Справа № 2-88
2009 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року с. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Назаренка О.В.,
за участі секретаря Шевчук А.В.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Будянської селищної ради Харківського району Харківської області, виробничого управління житлово-комунального господарства Будянської селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», 3-ті особи Будянський селищний Голова Бобров Юрій Вікторович, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про розірвання договору найму квартири та визнання недійсним ордеру, визнання недійсним свідоцтва про приватизацію квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права користування квартирою і визнання особи такою, що втратила право користування житлом, а також по зустрічному позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про виселення,
ВСТАНОВИВ:
3.07.2006 року до суду подано позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Будянської селищної ради Харківського району Харківської області. Відповідачами замість третіх осіб по справі судом притягнуто виробниче управління житлово-комунального господарства Будянської селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ми особами по справі судом притягнуто Будянського селищного Голову Боброва Юрія Вікторовича та приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 У листопаді 2007 року позивачі подали суду уточнений позов. В своїй позовній заяві позивачі просять суд договір найму квартири, що розташована в АДРЕСА_1, укладений між ВУЖКГ Будянської селищної ради та ОСОБА_4 розірвати, а ордер, виданий на ім’я ОСОБА_4 визнати недійсним, акт приватизації спірної квартири незаконним і скасувати його, а свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 772257 на спірну квартиру визнати недійсним, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати за позивачами право користування спірною квартирою, визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташоване в АДРЕСА_1, а договір піднайму, укладений між позивачами і ОСОБА_4 скасувати.
3.10.2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить суд виселити ОСОБА_2 із житлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні позивачі і представник позивачів адвокат ОСОБА_1 повністю підтримали позовні вимоги і пояснили, суду, що позивачі проживали у спірній квартирі, яку отримали їх батьки. 30.05.2006 року їх знайомий ОСОБА_8 запропонував їм вирішити питання про погашення заборгованості за комунальні послуги шляхом продажу квартири до її приватизації. Для цього в квартиру по договору піднайму був прописаний ОСОБА_4, ОСОБА_2 виписалися із квартири, після чого ОСОБА_4 приватизував квартиру і продав її ОСОБА_5 Позивачі зазначили, що таким чином їх ввели в оману, незаконно приватизували належну їм квартиру і позбавили їх права проживання у квартирі, тому позов просили задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що він заселився в спірну квартиру з дозволу позивачів, які мали намір її продати, за що він передав позивачам грошові кошти в розмірі 23000 гривень, які позивачі повністю отримали в день виписки із квартири, після чого ОСОБА_4 отримав спірну квартиру у власність через її приватизацію і продав на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 Після пояснень у судовому засіданні ОСОБА_4 подав суду заяву про закінчення розгляду справи за його відсутності.
ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнав позовних вимог, пояснивши, що він отримав спірну квартиру у власність на підставі договору купівлі-продажу, квартира була вільна, а коли став заселятися у квартиру, то з’ясувалось, що в квартирі знов проживає ОСОБА_2, тому ОСОБА_5 просить його висилити, оскільки квартира необхідна йому для проживання.
Представники Будянської селищної ради і виробничого управління житлово-комунального господарства Будянської селищної ради в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що квартира, яка перебувала у власності Будянської селищної ради, була звільнена позивачами добровільно, за їх письмовими заявами в квартирі оселився ОСОБА_4 з яким спочатку був укладений договір піднайму, а при виселенні ОСОБА_2, з ОСОБА_4 укладений договір найму житла, після чого, ОСОБА_4 як наймач житла у встановленому законом порядку отримав квартиру у власність в порядку її приватизації. Представниками відповідачів подані суду заяви про закінчення розгляду справи за їх відсутності.
Будянський селищний Голова Бобров Ю.В. позов не визнав, пояснивши, що при приватизації спірної квартири не були порушені норми закону і просив закінчити розгляд справи за його відсутності.
Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» і приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_7 подані документи на запит суду і подані заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, представників сторін, 3-х осіб і дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.
