ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-1604/09/1370
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
суддів Карп’як О.О.
Ланкевича А.З.
при секретарі Колтун Ю.М.
з участю
позивача ОСОБА_2
представників:
від відповідачів Чернявська В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року його було поновлено на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області. Постанова про поновлення на роботі підлягала до негайного виконання, однак наказ про поновлення на роботі з 05.07.2008 року було видано ДПА України лише 17.07.2008 року, а наказ ДПА у Львівській області 28.07.2008 року. Позивач звернувся з позовом про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу до Сихівського районного суду м.Львова у грудні 2006 року. Через необґрунтоване затягування відповідачем судового розгляду рішення першої інстанції було прийнято лише 27.12.2008 року. Львівським апеляційним адміністративним судом 09.06.2008 року було скасовано постанову Сихівського районного суду м.Львова та прийнято нову, якою задоволено вимоги позивача. Під час розгляду справи у апеляційній інстанції позивач звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки відповідачем не було надано документу про середньомісячний заробіток. Враховуючи наведене позивач вважає дії відповідача щодо не виконання постанови суду в частині негайного поновлення на посаді протиправними та просить стягнути з ДПА у Львівській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 05.07.2006 року по 09.06.2008 року та за час затримки виконання рішення з 09.06.2008 року по 17.07.2008 року.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та уточнив, просить визнати протиправними дії ДПА України та ДПА у Львівській області щодо не виконання вимог постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року про негайне поновлення на роботі та стягнути з ДПА у Львівській області середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу і за час невидачі трудової книжки з 06.07.2006 року до 09.06.2008 року в розмірі 40 600 грн., та за час затримки виконання судового рішення з 10.06.2008 року до 17.07.2008 року в розмірі 3486 грн. При цьому, в судовому засіданні позивач пояснив, що його вимога про стягнення 40600 грн. 00 коп. стосуються середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, а не за невидачу трудової книжки, яка є додатковою мотивацією таких вимог.
Представник відповідачів ДПА України та ДПА у Львівській області – Чернявська В.М. проти позову заперечила та пояснила, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року про поновлення на публічній службі ДПА у Львівській області була виконана, про що свідчать накази ДПА України №1385-0 від 27.07.2008 року та ДПА у Львівській області №319-0 від 28.07.2008 року . Стосовно позовної вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, то вважає, що позивач сам відмовився від цієї вимоги під час розгляду справи Львівським апеляційним адміністративним судом, відмова була прийняти судом, про що свідчить прийняте судове рішення. Також представник відповідачів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши позивача, представника відповідачів , дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходив з наступного.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року визнано протиправними накази ДПА України від 05.07.2006 року №666-о, ДПА у Львівській області №273-о від 06.07.2006 року про звільнення з посади та служби ОСОБА_2; поновлено останнього на посаді першого заступника Управління податкової міліції ДПА у Львівській області.
Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення та в частині поновлення на публічній службі підлягала до негайного виконання.
Проте позивача ОСОБА_2 було поновлено на посаді наказом ДПА України №1385-0 від 17.07.2008 року та ДПА у Львівській області №319-0 від 28.07.2008 року, що свідчить про затримку виконання постанови та відповідно протиправність дій, з врахуванням того, що постанова апеляційної інстанції була отримана 01.07.2008 року .
Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій ДПА України та ДПА у Львівській області, щодо не виконання вимог постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року про негайне поновлення на роботі та стягнення з ДПА у Львівській області середньомісячного заробітку за час затримки виконання судового рішення з 10.06.2008 року до 17.07.2008 року в розмірі 3486 грн.
При визначенні розміру стягнення суд керувався розміром посадового окладу визначеного наказом ДПА у Львівській області за №319-0 від 28.07.2008 року в розмірі 2823 грн. 00 коп. в місяць та встановленого з 09.06.2008 року.
Крім цього, судом встановлено, що під час розгляду справи у апеляційній інстанції за клопотанням позивача суд ухвалою від 09.06.2008 року залишив без розгляду позов ОСОБА_2 до ДПА України та ДПА у Львівській області у частині оплати за час вимушеного прогулу, що не позбавляє права позивача звернутися з такою вимогою до суду в майбутньому.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року, яка набрала законної сили, було встановлено протиправність наказів ДПА України від 05.07.2006 року №666-о, ДПА у Львівській області №273-о від 06.07.2006 року про звільнення з посади та служби ОСОБА_2
Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи наведене, суд вважає доведеною позовну вимогу про стягнення з ДПА у Львівській області середньомісячного заробітку за весь період з часу незаконного звільнення з 06.07.2006 року до моменту винесення постанови Львівським апеляційним адміністративним судом від 09.06.2008 року про його поновлення на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області 09.06.2008 року в розмірі 40 600 грн. 00 коп.
