Справа №2-457/09

   Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009  року     Київський районний суд м. Полтави в складі:

            головуючого судді             - Чумак О.В.

            при секретарі                 -  Кравченко О.М.

            за участю

                представника позивача     -  ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Приватної фірми «Полтавамоторсервіс» про  скасування наказу, зміну причин формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за  час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки,   моральної шкоди, –

                        ВСТАНОВИВ:

    В листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватної фірми «Полтавамоторсервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, посилаючись на те, що 28.08.2008 року він був прийнятий на роботу на посаду керівника відділу після продажного обслуговування. 23.10.2008 року він звернувся із заявою про звільнення його з роботи за згодою сторін з 23.10.2008 року. Цього ж дня він був звільнений із займаної посади за власним бажанням. При звільненні його з роботи, відповідач не виплатив йому заробітну плату в розмірі 545 грн. та не видав трудову книжку. В зв»язку з чим просив стягнути з ПП «Полтавамоторсервіс» заборгованість по заробітній платі в розмірі 545 грн., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 254 грн., а також моральну шкоду, заподіяну порушенням його трудових прав, в розмірі 2000 грн.

    В ході розгляду справи позивач змінив та доповнив позовні вимоги, просив визнати наказ ПФ «Полтавамоторсервіс» № 75 к від 23.10.2008 року щодо звільнення його з роботи «за власним бажанням» недійсним, змінити формулювання причини звільнення зі ст. 38 ч. 1 КЗпП України «за власним бажанням» на п. 1 ст. 36 КЗпП України «за згодою сторін», стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки з 23.10.2008 року по день розгляду справи, а також моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він не давав згоди на звільнення його за власним бажанням і відповідної заяви на адресу роботодавця не подавав, тому останній не мав підстав для звільнення його з підстав, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Крім того, до цього часу йому не  видана трудова книжка, що потягло за собою порушення його прав та заподіяння моральної шкоди.

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зазначив, що в ході розгляду справи з позивачем був проведений повний розрахунок по заробітній платі, проте трудова книжка до цього часу не видана. ОСОБА_2 отримував лист щодо необхідності з»явиться за трудовою книжкою, однак не отримав її оскільки не згоден з причиною формулювання звільнення.

    Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що між позивачем на роботодавцем не було досягнуто згоди щодо звільнення ОСОБА_2 за п. 1 ст. 36 КЗпП України, тому він був звільнений на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України – «за власним бажанням». Заяви стосовно звільнення його із зазначених підстав він не подавав. Заробітна плата  ОСОБА_2 не була виплачена своєчасно, оскільки він не здав на підприємство обхідний лист, хоча являвся матеріально відповідальною особою. В даний час заборгованості по заробітній платі підприємство перед ОСОБА_2 не має. Крім того, відповідачем неодноразово пропонувалось позивачу отримати трудову книжку, проте він відмовився, тому з боку підприємства відсутні винні дії в несвоєчасній видачі ОСОБА_2 трудової книжки. Після оголошення перерви представник відповідача в судове засідання не з»явилась, про день та час розгляду справи належним чином повідомлялась, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки.

    Позивач в судове засідання не з»явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

    Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав для можливого відкладення розгляду справи, керуючись ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та позивача.

    Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

    Судом встановлено, що наказом № 59К від 28.08.2008 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ПФ «Полтавамоторсервіс» на посаду керівника відділу після продажного обслуговування з 28.08.2008 року з випробувальним терміном на два місяці, з повною матеріальною відповідальністю.

    Наказом № 75К від 23.10.2008 року позивача звільнено з посади керівника відділу після продажного обслуговування на підставі ст. 38 КЗпП України – за власним бажанням. Згідно вказаного наказу підставою звільнення ОСОБА_2 стала подана ним 23.10.2008 року заява.

    Разом з тим, відповідно поданої ОСОБА_2 заяви, останній просив звільнити його з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін з 23.10.2008 року. Заяв щодо звільнення його за ч. 1 ст. 38 КЗпП України позивач не подавав, згоди на звільнення за власним бажанням не давав.

    В зв»язку з чим наказ № 75К від 23.10.2008 року про звільнення ОСОБА_2 керівника відділу після продажного обслуговування на підставі ст. 38 КЗпП України – за власним бажанням є незаконним та підлягає скасуванню.

    Приймаючи до уваги те, що позивач не ставить питання про його поновлення на роботі, звільнення його з підстав, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України є таким, що не відповідає чинному законодавству, суд приходить до висновку про необхідність зміни причини формулювання звільнення, відповідно поданої ОСОБА_2 заяви на п. 1 ст. 36 КЗпП України – за згодою сторін. При цьому суд враховує, що відповідачем не приймалось належним чином оформлене рішення про відмову в звільненні позивача з вказаної підстави та не доводилось останньому.