9 січня 1967 року Харківською районною радою Харківської області видано ордер на двокімнатну квартиру на ім’я ОСОБА_9, і членів її сім’ї чоловіка ОСОБА_10, сина ОСОБА_11, матері ОСОБА_12 В корінці до ордеру зазначено, що квартира розташована в АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2. Підстави зміни номеру будинку на 14/15 в судовому засіданні документально не підтверджені. В ордері № 1074 від 9.01.1967 року зазначено, що він виданий на квартиру № 60, що підтверджено копією ордеру. Відповідно до записів у паспортах позивачів про їх реєстрацію зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2. Копіями талонів зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання встановлено, що позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 1.06.2006 року зняті з реєстрації за місцем проживання. ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданим повторно 7 червня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції. ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 виданим повторно 7 червня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції. ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3, виданим повторно 7 червня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції. Факт смерті ОСОБА_12 в судовому засіданні сторонами не оспорювався. Таким чином, на 1.06.2006 року у квартирі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 особи, які мали право користування квартирою на підставі ордеру № 1074 від 9.01.1967 не проживали, оскільки на цей час померли. Позивачі на 1.06.2006 року були зняті з реєстрації в зв’язку зі зміною постійного місця проживання і відповідно до ст. 107 ЖК України втратили право користування спірною квартирою, при цьому позивач ОСОБА_3 не надав суду доказів того що він мав право користування спірною квартирою, оскільки ніколи в цій квартирі не був зареєстрований.
1.06.2006 року позивач ОСОБА_2, який був зареєстрований в спірній квартирі подав до Будянської селищної ради заяву, в якій просив зареєструвати ОСОБА_4 в спірній квартирі з правом постійного проживання, що підтверджено копією заяви, яка надана на запит суду Будянською селищною радою. 1.06.2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відповідно до ст. 91 ЖК України уклали договір піднайму, який у встановленому законом порядку зареєстрований за № 7 1.06.2006 року в ВУЖКГ Будянської селищної ради. Із змісту договору вбачається, що ОСОБА_4 вселився в квартиру на правах члена сім’ї. Таким чином, договір піднайму був укладений без порушення норм Житлового Кодексу України, ОСОБА_4 на законних підставах отримав право користування житлом, тому позовні вимоги в частині скасування договору піднайму задоволенню не підлягають.
В зв’язку з тим, що ОСОБА_2 вибув із спірної квартири і був знятий з реєстрації, ОСОБА_4 подав заяву до ВУЖКГ Будянської селищної ради про зміну договору піднайму на договір найму житла як єдина особа, що зареєстрована в цій квартирі, що підтверджено копією заяви. Такий договір укладено 2.06.2006 року між ВУЖКГ Будянської селищної ради як володільцем житла і ОСОБА_4, що підтверджено копією договору. Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. На думку суду в даному випадку необхідність отримання ОСОБА_4 ордеру для укладення договору найму не потрібно, оскільки відповідно до ст. 58 ЖК України ордер надає право на вселення до квартири, а на час укладання договору найму ОСОБА_4 на законних підставах вселився в спірну квартиру, тому договір найму від 2.06.2006 року укладено з ОСОБА_4 правомірно як з єдиним користувачем спірного житла. Оскільки ордер на ім’я ОСОБА_4 не видавався, то позовні вимоги про визнання ордеру недійсним задоволенню не підлягають. Доводи позивачів про те, що відповідно до ст. 823 ЦК України у разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму і ОСОБА_4 не мав права на найм житла не можуть бути прийняті судом, оскільки норми Глави 59 ЦК України відповідно до ст. 810 ЦК України не застосовуються до правовідносин, пов’язаних з наймом житла, що перебуває у державній і комунальній власності, а ст. 97 ЖК України не передбачає такої підстави для припинення договору піднайму. Крім того, володілець житла – ВУЖКГ Будянської селищної ради 2.06.2006 року мав право на власний розсуд розпорядитись своєю власністю, тому що позивачі самостійно розпорядились своїм правом і позбавили себе права на спірне житло шляхом зняття з реєстрації в зв’язку зі зміною постійного місця проживання і не вправі вимагати розірвання договору, оскільки 2.06.2006 року не мали права на проживання в спірній квартирі. Таким чином, підстав для розірвання договору найму квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 судом не встановлено і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. З цих підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки крім наведеного суд враховує, що підстави, передбачені ст. ст. 71,72 ЖК України для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відсутні, доказів, щодо наявності таких підставі суду не надано.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 на підставі розпорядження відділу приватизації комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 05.06.2006 року отримав у власність квартиру, що розташована в АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 772257 від 14.06.2006 року, а також витягом з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10935588 від 14.06.2006 року. Розпорядження і свідоцтво видане на підставі заяви ОСОБА_4 і довідки про склад сім’ї. У відповідності до ст. 651 ЖК України право придбати у власність займані житлові приміщення в порядку приватизації мають наймачі. Така норма закону міститься і в ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Суд вважає, що рішення про приватизацію спірної квартири прийнято відповідно до Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56, оскільки всі необхідні документи були подані для приватизації спірної квартири, ОСОБА_4 був єдиним наймачем спірної квартири На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання акту приватизації спірної квартири незаконним і скасування його, а свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 772257 на спірну квартиру недійсним, задоволенню не підлягають.
