ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" червня 2006 р. Справа № 02/2072
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників
позивача: Огородній А.Б. –за довіреністю, відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі його Черкаської обласної філії
до товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна будівельна компанія” (перший відповідач),
до закритого акціонерного товариства "Рось" (другий відповідач)
про стягнення 117 656 грн. 45 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення солідарно із відповідачів 117 656 грн. 45 коп., в т.ч. 99 656 грн. 45 коп. боргу по кредиту, отриманому першим відповідачем у позивача відповідно до договору кредиту № 895/08-157 від 14.07.2004р., та 18 000 грн. штрафу за порушення умов пунктів 3.3.5., 3.3.8. договору, а саме невиконання першим відповідачем зобов’язання по сплаті кредиту та відсотків в установлені договором строки. Свої вимоги позивач обґрунтовує вказаним договором кредиту та договором поруки № ДП 2-895/08-147 від 14.07.2004р., укладеним позивачем із другим відповідачем.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов частково в сумі 76 229 грн. боргу по кредиту та 18 000 грн. штрафу в зв’язку з тим, що першим відповідачем було перераховано позивачу платіжним дорученням № 89 від 27.04.2006р. кошти в сумі 23 427 грн. 45 коп. на погашення частини кредиту, просив задовольнити позов у решті суми.
Відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але втретє не направили своїх представників у судове засідання, відзиви на позов суду не подали. Сторонами (відповідачами) у даному спорі є підприємства –юридичні особи, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником, чи керівник особисто. Відповідачі не подали суду доказів наявності поважних причин неявки їх представників у судове засідання. Суд вважає можливим розглянути справу без представників першого та другого відповідачів за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
14 липня 2004 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі керуючого Черкаської обласної філії Сергієнка І.А. та товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна будівельна компанія” в особі головного бухгалтера Цинди В.В. укладено договір кредиту № 895/08-157, далі “кредитний договір”, на умовах якого відповідачу було надано кредит в сумі 180 000 гривень, з графіком погашення суми основної заборгованості та з кінцевим терміном повернення кредиту до 13 липня 2007 року, із сплатою 22% річних, на закупівлю двох автомобілів згідно рахунку № СФ- 00000070 від 05.07.2004р.
Суд приходить до висновку, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, він містить в собі всі істотні умови, встановлені для договорів даного виду, він виконувався та підтверджувався обома сторонами. в тому числі шляхом підписання додаткових угод до нього.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пункту 1.2. кредитного договору видача кредиту проведена шляхом оплати платіжного доручення № 25 від 15.07.2004р. першого відповідача (позичальника за кредитним договором) з відкритого для нього позичкового рахунку № 206558950000050 в Черкаській обласній філії АКБ “Укрсоцбанк”.
Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що перший відповідач виконав умови кредитного договору лише частково, станом на день подання позову він повернув позивачу кредит в сумі 80 343,55 грн. Залишок боргу першого відповідача по кредиту на час подання позову складав 99 656, 45 грн. Як повідомив представник позивача у судовому засіданні та підтвердив копією платіжного доручення № 89 від 27.04.2006р., після подання позову перший відповідач перерахував позивачу на погашення боргу по кредиту кошти в сумі 23 427 грн. 45 коп.
Перший відповідач (як позичальник за кредитним договором) не спростував встановлені факти, не заперечив доводи позивача, не подав суду доказів виконання зобов’язання по кредитному договору в сумах, вказаних у кредитному договорі.
Оскільки відповідач сплатив борг по кредиту в сумі 23 427 грн. 45 коп. після подання позову, тому провадження у справі в частині стягнення боргу по кредиту в сумі 23 427 грн. 45 коп. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору в цій частині.
Отже, залишок боргу першого відповідача по кредиту складає 76 229 грн.
Відповідно до пункту 4.4. кредитного договору у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань, визначених п. 3.3.8. кредитного договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно позичальник зобов’язаний погасити кредит, сплатити проценти та нараховані штрафні санкції. Умова цього пункту кредитного договору відповідає припису статті 1050 Цивільного кодексу України, в частині 2 якої вказано, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України положення частини 2 статті 1050 Кодексу застосовуються до відносин за кредитним договором.
