ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2009 року № 22-а-9969/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Довгополова О.М.,
суддів: Любашевського В.П., Сапіги В.П,
при секретарі судового засідання Крот О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 07.11.2007 року № 0001772342/3/23-121 та № 0001782342/3/23-121, якими визначено 39895810,00 грн. податкового зобов’язання з податку на прибуток та 30569919,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість відповідно.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2008 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, задовольнивши позов. Вимоги обґрунтовані, зокрема, покликанням на неврахування судом вилучення працівниками правоохоронних органів первинної документації позивача з початку його господарської діяльності. Неправильна оцінка довідки про ознайомлення посадової особи податкового органу з документами, вилученими в ході розслідування кримінальної справи, оскільки така не може бути доказом наявності чи відсутності у правоохоронних органів вилученої у позивача згідно з протоколами обшуку та виїмки від 10.11.2005 року та від 08.09.2006 року документації. Проведення ревізування документації платника податків поза місцезнаходженням платника податків. Порушення пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
За результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача за період з 14.10.2004 року по 31.12.2006 року складено акт № 519/23-400/33167320 від 24.04.2007 року, у якому встановлено наступні порушення: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 3.1.1 п. 3.1, п. 3.4 ст. 3, пп. «г» ч. 2 пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Суддя у І-й інст. – Чалий І.С.
справа № 2-а-57/08/1770 Рядок статзвіту № 2.11.1 Суддя-доповідач: Довгополов О.М.
Справа № 22-а-9969/08/9104.doc
На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.05.2007 року № 0001772342/0/23-121 та № 0001782342/0/23-121, якими визначено 39895810,00 грн. податкового зобов’язання з податку на прибуток та 30569919,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість відповідно.
За наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.11.2007 року № 0001772342/3/23-121 та № 0001782342/3/23-121 на такі самі суми податкових зобов’язань, правомірність яких й оспорюється позивачем у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств стала відсутність у позивача документів, підтверджуючих правомірність формування валових витрат та амортизаційних відрахувань.
Відповідно до абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи, що позивачем не підтверджено первинними документами правомірності формування валових витрат та амортизаційних відрахувань, суд першої інстанції обгрунтовано погодився з відповідачем у визначенні податкового зобов’язання із зазначеного податку.
Доводи позивача щодо неврахування вилучення первинної документації правоохоронним органами до уваги не беруться, оскільки позивач не реалізував права, передбаченого абзацом 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо поновлення втрачених документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій.
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з протоколами виїмки від 10.11.2005 року та 08.09.2006 року вилучено документи фінансово-господарської діяльності, які не охоплюють увесь 2005 рік та не стосуються первинної документації 2006 року.
Перевірка проводилвася відповідачем за місцезнаходженням платника податку відповідно до вимог п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питнаь дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року. Чинним законодавством України не заборонено використання працівниками податкових органів під час проведення перевірки відомостей щодо платників податків, що перевіряються, здобутих не під час проведення такої перевірки.
Наявність чи відсутність у правоохоронних органів вилученої у позивача згідно з протоколами обшуку та виїмки від 10.11.2005 року та від 08.09.2006 року документації не є предметом доказування у даній справі, а тому покликання позивача на те, що довідка про ознайомлення посадової особи податкового органу із такими вилученими в ході розслідування кримінальної справи документами не є належним доказом та не заслуговує на увагу.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За обставин відсутності податкових накладних, підтверджуючих здійснення позивачем у спірний період фінансово-господарської діяльності, суд першої інстанції обгрунтовано погодився із відповідачем у визначенні податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
З вищенаведених підстав колегією суддів не беруться до уваги доводи позивача щодо вилучення у нього правоохоронними органами первинних документів.
Доводи позивача щодо незастосування судом першої інстанції пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено випадки застосування податковим органом непрямих методів визначення суми податкових зобов’язань, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Оскільки на час проведення перевірки не було закону, яким би затверджувалися методи визначення податкових зобов’язань, застосування таких на підставі інших норм є неправомірним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2008 року у справі № 2-а-57/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.П. Сапіга
В.П. Любашевський
Повний текст рішення виготовлено 04.12.2009 року.