АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 4517                 Головуючий суддя І інстанції Жмуд

Провадження №         Суддя доповідач Ларенок В.І.

Категорія:

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого:        судді Міненкової Н.О.

суддів:         Ларенка В.І., Гальянової І.Г.

при секретарі - Григоренко К.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 9 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про ! визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області з позовом про визнання дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку, нарахуванні та виплати державної пенсії та додаткової пенсії згідно норм ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29 квітня 2009 року у розмірі законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком з розрахунку на час виплати.

В обґрунтування вимог зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 1 категорії, інвалід 2 групи. На підставі Закону України від 28.02.1991 року № 796-Х11 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право отримувати державну пенсію не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак пенсійний фонд всупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій, крім того , не здійснив їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач - Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області у своїх письмових запереченнях на позов посилалось на те, що органи Пенсійного фонду та соціального захисту населення при нарахуванні позивачеві пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення виходили із розмірів та порядку, встановлених відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року за № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів 2 групи- ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році - 1 090 грн. Стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначено цим законом і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

З 01.01.2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 були внесені зміни до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В новій редакції вказаного Закону ст. 50 встановлює, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 2 групи -120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також на підставі вищезазначеного Закону стаття 50 була доповнена абзацом, який зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії, згідно із законом «Про Державний бюджет України» і не може бути коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Ці зміни в Законі і були враховані при обчисленні додаткової пенсії позивачу.

Крім того, відповідач зазначив, що стосовно даного питання Харківським окружним адміністративним судом винесено Постанову від 28.04.2009 року, якою позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та зобов’язано УПФУ в Лозівському районі здійснити перерахунок пенсії з 05.12.2008 року по інвалідності 2 групи захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з 05.12.2008 року по 28.04.2009 року.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 9 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області щодо відмови позивачу в перерахунку державної та додаткової пенсії та її виплаті відповідно до ч.4 ст. 54, ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язано Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області здійснити з 29 квітня 2009 року перерахунок та проводити відповідні виплати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності 2 групи захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також додаткову пенсію як інваліду 2 групи захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком.

В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Справу в апеляційній інстанції просить розглядати без участі представника фонду.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено другу групу інвалідності.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Наявність права позивача на призначення та виплату пенсій у розмірах, встановлених вищезгаданим законом, є визначальним для вирішення даного спору.

Крім того, таке право позивачеві гарантується Конституцією України, статтею 46 якою передбачено право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві підлягають застосуванню положення ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів №1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», та Постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року, № 654 від 16.07.2008 року - на підставі якої позивачеві здійснено нарахування пенсії, та інші постанови Кабінету Міністрів України, якими істотно звужується обсяг встановлених законом та гарантованих Конституцією України прав на соціальний захист.

Також правильно судом першої інстанції не взято до уваги заперечення пенсійного фонду щодо застосування до спірних правовідносин ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Проте надання такого права Кабінету Міністрів України не означає надання права на встановлення порядку, направленого на звуження змісту та обсягу прав позивача на отримання пенсій відповідно до розмірів, встановлених Законами України.

Правильним є і висновок суду першої інстанції, що за основу при нарахуванні позивачеві пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та обставин справи.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308,        313, 317, 319, 324 ЦПК України, судова

колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області відхилити.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 9 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий –

Судді –