Судом також встановлено, що 21 червня 2006 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу квартири, що розташована в АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу реєстровий № 1435, що підтверджено копією договору. Відповідно до ст. 319 ЦК України і ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_4 мав право на свій розсуд розпорядитися своєю власністю. Права позивачів при укладенні такого договору не порушені, оскільки позивача ніколи не володіли спірною квартирою на праві власності. Обставин, які можуть бути підставою для визнання такого договору недійсним судом не встановлено, доказів що до наявності таких підстав суду не надано, тому позовні вимоги про визнання такого договору недійсним задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання за ними права користування житловим приміщенням в квартирі, що розташована в АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивачі відповідно до ст. 58 ЖК України не отримували ордер на вселення до квартири, а проживали на правах члена сім’ї як родичі померлих осіб, яким був виданий ордер, договір найму на спірну квартиру з позивачами не укладався, реєстрація їх скасована, а ОСОБА_3 ніколи не був зареєстрований в спірній квартирі і доказів його проживання в ній суду не надано. При цьому суд враховує, що позивачі мали дійсний і усвідомлений намір позбавити себе права проживання в спірній квартирі і мали намір залишити це житло, що достовірно підтверджено розпискою від 1.06.2006 року, якою позивачі підтвердили свій намір на відчуження квартири, за що отримали від ОСОБА_4 23000 гривень. Факт такої поведінки позивачів не спростований в судовому засіданні. За таких обставин, відповідно до ст. 107 ЖК України, суд не знаходить підстав для визнання за позивачами права користування спірною квартирою.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивачі, скасувавши свою реєстрацію і маючи дійсний намір позбавити себе права на користування житлом, не набувши права власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку, не можуть вимагати поновлення своїх прав, а будь які дії відповідачів, що проводились після скасування реєстрації 1.06.2006 року не стосуються прав і законних інтересів позивачів, тому такі дії не можуть порушувати права позивачів і суд повністю відмовляє в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Позовні вимоги ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_2 із квартири, що належить ОСОБА_5 на праві власності підлягають задоволенню. ОСОБА_2 займає спірну квартиру без будь-яких правових підстав, оскільки не уклав договір найму із власником квартири, за час розгляду справи достатньо попереджений про намір власника що до виселення, тому до цих правовідносин суд застосовує наслідки, передбачені ст. 169 ЖК України, як і у випадку закінчення строку договору найму, а саме виселення ОСОБА_2 із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд відносить за їх рахунок.
Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,212-215 ЦПК України, ст. ст. 58,61,651,71,72,91,97,169 ЖК України, ст. ст. 319,810,823 ЦК України, ст. ст. 1, 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56, суд
ВИРІШИВ:
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог – повністю відмовити.
Позов ОСОБА_5 – задовольнити.
ОСОБА_2 висилити із квартири, що розташована в АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 віднести за їх рахунок.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.
Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя: Назаренко О.В.