Також судом встановлено і вказана обставина не оспорюється відповідачем, що при звільненні ОСОБА_2 з роботи йому не були виплачені кошти, нараховані при звільненні в розмірі 388 грн. Згідно платіжного доручення № 434 вказана вище сума перерахована та виплачена позивачу  09.12.2008 року

Таким чином, належні до виплати суми при звільненні позивача з роботи  виплачені йому лише 09.12.2008 року. Як пояснив представник позивача і вказана  обставина не спростована відповідачем, та підтверджується табелем обліку використання робочого часу ОСОБА_2 в день звільнення  його з роботи тобто 23.10.2008 року був присутній на робочому місці, проте розрахунок в цей день з ним не проводився. Не виплачені належні позивачу кошти і після звернення його з письмовою заявою, направленою на адресу директора 08.11.2008 року.  

    Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому  від підприємства, установи організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13  Про практику застосування судами законодавства про оплату праці та ст. 117 КЗпП України, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми вдень звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП  стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.    

Приймаючи до уваги те, що  належні позивачу  при звільненні його з роботи кошти були виплачені  лише 09.12.2008 року, відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили про відсутність його вини в затримці розрахунку, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з  24.10.2008 року по 09.12.2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно довідки наданої відповідачем середньоденний заробіток позивача складає  23 грн. 92 коп., середньомісячний заробіток – 526 грн. 24 коп. (22 дні х 23 грн. 92 коп.)  Період затримки розрахунку з  24.10.2008 року по 09.12.2008 року складає 1 місяць 10 днів. Таким чином сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за затримку розрахунку при звільненні становить  765 грн. 44 коп.  ( 1 міс. х  526, 24 грн. + 10 дн. х  23,92 грн.).    

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що заробітна плата не була виплачена позивачу оскільки він не здав обхідного листа оскільки, це не є підставою для  затримки розрахунку при звільнення, зважаючи на письмову вимогу позивача про проведення з ним розрахунку.    

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 Враховуючи  те, що діями відповідача, які виразились в затримці розрахунку при звільненні позивача з роботи,  було порушено  право  ОСОБА_2 на оплату праці та завдана моральна шкода,  оскільки певний період часу він не міг отримати належні йому при звільненні грошові суми, в зв’язку з чим був позбавлений можливості користуватися, передбаченими ст.ст. 48, 49 Конституції України, правом на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає в себе достатнє харчування, одяг, належне лікування, суд  приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь моральної шкоди є обґрунтованими.

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує  тривалість порушення відповідачем  прав позивача, характер, ступінь та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач,  зусилля,  витрачені на відновлення порушеного права, а також стан здоров»я ОСОБА_2 який страждає на епілепсію, напад якої стався під час розгляду справи.  

    Враховуючи викладене, проаналізувавши надані сторонами докази, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача  ПФ "Полтавамоторсервіс"   на користь ОСОБА_2 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

    Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, оскільки відповідачем неодноразово направлялись листи на адресу позивача з проханням отримати трудову книжку, що підтверджується відповідними повідомленнями, проте до цього часу трудова книжка ОСОБА_2 не отримана. При цьому вина роботодавця в затримці видачі трудової книжки в даному випадку відсутня.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім на правову допомогу в сумі 1500 грн., що підтверджується квитанцією, а також  судовий збір на користь держави в сумі  59 грн. 50 коп. (51 грн. + 8 грн. 50 коп.)  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 250 грн.

Керуючись ст.ст.  36, 38, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України,   ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

        ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватної фірми «Полтавамоторсервіс» про  скасування наказу, зміну причин формулювання звільнення,  стягнення середнього заробітку за  час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, моральної шкоди задовольнити частково.

     Визнати наказ Приватної фірми «Полтавамоторсервіс» № 75к від 23.10.2008 року в частині звільнення ОСОБА_2 з підстав визначених ч. 1 ст. 38 КЗпП України «за власним бажанням» -  незаконним.

    Змінити формулювання причини звільнення, звільнивши ОСОБА_2 з Приватної фірми «Полтавамоторсервіс» згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 23.10.2008 року.

    Стягнути з Приватної фірми «Полтавамоторсервіс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 765 грн. 44 коп.,  500 грн. - у відшкодування моральної шкоди, 1500 грн. – за надання юридичної допомоги, а всього 2765 грн. 44 коп.

    Стягнути з Приватної фірми «Полтавамоторсервіс» на користь держави судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом  подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня проголошення рішення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя Київського районного

суду м. Полтави                                     О.В. Чумак