При визначенні розміру стягнення, суд керувався довідкою ДПА у Львівській області за №05-32-204 від 08.07.2009 року, згідно якої середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці, які передують місяцю звільнення позивача, становила – 1750 грн. 00 коп., середньоденна заробітна плата – 87 грн. 50 коп.
Крім того, суд, досліджуючи обставини пропуску позивачем строків звернення до суду, виходив з наступного.
Спеціальною нормою – ст. 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів .
У відповідності до частини другої згаданої норми у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
З врахуванням того, що позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, який не є заробітною платою в розумінні наведеної норми Закону України «Про оплату праці» (відсутня ознака виконання роботи), підлягають застосуванню строки звернення до суду передбачені ч.1 ст.233 КЗпП України – трьохмісячний строк звернення до суду.
Оскільки позивач дізнався про порушення свого права під час розгляду справи про поновлення на посаді у Сихівському районному суду м.Львова, а до окружного суду звернувся 17.02.2009 року, суд вважає доведеними обставини пропуску трьохмісяного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відповідності до вимог ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Позивач звернувся з клопотанням про поновлення строку звернення до суду.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи №2а-43/07 ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року (а.с.283 том І справа №2а-43/07), ОСОБА_2 змінами до апеляційної скарги (а.с.272 том І справа №2а-43/07) просив позовні вимоги в частині стягнення оплати за час вимушеного прогулу залишити без розгляду, у зв’язку з тим що ним подано в суд позов про включення до його грошового утримання передбачених законом надбавок, і у разі задоволення такого позову, розмір оплати за час вимушеного прогулу буде змінено в сторону збільшення.
Дана заява згаданою ухвалою суду апеляційної інстанції була задоволена, а позов ОСОБА_2 до ДПА України та ДПА у Львівській області в частині оплати за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
В матеріалах справи, наявні адміністративний позов позивача до ДПА у Львівській області про визнання протиправними дій та спонукання до вчинення дій, ухвала про відкриття провадження у справі від 07.09.2006 року Сихівського районного суду м.Львова, постанова від 05.07.2007 року цього ж суду, постанова апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007 року, постанова Сихівського районного суду м.Львова від 18.04.2008 року, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 року, ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.05.2009 року, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДПА України та ДПА у Львівській області щодо правомірності визначення оплати праці, в тому числі і за період з 06.07.2006 року по 09.06.2008 року , ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.05.2009 року у справі між тими самими сторонами про стягнення надбавки за безперервну службу, які в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_2 був позбавлений об’єктивної можливості визначити розмір оплати за час вимушеного прогулу за наявності інших спорів та через відсутність розрахунку, який не подавався відповідачами.
Таким чином, суд вважає, що строк звернення до суду за захистом порушеного права був пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню, з метою захисту порушеного права позивача.
При цьому, слід зазначити, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду протягом 05.07.2006 року (прийняття наказу про звільнення) по 04.12.2006 року (подання позовної заяви до Сихівського районного суду м.Львова) розглядалось у справі №2а-43/07.
Постановою апеляційної інстанції від 09.06.2008 року у даній справі (а.с.292 том І справа №2а-43/07), яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2009 року (а.с.а.с. 70-73 том ІІ справа №2а-43/07), причини пропуску строку звернення до суду визнані поважними, а строк поновлено з метою захисту порушених прав.
Дані обставини згідно ст.72 КАС України не доказуються.
Не можуть братись до уваги додаткові мотиви вимоги з приводу невидачі трудової книжки, оскільки такі стосуються самостійних вимог (ч.4 ст.235 КАС України), які позивачем не ставляться.
За наведених обставин, суд вважає що позов підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 256, 258 КАС України суд -
п о с т а н о в и в:
1. Позов задоволити.
2. Визнати протиправними дії ДПА України та ДПА у Львівській області щодо не виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року про негайне поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області.
3. Стягнути з ДПА у Львівській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 06.07.2006 року по 09.06.2008 року в розмірі 40600 (сорок тисяч шістсот) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_2.
4. Стягнути з ДПА у Львівській області середньомісячний заробіток за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області в розмірі 3486 (три тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_2.
5. Постанова в частині стягнення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п‘ятдесят) грн. 00 коп., підлягає негайному виконанню.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
7. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 грудня 2009 року.
Головуючий-суддя В.Я.Мартинюк
суддя О.О.Карп’як
суддя А.З.Ланкевич