ВІЙСЬКОВИЙ   МІСЦЕВИЙ   СУД   МИКОЛАЇВСЬКОГО   ГАРНІЗОНУ

54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, б.41, тел. (0512) 35-44-33

Справа №5-6/2009

П О С Т А Н О В А

1 грудня 2009 року                                                                      місто Миколаїв

Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції РУДЯКА А.В., при секретареві Гаркавенко О.І. з участю старшого помічника військового прокурора Миколаївського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Іващенко С.М., старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Клеванської Г.В, а також представника цивільного позивача - військової частини А-1890 Ліхолєтова В.В., засудженої ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, розглядаючи в порядку ст.ст.409 і 411 КПК України заяву засудженої ОСОБА_5 про зняття арешту на її майно,

В С Т А Н О В И В:

Засуджена ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою в якій вона ставить питання про зняття арешту на її майно – квартиру АДРЕСА_1 - накладеного слідчим військової прокуратури Миколаївського гарнізону під час розслідування стосовно неї кримінальної справи за для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Своє клопотання вона мотивує наступним.

Вироком військового суду Південного регіону України від 4 грудня 1998 року вона була засуджена за скоєння кримінального злочину, передбаченого ч.6 ст.19 і ст.86-1 КК України (в редакції кримінального Закону 1960 року) до покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (що в той час складало 6000 гривень) з конфіскацією майна, а також до стягнення за цивільним позовом на користь військової частини 63636 (нині А-1890) з неї та з засудженого тим же вироком суду військовослужбовця тієї ж частини полковника ОСОБА_7 в солідарному порядку коштів в розмірі 44 924 гривні 90 копійок.

Згідно ухвали військової судової колегії Верховного Суду України від 9 лютого 1999 року вказаний вирок відносно ОСОБА_5 був змінений в частині конфіскації майна.

Оскільки штраф державі в розмірі 6000 гривень нею сплачено повністю і, таким чином, призначене судом кримінальне покарання виконано, а також повністю солідарно з ОСОБА_7 сплачено цивільний позов – тобто відшковано завдану злочином шкоду, то вона просить суд зняти арешт з її майна - квартири АДРЕСА_1.

Крім того, у травні 2001 року органами державної виконавчої служби через «Укрспецюст» була продана друга її приватна квартира за адресою: АДРЕСА_2 і отримані від продажу кошти спрямовані на сплату виконавчого сбору.

Заслухавши доводи заявниці, яка просила задовольнити її заяву і зняти арешт з решти її майна, думку прокурора, старшого державного виконавця, а також представника цивільного позивача - військової частини А-1890, які підтримали заяву ОСОБА_5, вивчивши матеріали заяви суд дійшов наступного.

З копії вироку військового суду Південного регіону України від 4 грудня 1998 року ОСОБА_5 була засуджена за скоєння кримінального злочину, передбаченого ч.6 ст.19 і ст.86-1 КК України (в редакції кримінального Закону 1960 року) до покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (що в той час складало 6000 гривень) з конфіскацією майна, а також до стягнення за цивільним позовом на користь військової частини 63636 (нині А-1890) з неї та з засудженого тим же вироком суду військовослужбовця тієї ж частини полковника ОСОБА_7 в солідарному порядку коштів в розмірі 44 924 гривні 90 копійок.

Згідно ухвали військової судової колегії Верховного Суду України від 9 лютого 1999 року вказаний вирок відносно ОСОБА_5 був змінений в частині конфіскації майна.

З довідки, виданої командиром військової частини А-1890 (колишня 63636) видно, що цивільний позов, який за вироком суду складає 44 924 гривні 90 копійок, в солідарному порядку стягнуто з ОСОБА_7 - 4536 гривен 40 коп., а решта - з ОСОБА_5, в зв’язку з чим військова частина А-1890, як цивільний позивач претензій до відповідачів не має.

Згідно повідомлення директора Миколаївської філії Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» вбачається, що 4-х кімнатна квартира ОСОБА_5, розташована за адресою: АДРЕСА_2 була продана на прилюдних торгах в травні 2001 року за 2670 гривен.

Довідками, виданим ОСОБА_5 керівництвом військторгу №631, де працювала остання, а також представленими оригінали квитанцій підтверджується стягнення з неї в дохід держави штрафу в розмірі 6000 гривен.

З постанов старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30 листопада 2009 року, а також доданих до них оригіналів виконавчих листів, виданих 4.12.1998 року та 30.7.1999 року видно, що кримінальне покарання, призначене ОСОБА_5 вироком суду у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (що в той час складало 6000 гривень) - виконане і шкода в розмірі 44 924 гривні 90 копійок, завдана ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 цивільному позивачу – військової частині 63636 (нині А-1890) – в солідарному порядку відшкодована повністю.

Таким чином, суд вважає встановленим, що кримінальне покарання призначене ОСОБА_5 вироком суду у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (що в той час складало 6000 гривень) - виконане, а шкода в розмірі 44 924 гривні 90 копійок, завдана ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 цивільному позивачу – військової частині 63636 (нині А-1890) – в солідарному порядку відшкодована повністю, в зв’язку з чим суд дійшов висновку про те, що є підстави для задоволення вимог ОСОБА_5 про знаття арешту з її майна.

Керуючись ст.ст.409 і 411 КПК України, військовий місцевий суд  

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання засудженої ОСОБА_5 про зняття накладеного під час розслідування стосовно неї кримінальної справи арешту на її майно - належної їй на праві приватної власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 – задовольнити.

Арешт на майно засудженої ОСОБА_5 - належну їй на праві приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 – зняти.

ДІЙСНО ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ

КОПІЯ ВІРНА: ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ А.  РУДЯК