ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа 2а-4974/09/1370
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого – судді Хоми О.П.,
при секретарі Янчак П.О.,
з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Чубак Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Cуб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернувся з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області , в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення – рішення №0005411750/0 від 24.07.2009 року про донарахування податкового зобов’язання і застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 100 340,48 грн. (з яких 66 893,65 грн. – основний платіж, 33 446,83 грн. – штрафні (фінансові)санкції та №0005421750/0 від 24.07.2009 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 49 521,75 грн. та стягнути з відповідача судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебуваючи в 2007 – 2008 роках на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» сплачував єдиний податок і не був платником податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб. Основним видом його господарської діяльності є турагентська діяльність, яку він здійснює на підставі агентських договорів з туроператором «ТУРТЕСС ТРЕВЕЛ». Вважає необґрунтованим включення податковим органом до складу його доходу всіх сум, одержаних за продаж путівок, які, за винятком агентської винагороди, є для нього транзитними. Не перевищував дозволений Указом граничний обсяг виручки і не мав підстав для реєстрації платником податку на додану вартість.
Представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ЧубакН.В. позову не визнала та пояснив, що позивач , перевищивши у 2 кв. 2008 року встановлений статтею 1 Указу № 727/98 граничний обсяг виручки, відповідно до пп.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов’язаний був зареєструватися як платник податків до кінця звітного податкового періоду, задекларувати та сплатити податок на додану вартість, а також визначити суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб за правилами, встановленими ст.13, п.14.4 ст. 14 Декрету КМУ № 13-92 від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян». Оскільки позивач вказаних вимог закону не виконав, працівниками ДПІ правильно донараховано податкові зобов’язання та застосовано штрафні ( фінансові) санкції у встановлених законом розмірах, тому податкові повідомлення – рішення винесені правомірно. Просила у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа – підприємець Пустомитівською районною державною адміністрацією 28.11.2003 року за ідентифікаційним номером НОМЕР_1, взятий на податковий облік у ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області 28.11.2003 року, є платником єдиного податку.
Основним видом здійснюваної ОСОБА_3 господарської діяльності є тур агентська діяльність, підтвердження чого є видана 23.12.2005 року Державною туристичної адміністрацією України Ліцензія серія АБ НОМЕР_2 зі строком дії до 23.12.2010 року.
За результатами виїзної планової перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області складено акт від 08.07.2009р. №684/21/170/2965513799 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року, яким встановлено, що:
– позивачем у 2 кв. 2008 року – 1 кв.2009 року перевищено визначений Указом Президента України № 727/98 року граничний обсяг виручки 500 тис. грн. Суми перевищення дозволеної межі складали: в 2 кв. 2008 року – 496 087,00 грн., в 3 кв. 2008 року – 3995245, 52 грн., в 4 кв. 20087 року – 4122750,00 грн., в 1 кв. 2009 року – 551941,37 грн., які отримані на розрахунковий рахунок. Сума податку з доходів фізичних осіб з вказаних сум перевищення не нарахована позивачем та не сплачена;
– позивач, перевищивши у 2 кв. 2008 року, був зобов’язаний у 3 кв. 2008 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку і звітності та на підставі п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» зареєструватися платником податку на додану вартість до кінця звітного періоду;
– позивачем не подано декларації про доходи.
Основним видом здійснюваної ОСОБА_3 господарської діяльності є турагентська діяльність, підтвердження чого є видана 23.12.2005 року Державною туристичної адміністрацією України Ліцензія серія АБ НОМЕР_2 зі строком дії до 23.12.2010 року.
Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, п. 1 ст. 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Пунктом 6 вказаного Указу встановлено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником, зокрема, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про туризм» туристичні агенти (далі – тур агенти) – юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.
Згідно ст. 20 цього Закону за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов’язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов’язання. Права й обов’язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.
Комерційним посередництвом (агентською діяльністю) відповідно до статті 295 ГК України є підприємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.
Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2008 – 2009 років позивачем укладались агентські договори по реалізації туристичних продуктів з ТзОВ «ТУРТЕСС ТРЕВЕЛ» (копії всіх договорів долучені до справи), згідно пп.1.1 п.1 яких СПД – ФО ОСОБА_3 виступає агентом ТзОВ «ТУРТЕСС ТРЕВЕЛ» (Туроператора) і зобов’язується за дорученням і від імені останнього за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого Туроператором туристичного продукту і укладанню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами).
Як вбачається з наказів СПД – ФО ОСОБА_3 №2 від 31.12.2007 року та №4 від 31.12.2008 року ( т.1 а. с. 76, 77) про облікову політику відповідно на 2008 та 2009 роки, позивач встановив, що при наданні туристичних послуг турагент укладає договір з туристом від імені, в інтересах та на рахунок туроператора на підставі агентського договору.
Відповідно до умов вищезгаданих агентських договорів щодо взаєморозрахунків сторін ( п.п.3.1.1, 3.1.2 п.3) Турагент (СПД – ФО ОСОБА_3.) сплачує Туроператору (ТзОВ «ТУРТЕСС ТРЕВЕЛ») вартість туристичного продукту, за винятком агентської винагороди, що складає 10%, в т.ч. ПДВ, від загальної вартості турпродукту, згідно з рахунком, виставленим Туроператором. Всі суми, отриманні Турагентом за продаж туристичного продукту дійсно даної угоди, є власністю Туроператора (є транзитними для Турагента), за винятком агентської винагороди.
Такий порядок розрахунків узгоджується з приписами ст.301 ГК України, якою встановлено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.
Наявні в матеріалах справи виписки руху коштів по рахунках позивача з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року та витяги з книг обліку доходів та витрат за ці періоди підтверджують перерахування коштів СПД – ФО ОСОБА_3 відповідно до агентських договорів ТзОВ «ТУРТЕСС ТРЕВЕЛ».
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що протягом всіх вказаних в Акті періодах СПД – ФО ОСОБА_3 займався агентською діяльністю відповідно до Закону України «Про туризм» з продажу третім особам туристичного продукту, належного ТзОВ «ТУРТЕСС ТРЕВЕЛ», виступаючи при цьому комерційним агентом і одержуючи за це агентську винагороду , яка становила його виручку.
Відповідно до п.1 Указу Президента України № 727/98 року виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно п.1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
У листі ДПА України № 15700/5/15-0116 від 18.12.2009 р. міститься роз’яснення щодо оподаткування єдиним податком виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють свою діяльність комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські та агентські послуги, згідно з яким кошти, які надходять на розрахунковий рахунок платників єдиного податку, які здійснюють вказані види діяльності, є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти.
Оподаткуванню підлягає виручка, яка належить зазначеним суб’єктам підприємницької діяльності від реалізації ними своєї продукції (товарів, робіт, послуг) і вони повинні включати до бази оподаткування єдиним податком лише суми комісійної (агентської) винагороди, отримані від здійснення таких послуг.
Отже, кошти за продаж туристичного продукту, які надходили на розрахункові рахунки СПД – ФО ОСОБА_3 як посередника, не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), є транзитними, права власності на ці кошти у позивача не виникало, оскільки вони були одержані для подальшого перерахування туроператору відповідно до умов агентських договорів, тому вони повинні оподатковуватись єдиним податком.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення – рішення №0005411750/0 від 24.07.2009 року та №0005421750/0 від 24.07.2009 року, суд прийшов до висновку, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Указу № 727/98, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV, ІV розділу Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР і з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6 грн.80 коп., сплаченого за квитанцією № ПН313 від 03.08.2009 року.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області №0005411750/0 від 24.07.2009 року та №0005421750/0 від 24.07.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь СПД-ФО ОСОБА_3 6 (шість) грн. 80 коп. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2009 року.
Суддя Хома О.П.