Справа № 2-а-3887/09

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 грудня   2009  року           Глухівський міськрайонний  суд Сумської області

в складі  судді                               Моргун О.В.

з участю секретаря                     Української О.А.  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глухові  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2 пенсійного Фонду України в Глухівському районі про зобов»язання нарахуваня недовиплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2007-2008 року в сумі 2762 грн.50 коп, -  

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2009  року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус «дитини війни» і має право на пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На підставі ст. 6 вищевказаного Закону йому повинна виплачуватись відповідачем щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак в 2006 та 2007 роках така соціальна допомога не нараховувалась і не виплачувалась, так як Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В 2008 році доплата виплачувалась лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Виходячи із даного рішення Конституційного Суду, та зважаючи на положення ст.ст. 19,22 Конституції України, позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати  2762 грн.50 коп. державної соціальної допомоги за період 2007-2008 років включно. Також позивач просить суд поновити  строк звернення до адміністративного суду, оскільки про належні виплати відповідач її не повідомив, про факт порушення права на отримання допомоги як                                                                                                                                                                                                                                                                                             дитині війни позивачу стало відомо в вересні 2008 року після висвітлення в пресі зазначених подій у зв’язку з ухваленням рішення Конституційного Суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду в Глухівському районі  в судові засідання не з’явився, подав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у відсутність їх представника. Мотивував свою позицію тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат по даному Закону повинно проводитись за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, даним Законом не визначено яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії. Також вважає, що поняття «соціальна допомога» в ст. 6 Закону немає, є поняття «підвищення до пенсії». Законом визначено, що «діти війни» дійсно мають право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак при цьому законодавчо не визначено порядок обчислення мінімальної пенсії за віком, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку не може застосовуватись, так як він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може застосовуватись для визначення розміру підвищення до пенсії, яка передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року ці положення закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними.

Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і з січня 2008 року позивачу ця надбавка виплачувалась.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищенаведені положення закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були визнані неконституційними.

Однак і після вищевказаних рішень Конституційного Суду не було визначено порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни.

Після цього Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 було встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Тому відповідач вважає, що діяв виключно у межах своїх повноважень і у спосіб, передбачений чинним законодавством, і не мав права нараховувати підвищення до пенсії дітям війни в іншому порядку, ніж той, що визначався Законами «Про державний бюджет України» на відповідні роки та в подальшому Постановою Кабміну від 28 травня 2008 року № 530.

Також відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, які встановлені ч.1 ст.100 КАС України.    

В судове засідання представник позивача  не з»явився , від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності , позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з»явився надавши заперечення на адміністративний позов в якому просить справу розглядати без його участі .

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:        

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1   народився 29 березня 1936 року , а  тому є дитиною війни  в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статус ОСОБА_1   як дитини війни підтверджується посвідченням    ( а.с.8 ).

Позивач отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глухівському районі.

Дане управління є органом Пенсійного фонду, воно має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.         Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.            

Відповідно до ст.22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.                

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.    

В 2008 році позивач отримав підвищення до пенсії як дитина війни, але у меншому розмірі (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність): за січень-березень по 47 грн., за квітень – червень по 48 грн.10 коп., за липень – вересень по 48 грн.20 коп., за жовтень – грудень 49 грн. 80 коп.

На 2007 рік дію ст.6 Закону ?ро соціальний захист дітей війни” було зупинено згідно із п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому за 2007 рік підлягають задоволенню вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.          

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».    

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.    

    Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач зобов’язаний був виплачувати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року (тобто в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком), а позовні вимоги в частині нарахування такого підвищення до вказаних дат (з  1.01.2007 по 09.07.2007, та з 01.01.2008 по 22.05.2008)  є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки на той момент діяли норми законів «Про державний бюджет» на відповідні роки, і дії відповідача на той період відповідали чинному на той час законодавству.        

Суд відхиляє посилання відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення з позовом до адміністративного суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стосовно визначення розміру підвищення, яке встановлено в п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року, то в даному випадку норми підзаконного нормативного акту суперечать ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не можуть бути застосовані, виходячи із положень  ч.4 ст.9 КАС України.        

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.    

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не можуть бути підставою для відмову в задоволенні позову, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Так само суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої невизначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку міститься у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням вищезазначених положень ч. 4 ст. 8 та ч. 7 ст. 9 КАС України, посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» саме управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі   проводило з 01.01.2008 р. нарахування та виплати дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність). Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління ПФУ за місцем проживання позивача.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем фактично оскаржується бездіяльність територіального управління ПФУ в Глухівському районі     щодо ненарахування і невиплати зазначеного підвищення до пенсії.

Тому виходячи з вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління ПФУ в Глухівському районі   щодо невиконання приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії.

Розраховуючи розмір виплат, які необхідно нарахувати та виплатити позивачу, суд виходить з вимог ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Виходячи з вищезазначеного, позивачу підлягає виплаті за 2007 рік (за період з 9.07.2007р. по 31.12.2007р.):

За липень (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.

За серпень (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.

За вересень (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.

За жовтень (4,11+411)х30%=415,11х30%=124,53 грн.

За листопад (4,11+411)х30%=415,11х30%=124,53 грн.

За грудень (4,11+411)х30%=415,11х30%=124,53 грн.

Всього за 2007 рік за вказаний період: 742,65 грн.

За 2008 рік позивачу підлягає виплаті (за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.):

За травень 481х30%=144,3 грн.

За червень 481х30%=144,3 грн.

За липень 482х30%=144,6 грн.

За серпень 482х30%=144,6 грн.

За вересень 482х30%=144,6 грн.

За жовтень 498х30%=149,4 грн.

За листопад 498х30%=149,4 грн.

За грудень 498х30%=149,4 грн.

Всього за 2008 рік: 1170,60 грн.

Однак з урахуванням того, що за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. позивачу частково було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 390 грн. 20 коп  (по 48,10 грн. у травні та червні, по 48,20 грн. у липні, серпні та вересні, по 49,80 грн. у жовтні, листопаді та грудні ), то підлягає виплаті за цей період: 1170,60 – 390 грн. 20 коп  = 780 грн. 40 коп.

Всього за 2007 та 2008 роки підлягає нарахуванню та виплаті сума: 742,65 + 780 грн. 40коп. = 1523 грн. 5 коп. Та таких обставин, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи пенсійного фонду, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року: в сумі 742,65 грн., та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням вже отриманих позивачем сум підвищення до пенсії у 2008 році за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в сумі 780 грн. 40 коп..,  а всього зобов’язати відповідача виплатити позивачу 1523 грн. 5 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік (зі змінами від 15.03.2007 р.), Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 11, 94, 122, 160-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1   задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в   Глухівському районі .

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в   Глухівському районі    нарахувати ОСОБА_1    підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 742грн.65 коп, і за 2008 рік, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі   780 грн. 40 коп.  , а всього зобов’язати відповідача виплатити позивачу 1523 грн. 5 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції.

    Постанова суду у повному обсязі складена 30 грудня  2009 року.

    СУДДЯ