Судом встановлено факт порушення першим відповідачем свого зобов’язання щодо повернення сімнадцятої частини кредиту в установлений графіком строк (до 20.12.2005р.), порушено зобов’язання щодо сплати процентів за користування кредитом щомісячно не пізніше 5-го числа наступного місяця.
Отже, суд вважає обгрунтованою і законною вимогу позивача про стягнення із першого відповідача всієї суми кредиту, тому позов до першого відповідача про стягнення залишку боргу по кредиту в сумі 76 229 грн. підлягає задоволенню.
Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення із першого відповідача штрафу в сумі 18 000 грн. також підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Із матеріалів справи вбачається і не спростовано першим відповідачем, що останній дійсно порушив свої власні зобов’язання по кредитному договору і не сплатив суми кредиту, встановлені у кредитному договорі в графіку погашення заборгованості, та не сплатив проценти за користування кредитом за період з 01.01.2006р. по 27.02.2006р. в установлений кредитним договором строк. Відповідач не спростував доводи позивача, не подав суду доказів сплати процентів.
В результаті аналізу умов кредитного договору, пояснень представника позивача, суд прийшов до висновку, що несплата першим відповідачем сум кредиту в установлені графіком строки та несплата процентів за вказаний період користування кредитом є окремими випадками порушення вимог договору, оскільки сторони підписали договір саме про такий порядок сплати кредиту та процентів, із розбивкою по конкретних періодах, і вони дійшли до згоди про відповідальність за недотримання встановленого ними ж порядку, а саме: в п. 4.3. кредитного договору сторони встановили обов’язок сплати позичальником (першим відповідачем) штрафу в розмірі 5 процентів від суми наданого максимального ліміту кредиту, визначеного п. 1.1.1. договору, за кожний випадок порушення умов договору. Отже, судом встановлено, що відповідач допустив два окремі порушення договору, за які він повинен сплатити позивачу штраф у сумі 18 000 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків (господарських зобов’язань), які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказані позивачем факти порушень відповідачем взятих на себе зобов’язань по кредитному договору підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, розрахунок суми штрафу виконано вірно, вимога про сплату штрафу грунтується на умовах договору та відповідає законодавству України, отже вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою і законною, тобто такою, що підлягає до задоволення.
В частині вимоги до другого відповідача – ЗАТ “Рось” - позов задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Для забезпечення виконання зобов’язань першого відповідача за вказаним кредитним договором Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі керуючого Черкаської обласної філії Сергієнка І.А., який діє на підставі довіреності, та закрите акціонерне товариство “Рось” в особі генерального директора Мельниченка О.О., який діє на підставі статуту, уклали між собою договір поруки № ДП 2-895/08-157 від 14.07.2004 року, за умовами якого ЗАТ “Рось” як поручитель зобов’язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (першим відповідачем) його зобов’язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.
В пунктах 2.1.1. та 2.1.2. договору поруки виписано графік погашення першим відповідачем всієї суми кредиту, зазначено розмір процентів, які повинні сплачуватися першим відповідачем (як позичальником) за фактичне користування кредитом, зокрема за строкове користування кредитом з моменту надання кредиту до 13.07.2007р. встановлено сплату процентів в розмірі 22% річних.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач та перший відповідач уклали додаткову угоду від 23.12.2004р. до кредитного договору, якою збільшили розмір процентів за строкове користування кредитом до 24 % річних.
Суду не подано доказів ознайомлення поручителя (другого відповідача) із умовами даної додаткової угоди.
Згідно пункту 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Суд вважає, що підписанням позивачем та першим відповідачем додаткової угоди про збільшення розміру процентів за користування кредитом фактично збільшує обсяг відповідальності й поручителя. Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України відсутність згоди поручителя на таку зміну припиняє поруку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача до другого відповідача щодо солідарного обов’язку із першим відповідачем є безпідставною і необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 49 ГПК України із першого відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 1176 грн. 56 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виходячи з викладеного, керуючись п. 1-1- ст. 80, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 23 427 грн. 45 коп. боргу по кредиту.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна будівельна компанія” (м. Черкаси, вул. Руставі, 27. кв. 18, ідентифікаційний код 32940661) на користь Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 20, ідентифікаційний код 09354018) борг по кредиту в сумі 76 229 грн., 18 000 грн. штрафу, 1176 грн. 56 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В позові до закритого акціонерного товариства "Рось" відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д. Пащенко
Рішення підписане суддею 12.06.2006р.