Справа № 2-20

2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 року                                             с. Покотилівка

    Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренка О.В.,

за участі секретаря Шевчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки, перерозподіл ідеальних часток, встановлення порядку користування житловим будинком, земельною ділянкою і по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

    25.03.2004 року до суду подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2. Позовна вимога уточнена після проведення судової експертизи 29.07.2004 року. В своєму позові позивач просить суд провести розділ будинку, який розташований в АДРЕСА_1 з відхиленням від ідеальних часток співвласників, в зв’язку з чим перерозподілити ідеальні частки співвласників будинку, визначити порядок користування земельною ділянкою і стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію в зв’язку із зменшенням ідеальної частки позивача.

    Відповідач 29.07.2005 року подала зустрічний позов, в якому просила суд визнати частково недійсним договір дарування від 28.12.1993 року, посвідчений 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстровий № 2-4617.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги і просила суд постановити рішення відповідно до першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 2454/2455/2456 від 11 червня 2004 року. Зустрічний позов не визнала, пояснивши, що при даруванні частини будинку відчужувалась ідеальна частина будинку і реального розділу не було.

    Відповідач ОСОБА_2 не визнала позовні вимоги ОСОБА_1 з тих підстав, що колишнім власником будинку відчужувались конкретні приміщення, але при визначенні частки, що відчужується комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» помилково визначені ідеальні частки і з цих підстав просила визнати недійсним договір дарування.

    Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, експерта і дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

    Довідкою комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» № 3494 від 4.03.2004 року підтверджується, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності в 17/25 частинах за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області від 13.04.2002 року, реєстровий № 1-512, а в 8/25 частинах за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання, посвідченого 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області від 25.11.1998 року (а.с. 5).

    Відповідно до договору дарування, посвідченого 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області від 13.04.2002 року, реєстровий № 1-512, позивач ОСОБА_1 отримала у дар від ОСОБА_3 17/25 частин спірного  будинку. В договорі зазначено лише ідеальна частка будинку, яка відчужується без визначення конкретних приміщень, що підтверджено копією договору (а.с. 6).

    Копія договору довічного утримання посвідченого, 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області від 25.11.1998 року суду не надана.

    При розгляді справи також з’ясовано, що 17/25 частин будинку ОСОБА_3 отримав у дар від колишнього власника спірного будинку ОСОБА_4 за договором дарування від 28.12.1993 року, посвідченого 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області реєстровий № 3-4617, що підтверджено копіями архівних матеріалів 1-ї Державної нотаріальної контори (а.с. 92-98). В цьому договорі дарування в примітках зазначено, що за договором в користування обдарованого переходять конкретні приміщення. Проведеною по справі судовою експертизою № 3837 від 26 листопада 2008 року встановлено, що ідеальні частки в довідці-характеристиці № 24015 від 3 грудня 1993 року не відповідають майну, переліченому в договорі даруванні, і частка відчужуваного майна становить 631/1000 частину будинку. Наявність зазначеної неточності розрахунку ідеальної частки підтверджена і довідкою КП «ХРБТІ» № 733 від 25.08.05. року (а.с. 118) і листом КП «ХРБТІ» № 875 від 6.10.2005 року. З цих підставі ОСОБА_2 просить визнати договір дарування від 28.12.1993 року, посвідченого 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстровий № 3-4617 частково недійсним, оскільки відчужена частина майна є меншою, ніж це зазначено в договорі. Аналізуючи ці обставини відповідно до норм ЦК України 1963 року, які діяли на момент укладання оспорюваного договору дарування, суд приходить до такого висновку. З моменту укладенні спірного договору дарування між колишніми співвласниками ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відповідно до ст. 112 ЦК України 1963 року виникло право спільної часткової власності. При цьому визначено, що ідеальна частка ОСОБА_4 становить 8.25 частин будинку, а ідеальна частка ОСОБА_3 становить 17/25 часток. Спірним договором дарування у власність ОСОБА_3 не відчужені конкретні приміщення, оскільки текст договору про таке не свідчить. У примітці до договору дарування зазначено, що ОСОБА_3 конкретні приміщення не переходять у власність, а переходять у користування обдарованого. Відповідно до ст. 113 ЦК України 1963 року володіння, користування і розпорядження майном при сумісній частковій власності проводиться за згодою співвласників. Таким чином, примітка в договорі дарування щодо користування одним із співвласників конкретними приміщеннями суд розцінює як згода колишніх власників щодо порядку спільного користування  будинком, що не породжує правових наслідків для обдарованого на отримання у власність конкретних приміщень, оскільки доказів виділу частки співвласника в натурі відповідно до ст. 115 ЦК України 1963 року суду не надано. Таким чином, договір дарування від 28.12.1993 року, посвідчений 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області реєстровий № 3-4617, укладений між колишніми співвласниками спірного будинку відповідає вимогам закону, і суд не знаходить підстав для визнання цього договору частково недійсним відповідно до ст. ст. 48-61 ЦК України 1963 року і з цих підстав відмовляє ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову.

