Єдиний унікальний номер: 448/378/17

Провадження № 2/448/170/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25.06.2018 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Гладишевої Х.В.,

при секретарі судового засідання - Рушеляк Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що її дідові ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2,26га, що знаходиться АТП «Галичина» с.Черневе Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 16.12.2016р.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року дідо помер. За свого життя заповіту він не зробив. Вона (позивачка) спадщину після смерті діда ОСОБА_2 прийняла у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як на час смерті такого проживала з ним.

Зазначає, що в позасудовому порядку не в змозі оформити право власності на вищевказану земельну ділянку, оскільки втрачено оригінал правовстановлюючого документа.

Стверджує, що крім того у свідоцтві про народження її (позивачки) матері в графі батько відсутній запис про батька - вказано лише ім'я «ОСОБА_7», оскільки її (позивачки) баба та дідо не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Покликається на те, що підтвердженням того, що ОСОБА_2 був батьком її (позивачки) матері ОСОБА_3., а її дідом, свідчить той факт, що матір записана по-батькові «ОСОБА_8», а по імені ОСОБА_2

Зазначає, що у погосподарських книгах ОСОБА_2 вказаний чоловіком її баби ОСОБА_4, а її (позивачки) матір ОСОБА_5 - як їхня дочка.

З огляду на наведене, просить суд встановити, що ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року був батьком ОСОБА_3., котра померла ІНФОРМАЦІЯ_5, а також визнати за нею, позивачкою ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку розміром 2, 26 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться АТП «Галичина» с.Черневе Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 16.12.2016р., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, а надіслала заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача - Чернівської сільської ради Львівської області в судове засідання не з'явився, а подав заяву, в якій зазначив, що проти позову не заперечує та просить розглянути справу у його відсутності.

Представник третьої особи - Мостиської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилася, а надіслала листа, в якому зазначила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в нотаріальній конторі не заводилась. Просить розгляд справи проводити без її участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 2) роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на спадкове майно повинні розглядатися одночасно за правилами позовного провадження.

У відповідності до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 не може оформити спадкове майно у зв'язку з відсутністю підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Слід зазначити те, що ступінь родинних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується матеріалами даної цивільної справи, зокрема копіями по-господарських книг Чернівської сільської ради Мостиського району, де в графі «відношення до голови двору» вказаних осіб зазначено, як дочка.

Оскільки встановлення факту родинних відносин має для позивачки суттєве юридичне значення, так як через відсутність запису в графі матері про батька, вона позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права, тому суд вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити та встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року був батьком ОСОБА_3., котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2,26га, що знаходиться АТП «Галичина» с.Черневе Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 16.12.2016р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2

Як вбачається із матеріалів справи, за життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіту не складав, своїм майном не розпорядився. Позивачка ОСОБА_1 є внучкою спадкодавця та у відповідності до ч.1 ст.1266 ЦК України спадкує за правом представлення частку спадщини, яка за законом належала б її матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 тобто ще до відкриття спадщини.

При цьому, позивачка, у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті діда, оскільки постійно проживала разом із ним на час відкриття спадщини та протягом встановленого законодавством строку не заявила про відмову від спадщини.

Разом з тим, позивачка не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити своїх спадкових прав, зокрема оформити право власності на спірну земельну ділянку, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа.

Вказані обставини підтверджуються: копіями свідоцтв про смерть ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3; актом обстеження від 06.03.2017 року, копіями виписок з погосподарських книг по с.Старява Чернівської сільської ради Мостиського району, свідоцтвом про народження та копією паспорта позивачки, висновком про вартість земельної ділянки, іншими матеріалами справи.

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивачки на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачкою у порядку спадкування за заповітом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст.16 цього Кодексу, може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ст.ст.81, 131 Земельного кодексу України зазначається, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі і в порядку спадкування.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року був батьком ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Петрик) ОСОБА_6, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку розміром 2, 26 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться АТП «Галичина» с.Черневе Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 16.12.2016р., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.В.Гладишева

Рішення набрало законної сили «____»____________ 20 ___ р.

Суддя Х.В.Гладишева