ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2009 року № 22-а-10069/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів: Любашевського В.П., Сапіги В.П,
при секретарі судового засідання Крот О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі на постанову господарського суду Хмельницької області від 23 травня 2008 року у справі за позовом Колективного підприємства «Буртинський завод вогнетривів» до Державної податкової інспекції у Полонському районі про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172301/0 від 13.03.2008 року , -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000172301/0 від 13.03.2008 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 47838,00 грн. за основним платежем та 23919,00 грн. штрафних санкцій.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 23 травня 2008 року позов задоволено. Рішення мотивоване правомірністю збільшення позивачем валових витрат на суму плати по придбанню спеціального дозволу на користування надрами № 4237 від 26.02.2007 року. Судом встановлено здійснення позивачем діяльності по утриманню житлового фонду, у зв’язку з чим вважає непідтвердженими доводи відповідача з посиланням на пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про невикористання житлових будинків у його господарській діяльності.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, відмовивши в позові. Вимоги обґрунтовує посиланням на пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких не включаються до складу валових витрат витрати на придбання нематеріальних активів. В спростування висновку суду про використання житлових будинків у господарській діяльності позивача наводить доказ відсутності у позивача такого виду діяльності як утримання житлових будинків.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції з наступних підстав.
За наслідками проведення виїзної планової перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.12.2007 року складено акт № 229/231-01373329 від 06.03.2008 року. В акті встановлено порушення: пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 (далі – Закон № 334/94) внаслідок віднесення у І кварталі 2007 року до валових витрат витрати по придбанню спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до завищення позивачем загальної суми валових витрат в сумі 112900,00 грн.; пп. 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону внаслідок віднесення суми нарахованого зносу на основні фонди невиробничого призначення до амортизаційних відрахувань, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань в сумі 78351,00 грн.
В акті також зазначено, що при придбанні в І кварталі 2007 року спеціального дозволу на користування надрами вартістю 112900,00 грн. до суми амортизаційних відрахувань, яка відображена в декларації про прибуток, не включено суми амортизації такого нематеріального активу в сумі 8467,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000172301/0 від 13.03.2008 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 47838,00 грн. за основним платежем та 23919,00 грн. штрафних санкцій.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не включаються до складу валових витрат витрати з придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації (пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірними дії відповідача по здійсненню розрахунку річної суми та квартальної амортизації нематеріального активу за лінійним методом та його висновок про порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Судом першої інстанції не враховано, що вартість придбаного спеціального дозволу за користування надрами від 26.02.2007 року № 4237 у бухгалтерському обліку позивачем відображено як нематеріальний актив за дебетом рахунку 127 «Інші нематеріальні активи». Крім того, вартість зазначеного спеціального дозволу відображено позивачем як нематеріальний актив у головній книзі та балансі.
Не відповідає обставинам справи й висновок суду першої інстанції про здійснення позивачем діяльності по утриманню житлового фонду, оскільки згідно з довідками ЄДРПОУ від 11.09.1996 року № 1770 та від 22.06.2007 року № 168 у позивача відсутній такий вид діяльності як утримання житлових будинків. Включення такого мало місце лише 14.05.2008 року.
Наведене дає можливість дійти висновку про те, що у перевірений податковим органом період позивач не здійснював діяльності з утримання житлових будинків (житлового фонду).
Згідно з пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94 не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном “невиробничі фонди” слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться, зокрема, капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.
Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94 до групи 1 основних фондів належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Отже, висновок відповідача про завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 78351,00 грн. внаслідок безпідставного відповідно до положень пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94 віднесення суми нарахованого зносу на основні фонди невиробничого призначення до амортизаційних відрахувань є правомірним.
Відповідно до ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порушення наведеної норми судом у судовому засіданні не було досліджено звітів по ф-1 «Про основні показники діяльності підприємства» за 2005-2007 роки, дані яких є первинними щодо даних довідки статуправління у Полонському районі від 12.05.2008 року № 0950133, згідно з якою в звітах по ф-1 підприємництво «Про основні показники діяльності підприємства» позивач відображав діяльність по утриманню житлового фонду (КВЕД 70.32.0) у 2005-2006 роках, а тому колегія судів відхиляє зазначену довідку статуправління як доказ здійснення позивачем діяльності по утриманню житлового фонду у спірний період.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що постановою судді Полонського районного суду від 06.05.2008 року головного бухгалтера КП «Буртинський завод вогнетривів» визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу, зокрема, за порушення порядку ведення податкового обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 47838,00 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а окремі обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, є недоведеними, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального права. Тому постанова підлягає скасуванню з прийнятям нової про відмову в позові.
Доводи скарги є обгрунтованими, а тому така задовольняється.
Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, п.п. 1, 2, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі задовольнити, постанову господарського суду Хмельницької області від 23 травня 2008 року у справі № 9/213-НА – скасувати та прийняти нову поставу.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.П. Сапіга
В.П. Любашевський
Повний текст рішення виготовлено 04.12.2009 року.