Справа № 2-1434

2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 року                                         с. Покотилівка

     Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренка О.В.,

за участі секретаря Шевчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

        позивач  звернувся до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого Бабаївською селищною радою народних депутатів громадянину України ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 199 від 22 травня 1996 р., про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1575 гектарів на території АДРЕСА_1.  

    У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд винести рішення, яким задовольнити їх у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Бабаївської селищної ради Харківського району від 01.02.2008 р. було скасовано рішення виконкому Бабаївської селищної Ради народних депутатів № 534 від 14.12.1995 р., на підставі якого громадянину ОСОБА_2 був виданий державний акт на право приватної власності, оскільки відповідно до проектів формування Бабаївської та Височанської селищних рад, виконаних Харківською філією інституту землеустрою у 1993 році, передана у власність земельна ділянка входить у межі Височанської селищної ради. При цьому, позивач зазначає, що згідно чинного на той час Земельного кодексу України громадяни передача в приватну власність земельної ділянки мала здійснюватися Радою народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, а земельна ділянка, яка передана у власність громадянину ОСОБА_2 під житлову забудову по АДРЕСА_1 входить у межі Височанської селищної ради, що свідчить про порушення відповідачем ст. ст. 9, 17 Земельного кодексу України (редакції 1992 р.). Таким чином, як вказує позивач, державним актом на право приватної власності на землю, виданого громадянину ОСОБА_2, порушуються майнові права територіальної громади селища Високий, а третя особа отримала державний акт в порушення встановленого законодавством порядку, кошти у вигляді сплати земельного податку від громадянина ОСОБА_2 до бюджету Височанської селищної ради не надходили. Крім того, як вказує позивач, зазначені вище обставини підтверджуються результатами перевірки, проведеної прокуратурою Харківської області із залученням спеціалістів Управління з контролю за використанням та охороною земель Харківської області та Харківського обласного управління земельних ресурсів, а тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

    Представник відповідача Бабаївської селищної ради  в судове засідання вдруге не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, тому суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

    Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечує, надав до суду письмові заперечення з посиланням на те, що норм Земельного кодексу України, який був чинний на час видачі державного акту, до земель селища міського типу належать усі землі в межах селища. Землі селища міського типу перебувають у віданні селищної Ради народних депутатів. Межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною Радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Однак, рішення Харківської обласної Ради народних депутатів, яким би підтверджувались обставини того, що земельна ділянка, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2, входить або була включена у межі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, відсутнє. Крім того, рішення Височанської селищної ради Харківського району про розгляд та затвердження проекту формування Бабаївської та Височанської селищних рад, який було виконано Харківською філією інституту землеустрою у 1993 році, обов’язковість якого була передбачена чинним на той час земельним законодавством, також відсутнє. Рішення виконавчого комітету Бабаївської селищної Ради народних депутатів № 534 від 14.12.1995 р., на підставі якого гр. ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, було виконано, а тому, як випливає з Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) воно не може бути скасовано. Крім того, представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в зв’язку зі спливом строку позовної давності.

    Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, і дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

    14 грудня 1995 р. виконавчим комітетом Бабаївської селищної Ради народних депутатів було прийнято рішення „Про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1, на підставі якого гр. ОСОБА_2 було передано в приватну власність земельну ділянку з фонду земель Бабаївської селищної Ради в АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального житлового будинку.

    На підставі вищезазначеного рішення, Бабаївською селищною Радою народних депутатів гр.. ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю від 22.05.1996 р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 199. Як зазначено в цьому рішенні, передача у приватну власність  земельної ділянки була здійснена відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 15-92 „Про приватизацію земельних ділянок”, статтею 2 якого була передбачена безплатна передача у приватну власність громадянам України земельних ділянок для цілей, вказаних в статті 1 цього Декрету.

    Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ті обставини, що 1 лютого 2008 року Бабаївською селищною радою Харківського району було прийнято рішення „Про скасування рішень виконкому Бабаївської селищної ради на земельні ділянки по вул. Сонячна, № 13-№ 23, село Радгоспне”, яким було скасовано попереднє рішення виконкому селищної ради № 534 від 14.12.1995 р., як таке, що порушує ст. 9 Земельного кодексу України (редакція 1991 року) та прийняте помилково, оскільки відповідно до проектів формування Бабаївської та Височанської селищних рад, виконаних Харківською філією інституту землеустрою у 1993 році, земельна ділянка, передана у приватну власність ОСОБА_2 входить у межі Височанської селищної ради.    

    Згідно ст. 64 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (чинного на час виникнення спірних відносин) до земель селища міського типу належать усі землі в межах селища. Землі селища міського типу перебувають у віданні селищної Ради народних депутатів.

    Межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною Радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

    Включення земельних ділянок до межі селища міського типу не тягне за собою припинення права власності та права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до статті 31 цього Кодексу.

    Однак, рішення Харківської обласної Ради народних депутатів, яким би підтверджувались обставини того, що земельна ділянка, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2, входить або була включена у межі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, позивачем до суду не надано.

    Відповідно до ст. 102 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., (чинного на час видачі державного акту) розгляд і затвердження землевпорядних проектів провадиться у такому порядку:

    - прогнозні матеріали, техніко – економічні обґрунтування використання та охорони земель і схема землеустрою після погодження у порядку, встановленому у завданнях на їх розробку, розглядаються і затверджуються відповідними Радами народних депутатів;

    - проекти утворення нових землеволодінь і землекористувань після погодження із заінтересованими власниками землі та землекористувачами розглядаються і затверджуються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.  

    Згідно п. 21 ст. 19 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” від 07.12.1990 р. виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються питання розгляду і вирішення питань адміністративно – територіального поділу в межах своєї компетенції.

    Позивачем також не надано суду  рішення Височанської селищної ради Харківського району про розгляд та затвердження проекту формування Бабаївської та Височанської селищних рад, який було виконано Харківською філією інституту землеустрою у 1993 році.

    Суд вважає помилковими твердження позивача стосовно того, що  підставою для визнання недійсним державного акту є ті обставини, що Бабаївською селищною радою було прийнято рішення про скасування попереднього рішення, на підставі якого ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю.

Згідно статті 19 Конституції України, пункту 3 статті 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду, а відповідно до пункту 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачені підстави для припинення права власності на земельну ділянку, якими є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням суду; звернення стягнення на земельну ділянку за вимогою кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними громадянами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Норми Земельного кодексу України не надають права органам місцевого самоврядування припиняти право землекористування іншим способом, ніж передбачений законом.

Таким чином, Бабаївська селищна рада при прийнятті рішення, яким було скасовано попереднє рішення виконавчого комітету,  порушила вимоги чинного законодавства, оскільки відміняти рішення не мала права, зважаючи на правовідносини, які виникли на підставі рішення виконкому Бабаївської селищної ради № 534 від 14.12.1995 р. та інтереси громадянина ОСОБА_2, якого безпосередньо стосувався цей акт органу місцевого самоврядування. Крім того, приймаючи   таке рішення Бабаївською селищною радою були порушені вимоги частини першої статті 124 Конституції України, яка забороняє делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами та їх посадовими особами.

    Згідно мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 9, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування),   органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин” між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання”.

    Отже, враховуючи, що рішення виконавчого комітету Бабаївської селищної Ради народних депутатів № 534 від 14.12.1995 р., на підставі якого гр. ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, було виконано, рішення Бабаївської селищної ради Харківського району від 01.02.2008 року „Про скасування рішень виконкому Бабаївської селищної ради на земельні ділянки по АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 прийнято з порушенням вимог закону і не може бути підставою для визнання державного акту недійсним.

    Крім того, на час звернення позивача до суду із позовом з моменту видачі державного акту на право власності на землю, минуло 12 років, тобто сплив строк позовної давності у 3 роки, встановлений ст. 71 ЦК України 1963 року. Відповідно до ст. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, враховуючи, що на день набрання цим кодексом чинності сплив строк позовної давності для пред’явлення позовних вимог, правила щодо позовної давності застосовуються відповідно до правил, встановлених Главою 5 ЦК України 1963 року. Відповідно до ст. 75 ЦК України 1963 року позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін, а відповідно до ст. 80 ЦК України 1963 року сплив строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому судом не встановлено будь-яких причин поважності пропуску строку позовної давності, оскільки навіть допустити ту обставину, що на протязі 12 років посадові особи Височанської селищної ради, в обов’язок яких, в тому числі, входить врегулювання земельних спорів, не мали інформації про межі території Височанської ради і перелік населених пунктів, віднесених до території ради, суд не може, оскільки таке становище може свідчити тільки про халатну бездіяльність посадових осіб Височанської селищної ради щодо ставлення до своїх службових обов’язків, але такі обставини не підтверджені ні вироком суду, що набрав законної сили ні будь-якими іншими обставинами по справі.

Виходячи з викладеного, суд вважає доводи представника позивача необґрунтованими і приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого Бабаївською селищною радою народних депутатів громадянину України ОСОБА_2, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 199 від 22 травня 1996 р., про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1575 гектарів на території АДРЕСА_1,  задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються судом відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, ст. ст. 19,124,144 Конституції України, п. 21 ст. 19 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” від 07.12.1990 р., ст. ст. 31,64,102,140 ЗК України, ст. ст. 71,75,80 ЦК України 1963 року, суд

ВИРІШИВ:

    Височанській селищній раді Харківського району Харківської області в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

    Судові витрати, понесені Височанською селищною радою Харківського району Харківської області віднести за її рахунок.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення  рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області  через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду  набирає  законної сили після закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений  ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає  законної сили після закінчення  цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після розгляду  справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                                     Назаренко О.В.