    Таким чином, враховуючи вищенаведене і пояснення експерта ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що відомості, викладені в договорі дарування від 28.12.1993 року  не мають суттєвого значення для вирішення питання про розділ будинку, суд приходить до висновку, що при розділі будинку між сторонами необхідно виходити із того, що Позивачу ОСОБА_1 в спірному будинку належить на праві власності 17/25 частин будинку, а ОСОБА_2 в спірному будинку належить 8/25 частин будинку. Також суд вважає, що розділ будинку і визначення порядку користування земельною ділянкою необхідно проводити по 1-му варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 2454/2455/2456 від 11 червня 2004 року, оскільки такий варіант передбачає найбільшу ізоляцію співвласників, найменші перебудови і відповідає фактичному порядку користування, що склався між сторонами. Оскільки позивач ОСОБА_1 в своєму позові просить суд задовольнити вимоги така, як це викладено в 1-му варіанті експертизи, на підставі ст. 364 ЦК України ОСОБА_1 вправі вимагати виділу своєї частки і отримати компенсацію за зменшення своєї ідеальної частки, то суд повністю задовольняє первісний позов ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 705 (сімсот п’ять) гривень 78 коп. судових витрат, а судові витрати, понесені ОСОБА_2 віднести за її рахунок.

    Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,212-215 ЦПК України, ст. 48-61, 112,113,115 ЦК України 1963 року, ст. 364 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

    позовні вимоги ОСОБА_1 – повністю задовольнити.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 – повністю відмовити.

    Перерозподілити ідеальні частки співвласників житлового будинку, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 15/25 частин будинку замість 17/25, а за ОСОБА_2 на 10/25 частин будинку замість 8/25, який розташований в АДРЕСА_1.

    Розділ будинку, що розташований в АДРЕСА_1 провести по 1-му варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 2454/2455/2456 від 11 червня 2004 року.

    ОСОБА_1 на належні їй 15/25 частин будинку, що розташований в АДРЕСА_1 виділити:

у будинку та веранді літ. «А-1+а» приміщення веранду «1-1» площею 9,4 кв. м., кухню «1-2» площею 7 кв. м., житлову кімнату «1-3» площею 17,7 кв. м., житлову кімнату «1-4» площею 8,1 кв. м., кухню «1-5» площею 9,8 кв. м., коридор «1-6» площею 2,6 кв. м.; приміщення веранди літ. «а1»; частину прибудови літ. «А1-1» приміщення ванної кімнати «1-7» площею 8,4 кв. м.; частину веранди літ. «а2» площею 3,4 кв. м.; надвірні будівлі: льох літ. «В», гараж літ. «Д», літню кухню літ. «Е», частину огорожі «№ 1» розміром 84,7 м. п.

    ОСОБА_2 на належні їй 10/25 частин будинку, що розташований в АДРЕСА_1 виділити:

у будинку літ. «А1-1»: частину прибудови приміщення житлову кімнату «1-8» площею 17 кв. м., житлову кімнату «1-9» площею 12,4 кв. м.; частину веранди літ. «а2» площею 3,4 кв. м.; у прибудові літ. «А2-1» приміщення кухні «1-10» площею 12,9 кв. м.; надвірні будівлі: сарай літ. «Г», частину огорожі «№ 1» розміром 43,8 м. п, зливну яму літ. «З».

    Надвірні будівлі ворота «№ 2», колонку літ. «К» залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

    Зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приміщенні, позначеному на схемі як «ІІ», закласти дверний проріз із приміщення «ІІ» та перенести його до новоствореного приміщення «ІІ1» та встановити глуху перегородку між новоствореними приміщеннями «ІІ1» і «ІІ2».

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за зменшення ідеальної частки в розмірі 3599 (три тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень 56 коп.

    Порядок користування земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 встановити відповідно до 1-го варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2454/2455/2456 від 11 червня 2004 року, а саме:

ОСОБА_1 на належні їй 17/25 частин земельної ділянки виділити у користування частину земельної ділянки площею 604 кв. м., позначену на схемі коричневим кольором, ОСОБА_2 на належні їй 8/25 частин земельної ділянки виділити у користування частину земельної ділянки площею 260 кв. м., позначену на схемі синім кольором, а частину земельної ділянки площею 90 кв. м., позначену на схемі білим кольором, залишити у спільному користуванні. Межі землекористування визначити наступним чином: межа проходить у городі: паралельно правому кордону з ділянкою № 21 на відстані 4,5 м. від неї, на відстані 4 м. від тильної стіни будівлі літ. «А1-1», на відстані 1 м. від тильної стіни льоху літ. «Г», по наружним стінам будівель літ. «Г», літ. «В», літ. «Е» і літ. «Д», по лівій частині згідно плану будівель літ. «А2-1», «а2», «а», «а1», уздовж лівої зовнішньої стіни прибудов літ. «а» і літ. «а1» до перетину із лінією забудови провулка Заборянського, по кордону порядку користування будівлями літ. «А1-1» і «а2».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 705 (сімсот п’ять) гривень 78 коп. судових витрат. Судові витрати, понесені ОСОБА_2 віднести за її рахунок.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення  рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області  через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду  набирає  законної сили після закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений  ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає  законної сили після закінчення  цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після розгляду  справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                                     Назаренко О.В.