Єдиний унікальний номер 448/228/18

Провадження № 2-а/448/91/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.06.2018 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Гладишевої Х.В.,

при секретарі судового засідання - Рушеляк Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП, третя особа - інспектор ВПОДДЗ батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП Огорілко Віталій Зіновійович про скасування постанови посадової особи Національної поліції про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що постановою інспектора ВПОДЦЗ батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП, лейтенанта поліції Огорілко В.З. від 06.02.2018 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №881603, його ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.5 ст.121 КУпАП та накладено в порядку ч.2 ст.36 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Вважає, що при розгляді справи вирішуючи питання притягнення його до адміністративної відповідальності посадова особа Національної поліції не з'ясувала всіх обставин справи, не встановила чи наявний факт вчинення адмінправопорушення, неправильно застосувала законодавство у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стверджує, що 06.02.2018 року близько 12.00 год. керуючи транспортним засобом - Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі обхід м.Городок 0 км.+300 м. з незрозумілих для нього, позивача ОСОБА_1 підстав, оскільки рядність та швидкість руху він не порушував, рухався з пристебнутим ременем безпеки, його зупинила посадова особа Національної поліції, яка повідомила, що він рухаюсь з порушенням ПДР, а саме: не пристебнутий ременем безпеки, на що він попросив надати докази, а саме фото - або відео фіксацію порушень правил дорожнього руху, які йому (позивачу) так і не були надані або ж свідчення (пояснення) свідків, оскільки інспектор був не сам.

Покликається на те, що не зумівши знайти достатніх підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності інспектор поліції вирішив всупереч ПДР та іншим законом України оштрафувати його, окрім за не пристебнутий ременем безпеки нібито за розмову по телефону під час керування транспортним засобом, незважаючи на те, що по телефону він не розмовляв.

Зазначає, що на момент складання постанови посадовою особою Національної поліції ним було надано пояснення, в яких зазначав, що керуючи автомобілем під час руху ТЗ він не користувався жодними засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, а саме не розмовляв по мобільному телефону, оскільки його т/з обладнаний технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук, відповідно надав можливість оглянути салон його автомобіля, щоб інспектор переконався в цьому. Також, він просив посадову особу Національної поліції надати докази, а саме фото - або відео фіксацію порушень правил дорожнього руху, якою користуються працівники поліції та які були в них наявні. Однак, інспектор поліції не всебічно підійшов до розгляду справи та жодних фото - або відео доказів доведення факту вчинення правопорушення він йому не надав.

З огляду на наведене, просив суд спірну постанову скасувати, а справу провадженням закрити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак надіслав заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд справу розглядати у його відсутності.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а також не надіслали клопотань про відкладення розгляду такої.

Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд приходить до висновку, що даний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії БР №881603 від 06.02.2018р. позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 і за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено в порядку ч.2 ст.36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 06.02.2018р. о 12:01 год. по а/д обхід м.Городок 0км+300м. керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген Пасат», реєстр.№ВС8400ВК під час руху користувався засобами зв'язку, а саме мобільним телефоном та не був пристебнутим ремнем безпеки, порушивши при цьому вимоги ПДР України.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Згідно з ч.1 ст.222 КУпАП органи національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.2 ст.122 та ч.5 ст.121 КУпАП.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» зазначається, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Згідно ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів у справі про адміністративне правопорушення на підставі, яких була винесена оскаржувана постанова, відповідачем суду не надано, в тому числі записів відео-фіксації з місця оформлення адміністративного порушення, зафіксованих відеотехнікою, розміщеною на форменому одязі працівників патрульної поліції.

Інспектор ВПОДЦЗ батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП, лейтенант поліції Огорілко В.З. перед прийняттям постанови по справі про адміністративне правопорушення, як суб'єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача ОСОБА_1

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст.280 КУпАП орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

У ч.1 ст.77 КАС України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 та ч.5 ст.121 КУпАП, оскаржувана постанова є такою, що не відповідає закону, оскільки судом не встановлено з яких саме міркувань виходив працівник поліції Огорілко В.З., яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Частиною першою ст.293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову в справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, - постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 та ч.5 ст.121 КУпАП,- скасувати, а справу провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 246 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 881603 від 06.02.2018 року, винесену інспектором ВПОДДЗ батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП Огорілко Віталієм Зіновійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 та ч.5 ст.121 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Суддя Х.В.Гладишева

Рішення набрало законної сили «____»____________ 20 ___ р.

Суддя Х.В.Гладишева