Справа № 2-3521

2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

5 жовтня 2009 року                                             с. Покотилівка

    Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренка О.В.,

за участі секретаря Шевчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення сум та зобов’язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

    16.03.2009 року до суду подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2. Позовні вимоги уточнені позивачем 24.06.2009 року. В своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 600 гривень за час учбової відпустки, 7000 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1320 гривень компенсації за невикористану відпустку за період з 1 травня 2007 року по 9 грудня 2008 року, 3000 гривень у відшкодування моральної шкоди, а також позивач просить суд зобов’язати відповідача провести індексацію всіх стягуваних сум заробітку, а також зобов’язати відповідача видати позивачу довідку про заробітну плату за 2008 рік.

    В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги і пояснила суду, що з травня 2007 року перебувала в трудових стосунках з відповідачем, але письмовий трудовий договір укладений між сторонами тільки в лютому 2008 року. З тих причин, що відповідач не сплатила позивачу заробітну плату за час перебування у навчальній відпустці, позивач була вимушена розірвати трудовий договір, який фактично розірваний у грудні 2008 року, а в договорі записано що договір розірвано 18.11.2008 року. Позивач стверджувала, що відповідач не виплатила заробітну плату за час навчальної відпустки в розмірі 600 гривень, а оскільки при звільнені така сума не виплачена, то 7000 гривень, які позивач просила стягнути як суму за час вимушеного прогулу, усно просила стягнути як компенсацію за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. Крім того, позивач пояснила, що не використала відпустку і тому має право на отримання компенсації. Вимогу щодо стягнення моральної шкоди позивач обґрунтувала тим, що відповідач не оформлювала тривалий час трудові стосунки і що з вини відповідача позивач вчасно не змогла зареєструватися у центрі зайнятості і отримувати своєчасно соціальну допомогу по безробіттю.

    Відповідач в судове засідання не з’явилась, причин неявки суду не повідомила, тому судом ухвалено про заочний розгляд справи.

    Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача і дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

    Між ОСОБА_1 і фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 11.02.2008 року укладено трудовий договір, який 18.11.2008 року розірваний сторонами на підставі ст. 38 КЗПП України, тобто позивач звільнилась за власним бажанням. Ці обставини підтверджені копією трудового договору і копією трудової книжки серія НОМЕР_1. В трудовому договорі не зазначена сума заробітної плати і позивач власноруч поставила свій підпис під датою розірвання договору.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач зобов’язаний довести доказами обставини, на які посилається в обґрунтування позовних вимог.

    З пояснень позивача встановлено, що заробітну плату вона отримувала безпосередньо від відповідача. Відповідно до довідки Управління ПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова підтверджено, що за період з березня по вересень 2008 року задекларована відповідачем заробітна плата позивача становила 580 гривень на місяць, в жовтні – листопаді – 600 гривень, у грудні 230 гривень. Письмових підтверджень щодо фактичних фінансових розрахунків між сторонами суду не надано. Будь яких інших доказів щодо виконання сторонами трудового договору суду не надано. Обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди доказами не підтверджені, оскільки копія перепустки позивача до торгівельного центру «Україна», в якій зазначено строк дії з 1.05.2007 року до 31.12.2007 року не є підтвердженням будь-яких винних дій відповідача, які відповідно до ст. 237-1 КЗПП України можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди, а причини, з яких позивач вчасно не отримувала соціальну допомого по безробіттю на підставі наданих доказів встановити не можливо.

    За таких обставин суд вважає, що на підставі наданих суду доказів не можливо встановити факт не проведення остаточного розрахунку при звільненні, факт не сплати відповідачем компенсації за невикористану відпустку, факт ненадання відповідачем довідки про середній заробіток, а також неможливо встановити будь-які інші обставини, пов’язані із не виконанням відповідачем свої обов’язків по письмовому трудовому договору, тому суд повністю відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимоги за недоведеністю.

    На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться за рахунок держави.

    Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог – повністю відмовити.

    Судові витрати віднести за рахунок держави.

На рішення суду позивачем може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення  рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області  через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду  набирає  законної сили після закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений  ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає  законної сили після закінчення  цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після розгляду  справи апеляційним судом.

    Відповідач має право подати Харківському районному суду Харківської області заяву про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.

Головуючий суддя:                                     Назаренко О.В.