ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

 УХВАЛА

іменем                         України

6 лютого 2007 року                                                                         м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських

Сил у складі:

головуючого   Леся В.І.,

суддів       Нікітіна Г. В., Юненка М. О.,

за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону майора юстиції Кривенка І.Ю., засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника-адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 на вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 7 грудня 2006 року, яким матросів військової частини НОМЕР_1

ОСОБА_3, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого, на військову службу призваного в жовтні 2005 року Дніпровським районним військкоматом м. Києва,

ОСОБА_1, з середньо-технічною освітою, неодруженого, раніше не судимого, на військову службу призваного у вересні 2005 року Ужгородським об'єднаним військкоматом,

засуджено за ч. З ст. 406 КК України, відповідно, до одного і двох років тримання в дисциплінарному батальйоні.

справа № 11- 6/2007                                    головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний М.ВА.

По даній справі засуджений також колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_4, який апеляцію на вирок не подавав.

ОСОБА_3 і ОСОБА_1 визнано винними у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в заподіяні потерпілим побоїв та легких тілесних ушкоджень.

Як зазначено у вирокові, злочини скоєно за наступних обставин.

ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_4, в порушення вимог ст. ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, з метою показати уявну перевагу над військовослужбовцями більш пізнього призову близько 8 години 20 хвилин 19 липня 2006 року в кубрику військової частини за неякісне прибирання приміщення застосували фізичне насильство до матросів ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7. При цьому ОСОБА_7 ОСОБА_1 наніс близько 7 ударів кулаками в груди та близько 5 ударів ногою в область живота, а ОСОБА_3 близько 6 ударів кулаками в груди. Потім ОСОБА_1, штовхнувши ОСОБА_5, збив його з ніг та наніс удар кулаком в область нижньої шелепи. В цей же час ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 близько 4 ударів коліном правої ноги в область грудей та близько 5 ударів долонею правої руки по шиї. Близько 9 годин ранку цієї ж доби у кімнаті для вмивання з тих самих підстав ОСОБА_1 завдав ОСОБА_7 близько б ударів кулаком в груди та по обличчю, а також два удари кулаком в ніс. ОСОБА_3 тричі вдарив ОСОБА_7 кулаком в обличчя, а потім ОСОБА_1 ще раз вдарив потерпілого в обличчя правої ногою, чим спричинив закритий перелом кісток носа без зміщення відламків.

В апеляції захисник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 вважає притягнення до кримінальної відповідальності її підзахисного за заподіяння тілесного ушкодження - закритого перелому кісток носа безпідставним, просить виключити цей епізод з обвинувачення та пом'якшити міру покарання.

В обґрунтування своїх доводів захисник вказує, що заподіяння зазначеного тілесного ушкодження діями її підзахисного в судовому засіданні не доведено, а посилання суду на висновки судово-медичної експертизи від 10 листопада 2006 року № 500 є недостатнім, оскільки не встановлює дату спричинення перелому кісток носу. Крім того, на думку захисника, судом не в повної мірі враховані обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 вважає призначене покарання занадто суворим і просить пом'якшити його.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності,    характеризується   позитивно,   його   мати   та   брат перебувають у важкому матеріальному становищі. Крім того, на думку ОСОБА_3 суд безпідставно не визнав його з'явлення із зізнанням про скоєний злочин до прокуратури як обставину, що пом'якшує покарання.

Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення засудженого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2 на підтримання апеляції, пояснення прокурора, який пропонував залишити вирок без зміни, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає залишенню без зміни з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3, ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого ч. З ст. 406 КК України, за який їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які об'єктивно викладені у вирокові.

Твердження захисника ОСОБА_2 про необґрунтованість рішення суду щодо винуватості ОСОБА_1 в спричиненні перелому кісток носу ОСОБА_7 19 липня 2006 року є безпідставними, оскільки спростовується матеріалами кримінальної справи.

Так, за висновками судово-медичної експертизи № 500мд від ЗО жовтня 2006 року при стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження - закритий перелом кісток носа без зміщення відламків. При цьому експерт не виключив можливість спричинення ушкоджень саме 19 липня 2006 року.

На досудовому слідстві і в суді потерпілий ОСОБА_7 послідовно показував про те, що саме ОСОБА_1 ударом ноги в обличчя біля 9 години 19 липня 2006 року заподіяв йому перелом кісток носу. З пояснень потерпілого ОСОБА_5 також вбачається, що він був очевидцем того як біля 9 години 19 липня 2006 року ОСОБА_1 наніс сильний удар ногою в обличчя матросу ОСОБА_7, від якого останній впав. Такі ж саме пояснення окремо дав і засуджений ОСОБА_3. Крім того, всі вказані особи підтвердили свої покази під час відтворення обстановки і обставин події, в тому числі і за участю ОСОБА_1.

Зазначені докази суд першої інстанції дослідив всебічно і повно в їх сукупності та, всупереч твердженням апелянта, прийшов до правильного висновку, що саме діями ОСОБА_1 потерпілому заподіяно зазначене тілесне ушкодження.

Суперечать викладеному у вироку твердження адвоката ОСОБА_2 і засудженого ОСОБА_3 про те, що судом не повністю враховані обставин, які значно пом'якшують призначене покарання.

Як видно з вироку, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 визнані винними у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Між тим, виходячи з обставин справи, відомостей про особи винних, в тому числі і тих, на які посилаються апелянти, а також

урахуванням думки потерпілих, суд знайшов можливим застосувати ст. 69 КК України і призначив більш м'яке покарання, не зазначене в санкції ч. З ст. 406 КК.

Заява ОСОБА_3 про недотримання судом вимог закону щодо визнання його з'явлення із зізнанням обставиною, що пом'якшує покарання, є помилковою, оскільки не відповідає ч. 1 ст. 96 КПК України. Згідно зазначеної норми явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником про злочин, вчинений чи підготовлений ним, до порушення проти нього кримінальної справи.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, постанова про її порушення відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 406 КК, була ухвалена військовим прокурором 15 вересня 2006 року, а заяву про з'явлення із зізнанням він подав до військової прокуратури Севастопольського гарнізону лише 2 листопада.

Таким чином, колегія судців військового апеляційного суду приходить до висновку, що призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_3 покарання за своєю суворістю відповідає тяжкості скоєного ними та даним про їх особу й не знаходить підстав для його пом'якшення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 7 грудня 2006 року відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції захисника -адвоката ОСОБА_2 і засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.