копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-5543/09/0470
Категорія статобліку 2.32
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В.М.
при секретарі Халатур Р.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
08 квітня 2009 року ОСОБА_3 звернувся із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, в якому позивач просить зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2767/2008 від 19.05.2008 року здійснити реєстрацію права власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19 травня 2008 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення по справі № 2-2767/2008, відповідно до якого визнано право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3. На підставі цього рішення, 26.01.2009 року позивач звернувся до відповідача із замовленням про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна розташованого за адресою АДРЕСА_1. Проте відповідач не зареєстрував право власності, рішенням реєстратора від 20.02.2009 року відмовив в реєстрації права власності вищезазначеного об’єкта. Позивач вважає відмову Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у реєстрації прав власності на нерухоме майно безпідставною та незаконною. Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно від 07.02.2002 року передбачено процедуру реєстрації та порядок прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову у такій реєстрації. У п. 3.3. зазначеного положення вказаний вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав власності, з яких жодне не є підставою для відмові у реєстрації прав власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, оскільки правовстановлюючим документом для реєстрації зазначеного об'єкту нерухомості є рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2767/2008 від 19 травня 2008 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача посилався на законність прийнятого відповідачем рішення про відмову в реєстрації, так як подані позивачем документи не давали змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представника позивача суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Жовтневого районного судом м. Дніпропетровська від 19 травня 2008 року по справі № 2-2767/2008 було вирішено:
- встановити факт прийняття Cмaгiною ОСОБА_4 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, який помер 18.02.1997р., шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном;
- визнати за ОСОБА_6 право власності у порядку спадкування за законом після смерті Cмaгiнa ОСОБА_7, який помер 18.02.1997 р. на АДРЕСА_1
- визнати дійсним договір купівлі - продажу від 07.12.1998 р., вчинений в простій письмовій формі ( домашня угода), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, щодо домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 житлового будинку загальною площею 172,6 кв. м., житловою площа - 95,0 кв. м., який в свою чергу включає на першому поверсі: приміщення № 1, коридор, загальною площею 4,9 кв. м., приміщення № 2 - житлову, загальною площею 5,2 кв. м.; приміщення № 3 - житлову, загальною площею 10,2 кв. м., приміщення № 4 - санвузол, загальною площею 7,2 кв. м.; приміщення № 5 - кухню, загальною площею 15,9 кв. м.; приміщення № 6 - вітальню, загальною площею 30,6 кв. м.; приміщення № 7 - гараж, загальною площею 30,8 кв. м., всього по першому поверху загальна площа складає 104,8 кв. м., житлова площа - 46,0 кв. м., допоміжна площа - 58,8 кв. м, на мансарді: приміщення № 8 - коридор, загальною площею 12,2 кв. м.; приміщення № 9 - житлову, загальною площею 12,0 кв. м; приміщення № 10 житлову, загальною площею 11,9 кв. м.; приміщення № 11 - кладову, загальною площею 3,4 кв. м.; приміщення № 12 - житлову, загальною площею 25,1 кв. м.; приміщення № 13 санвузол, загальною площею 3,2 кв. м., всього по мансарді загальна площа складає 67,8 кв. м., житлова площа - 49,0 кв. м., допоміжна площа - 18,8 кв. м.; літ. А 1 - 1 - житлової прибудови; літ. АІІ – 1 житлової прибудови; а1 – 1 – прибудови; літ. а - ганка; під літ. А-1 - погреба; № 1 - хвіртки; № 2 - огорожі; № 2 - огорожі; № 3 - огорожі; № 3 огорожі; № 4 - огорожі; № 5 - огорожі; № 6 - хвіртки; № 7 – огорожі, без додаткових актів вводу в експлуатацію;
- припинено право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5, який помер 18.02.1997 р., на АДРЕСА_1
Зазначене рішення не було оскаржене та набрало законної сили відповідно чинному законодавству України.
26.12.2008 року виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ОСОБА_1 було прийнято рішення № 968 від 26.12.2008 року «Про введення в експлуатацію житлового будинку за адресою АДРЕСА_1» . Відповідно п.2 цього рішення власнику домоволодіння необхідно звернутись до комунального підприємства «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» для реєстрації права власності згідно рішення Жовтневого районного суду від 19.05.2008 року.
26.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з замовленням про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі судового рішення.
Рішенням від 20 лютого 2009 року позивачу відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 з мотивацією, що згідно ст. 227 Цивільного Кодексу України від 18.07.1963 р., договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 цього Кодексу). Також цей договір був укладений без попереднього проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, відчуження майна відбулося без отримання довідки-характеристики на нерухоме майно в порушення (діючої на той час) інструкції про порядок заповнення довідок-характеристик, які видавали бюро технічної інвентаризації власникам індивідуальних житлових будинків (часток будинків) для надання в державні нотаріальні контори при оформленні угод, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української ССР від 17.03.1966; також в реєстраційній справі відсутня інформація щодо первинного оформлення та реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно за будь-яким власником, в тому числі за ОСОБА_6».
Суд, проаналізувавши доводи сторін, зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили. При цьому при реєстрації права власності на підставі рішення суду закон не вимагає надання акту прийняття до експлуатації.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Судом встановлено, що рішення Жовтневого районного суду від 19.05.08 р. набрало законної сили, а тому підлягає виконанню на території України відповідно до норм чинного законодавства.
Також в п.10 Додатку 1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, передбачено, що до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна серед іншого відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
1. заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2. нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
3. із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
4. подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5. заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
6. заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Розділом 3 Тимчасового положення встановлено, що з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України. У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що під час виконання функцій реєстрації права власності на нерухоме майно відповідач виконує виключно реєстраційну функцію, перевіряючи при цьому відповідність заявлених прав.
З огляду на приписи Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. № 7/5, реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) - єдина комп'ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про права власності на нерухоме майно, її видання та захист від несанкціонованого доступу. Внесення запису до Реєстру прав - занесення до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру прав інформації про право власності на нерухоме майно з присвоєнням їй реєстраційного коду.
Згідно з п. 1.4 цього Порядку реєстраційний запис у Реєстрі прав - сукупність даних про один об'єкт нерухомого майна або про одне право власності, які вносяться до Реєстру прав.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.
Реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав.
Визначення суб'єктів права власності майна, встановленого судовим рішенням, поза межами компетенції підприємства бюро технічної інвентаризації.
Суд дійшов висновку, що державній реєстрації підлягають права на майно на підставі правовстановлювальних документів в порядку, встановленому Законом, а підстави відмови є вичерпними, отже, вимога позивача здійснити реєстрацію права власності на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням сукупності викладених обставин суд доходить висновку про неправомірність відмови відповідача здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно та прийняття відповідного рішення з перевищенням повноважень, наданих законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У зв’язку з цим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та більш конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою повного захисту прав та інтересів позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст.94 КАС України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради у реєстрації за ОСОБА_3 права власності на АДРЕСА_1
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2767/2008 р. від 19.05.2008 року, здійснити реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 25 листопада 2009 року.
Суддя В.М.Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя Олійник В.М.