АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 4462                 Головуючий суддя І інстанції Жмуд

Провадження № Суддя доповідач Бурлака І.В.

Категорія:

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» травня 2010 року        м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді:        Пшенічної Л.В.,

Суддів:        Бурлака І.В., Івах А.П.,

при секретарі:        Варюшичевій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Лозівському районі Харківської області на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лозівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу “дітям війни»,-

встановила:

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Лозівському районі Харківської області. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона є дитиною війни і їй відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року з 01.01.2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, така допомога їй в період з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року не виплачувалася. У зв’язку з чим просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду; зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Лозівському районі Харківської області щодо невиконання з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення права позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року; зобов’язано відповідача здійснити позивачці перерахунок пенсії з підвищенням ії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; в іншій частині позову - відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, Управлінням Пенсійного Фонду України в Лозівському районі Харківської області подано апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. При цьому посилався на порушення норм матеріального права. Вважав, що суд не звернув увагу на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України; що величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсіїособам, яким встановлено статус “дитина війни” на законодавчому рівні не встановлено і питання, пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічногогрошового утримання чи державної соціальної допомоги не вирішено.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Лозівському районі Харківської області - відхилити, постанову суду - залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з вимог закону та обставин справи, і розглядаючи справу в порядку письмового провадження, дотримувався процесуальних норм КАС України, діючих на час ухвалення постанови.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, чинного з 01.01.2006 року, встановлено правовий статус дитини війни, і відповідно до ст. 6 цього Закону вона має право на державну соціальну допомогу у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2007 року до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” були внесені зміни, згідно яких дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, виплачувалося підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо отримання підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, суд першої інстанції правильно керувався рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, згідно якого визнані такими, що не відповідають Конституції України, ці положення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулювалися відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, тобто суд першої інстанції, з висновком якого погодилась і судова колегія, правильно визначив, що в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивачка мала право на підвищення до пенсії.

Доводи відповідача стосовно того, що розмір мінімальної пенсії на законодавчому рівні не вирішено судовою колегією не приймаються, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі і станом на спірний період розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону вважає судова колегія і висновок суду щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною, оскільки виходячи з змісту ч. 2 ст. 19 Основного Закону, ст. 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року зі змінами та доповненнями та пунктом 1.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року №121/2001 на відповідача покладено обов’язок щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідач зобов’язаний здійснити позивачці відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Проте, на порушення зазначеної статті відповідач за спірний період таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів судовою колегією не приймаються, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Ці питання виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів, судовою колегією також не приймаються, оскільки суд не ухвалював постанову про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача.

Перевіряючи законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія визнає, що постанова судом ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Лозівському районі Харківської області- відхилити.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Суддя