг за договором позики на протязі року. Однак, жодних коштів від відповідача він не отримав, на його прохання про добровільне повернення боргу відповідач не реагує, не надаючи йому жодних пояснень з цього приводу.

У відповідності до ст. 625, 1050 ЦК України, оскільки відповідач своєчасно не виконав грошове зобов'язання, він зобов'язаний сплатити суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Станом на 19.01.2009 року офіційний курс євро, встановлений НБУ, становив 1021,79 грн. за 100 євро. Отже, сума позики, яка підлягає поверненню становить 81760 грн.

Оскільки відносини договору позики тривають 15 місяців і облікова ставка НБУ складає 12%, проценти за договором позики становлять 817,6 грн. в місяць х 15 місяців, що складає 12264 грн. Три проценти річних становлять 2820,72 грн., тому за прострочені три м’ясці виконання грошового зобов’язання 3% річних складатимуть 705,18 грн.  

Невиконання відповідачем грошового зобов’язання спричинило йому також і моральної шкоди, яка полягає в тому, що він, розраховуючи на вчасне повернення відповідачем своїх коштів, планував певні витрати, від яких вимушений був відмовитись, що істотно порушило його звичний спосіб життя. Він вимушений був відмовляти собі в придбанні певного одягу та продуктів харчування, змушений був позичати кошти у своїх друзів, родичів, що змушувало принижуватись перед останніми і завдавало йому зайвих душевних переживань. Моральну шкоду оцінює в 1500 грн.

Вважає, що загальна сума боргу відповідача складає 94729,18 грн., яку просить стягнути з останнього. Також просить стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду в сумі 1500 грн. та понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, послався на обставини, викладені у позовній заяві, яку просить задоволити та провести заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, не повідомивши причин, хоча був своєчасно повідомлена про час та місце судового засідання через оголошення в пресі і, керуючись п. 9 ст. 74 ЦПК України, суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, то згідно розписки від 07.11.2007 року відповідач ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000 євро, які зобов’язався повернути на протязі року.  

Згідно вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи вище наведене, той факт, що відповідачем взятих на себе зобов’язань по поверненню позики не виконано, суд вважає, що позов в частині стягнення суми позики є підставним, оскільки позикодавець вправі вимагати повернення позики, так як позичальник - відповідач, отримавши у власність передані йому позикодавцем – позивачем гроші в сумі 8000 євро, став зобов'язаним повернути позикодавцю предмет позики в обумовлений розпискою строк.

Як встановлено матеріалами справи, офіційний курс євро відносно гривні станом на 19.01.2009 р. становив за 100 євро 1021,79 грн., тобто сума боргу відповідача перед позивачем за 8000 євро становить 81743,20 грн. і дану суму слід стягнути з відповідача.

Окрім того ст. 625 Цивільного кодексу передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, і зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи зазначену норму Закону, суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивача в частині стягнення в його користь процентів за користування позикою, оскільки відповідно до вимог ст. 536 ЦК України проценти є боргом, а не відповідальністю за порушення зобов’язання, і носять диспозитивний характер, тобто повинні були бути визначені сторонами у договорі.  

Разом з тим, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення в його користь трьох процентів річних за прострочені три місяці виконання грошового зобов’язання складають 613,07 грн.

Крім цього, суд вважає, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки стягнення такої за умовами договору позики не передбачено.  

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому на підставі ст. 79, 81, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 823,56 грн. та згідно Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року за №1258, - витрати на ІТЗ в сумі 30,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 79, 81, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049-1050 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 82356,27 грн. боргу.

Стягнути з ОСОБА_3 823,56 грн. судового збору в дохід держави та 30,00 грн. витрат на ІТЗ.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя