С права № 1-113/2009 року

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення кримінальної справи на

  додаткове розслідування

 10 березня 2009 року                     м. Івано-Франківськ

    Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді:          Лазарів О. Б.

cекретаря:               Стефанюк Х.Я., Дунди Л.Р.,

прокурора                      Чепіля Ю.Д.,

 захисник а                      ОСОБА_1,

 розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду кримінальну справу про обвинувачення:

    ОСОБА_2  , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області, жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, вдову, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, працюючу вчителем Івано-Франківської загальноосвітньої середньої школи №7, раніше несудиму,

         у вчиненні злочину,  передбаченого ст.137 ч.1 КК України, -  

в с т а н о в и в:

     В провадженні Івано-Франківського міського суду знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.137 ч.1 КК України.

   Під час судового слідства захисником підсудної було заявлено клопотання про направлення справи на додаткове розслідування. Дане клопотання було мотивоване тим, що орган досудового слідства всупереч вимогам ст.22 КПК України були поверхнево та однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, під час досудового слідства не було встановлено точну посаду, яку займає підсудна, оскільки посада “вчительки російської мови та літератури” не відповідає дійсності,   в обвинуваченні, пред”явленому ОСОБА_2, йдеться на посилання на неіснуючий наказ Міністерства освіти і науки України від 26.09.2000 року. Крім цього, слідством з незрозумілих причин було опитани лише декілька дітей з класу в якому вчилася потерпіла, а не всіх, з метою об”єктивного встановлення обставин, за яких потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. Крім цього, захисником було зазначено, що при розслідуванні вказаної кримінальної справи було грубо порушено вимоги кримінально- процесуального закону щодо підслідності, оскільки, відповідно до вимог ст.112 КПК України досудове слідства у справі про злочин, передбачений ст.137 КК України провадиться слідчими органів внутрішніх справ, в даному випадку це був слідчий прокуратури. З врахуванням наведених та інших обставин захисник просив направити дану кримінальну справу для проведення додаткового розслідування.      

         Підсудна ОСОБА_2 підтримала заявлене захисником клопотання,  теж зазначила на  необхідність направлення даної справи на додаткове розслідування.

     Прокурор зазначив на безпідставність заявленого клопотання, ствердив, що правових підстав для повернення справи на додаткове розслідування не має.

       Заслухавши пояснення всіх учасників процесу щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення справи на додаткове розслідування підлягає до задоволення виходячи з наступного.

       Судом встановлено, що дана кримінальна справа, в порушення вимог ст.22 КПК України, розслідувана неповно та однобічно, слідством не   вжито всіх необхідних заходів для всебічного і об’єктивного дослідження обставин справи.

      В ідповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

      Так, згідно матеріалів справи ОСОБА_2 пред»явлено обвинувачення в тому, що вона працюючи вчителем російської мови та літератури та ОБЖ Івано-Франківської загальноосвітньої середньої школи 1-3 ступенів №7, будучи класним керівником 6-Б класу неналежно виконувала свої професійні обов”язки щодо охорони життя та здоров”я неповнолітніх внаслідок несумлінного ставлення до них, в результаті чого учениці 6-Б класу, потерпілій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, було заподіяно тілесні ушкодження її однокласниками, що спричинило істотну шкоду здоров”ю потерпілої.

   Проте, таке обвинувачення не грунтується на матеріалах справи, є суперечливим та однобічним.

    Так, згідно обвинувачення ОСОБА_2 працює вчителем російської мови та літератури, проте в матеріалах справи є наказ №121 від 28.08.2002 року про призначення ОСОБА_2, вчителя зарубіжної літератури, на посаду вчителя ОБЖ.

     Зі змісту самого обвинувачення не конкретизовано в чому полягає неналежне виконання обов”язків підсудної стосовно конкретного випадку побиття учнями класу потерпілу ОСОБА_3

      В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 ствердила, що вона нічого не знає і не чула про побиття потерпілої ученицею 6-Б класу ОСОБА_4 під час шкільної лінійки, що мала місце в першому семестрі 2007 року, а також 20.12.2007 року в класі, оскільки ні сама потерпіла ні учні класу про згадані події їй нічого не розповідали. Щодо нанесення потерпілій удару ногою учнем класу ОСОБА_5, то підсудна підтвердила, що про вказаний факт вона одразу ж повідомила директора школи, викликала до школи батьків, як ОСОБА_3. так і ОСОБА_5, з приводу цього в школі було створено комісію по розслідуванні згаданого випадку та проведено відповідні профілактичні заходи з метою недопущення в майбутньому конфліктних ситуацій в класі.

      В свою чергу потерпіла  ОСОБА_3.  підтвердила, що про побиття її ОСОБА_4 в класі та падіння під час шкільної лінійки вона не розповідала класному керівнику. Щодо останнього випадку потерпіла не може ствердно вказати, що її штовхнула саме ОСОБА_4, оскільки поштовх був ззаду і вона не бачила особу кривдника. В той же час в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 заперечила факт штовхання потерпілої на шкільній лінійці.

     Також, потерпіла підтвердила, що десь за 2-3 місяця до 20.12.2007 року вона падала на підлогу в класі та вдарилася головою об пічку.  Про те, що така подія мала місце не 20.12.2007 року підтвердили як підсудна, представник потерпілої та ряд інших свідків, учнів класу. За таких обставин є незрозумілим посилання обвинувачення на те, що 20.12.2007 року потерпіла мала конфлікт з ОСОБА_4, в наслідок чого  ОСОБА_3. впала та вдарилася головою об пічку.

     Суд вважає, що посилання захисника про допит лише незначної частини учнів класу в даному випадку є цілком обгрунтоване. З врахуванням змісту пред”явленого обвинувачення, специфіки психології учасників процесу та обставин справи є необхідним допитати всіх учнів класу з метою встановлення відносин, які склалися між ОСОБА_3. та іншими учнями. Дану невідповідність необхідно усунути в ході досудового слідства.

       В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 підтвердила, що в 2007 році, зокрема з 23 вересня по 02 жовтня 2007 року та з 12 жовтня 2007 року по 02 листопада вона перебувала у відпустці за власний рахунок у зв”язку з захворюванням дітей. Про вказані обставини ОСОБА_2 зазначала і в ході досудового слідства. Проте, слідством так і не було з”ясовано обставини, чи могла у зв”язку з наведеним вище, знаходитись ОСОБА_2  на роботі, зокрема, під час  проведення шкільної лінійки у першому семестрі 2007 року, як це зазначено в обвинуваченні.

   Враховуючи обставини справи та ті розбіжності, які існують в показах підсудної, потерпілої та свідків є необхідність проведення відтворення обстановки та обставин події, щодо нанесення потерпілій тілесних ушкоджень учнями класу. В порушення вимог ст.22 КПК України, така процесуальна дія на досудовому слідстві не була проведена. Також, на досудовому слідстві не було проведено огляду місця події, класу в приміщенні ЗОСШ №7, з метою з”ясування можливості отримання потерпілою тілесних ушкоджень.

      Суд також звертає увагу, що відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. А тому, за наслідком додаткового розслідування обставин справи, в разі коли слідством в діях ОСОБА_2 будуть встановлені ознаки злочину, передбаченого ст.137 КК України, обвинувачення необхідно сформулювати чітко, зокрема, щоб можна було зрозуміти в чому полягає неналежне виконання обов”язків, в даному випадку вчителя,  щодо охорони життя та здоров”я дітей, як це зазначено в диспозиції згаданої статті.

     Провадячи досудове слідство по даній справі, з врахуванням розбіжностей в своїх показах неповнолітньої потерпілої, необхідно провести судово-психологічну експертизу з метою встановлення, чи схильна ОСОБА_3. до фантазування або перебільшення, з чим пов”язана зміна її показань і таке інше.

     Крім цього, в порушення вимог ст.112 КПК України, порушено правила підслідності щодо розслідування даної кримінальної справи. Зокрема, ч.2 ст.112 КПК України, зазначено, що у справах про злочини, передбачені ст.137 КК України досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ. В даному випадку слідство проведене слідчим прокуратури. Даних, які б вказували на необхідність зміни підслідності та відповідних процесуальних документів з цього приводу не має.

       Таким чином,  досудовим слідством не розслідувані в повній мірі обставини справи, а така неповнота та неправильність, в зв”язку з великим обсягом необхідності проведення слідчих дій, не може бути усунута в ході судового слідства. За таких обставин, дану кримінальну справу слід повернути на додаткове розслідування.

            На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 22, 26, 273, 278, 281 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

      Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.137 ч.1 КК України повернути прокурору м.Івано-Франківська для організації   додаткового розслідування з метою усунення неповноти та неправильності досудового слідства, вказаної в мотивувальній частині постанови.

          Запобіжний захід ОСОБА_2 – підписку про невиїзд, залишити без змін.

     Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської області  протягом семи діб з дня її винесення, шляхом подачі апеляції через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                                                                                    Лазарів О. Б.