АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 – 122 /2009 року Головуючий у 1-й інстанції: Парахіна Є.В.
Категорія ст. 187 ч. 2 КК України – Т.З. Доповідач: Давиденко Е.В.
У Х В А Л А
Іменем України
09 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого – судді Давиденка Е.В.
суддів Костенка В.Г., Бурди К.І.
при секретарі Влох М.В.
з участю прокурора Калька О.С.
адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією прокурора Ленінського району м. Полтави, засудженого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2009 року.
Цим вироком: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Полтава, українець, громадянин України, освіта середня, який неодружений, не працює, мешкає в. АДРЕСА_2, раніше судимий:
• 22.02.2007 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 185 ч.1, ст.309 ч.1, ст. 263 ч.1, ст. 70 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов'язків на іспитовий строк 1 рік, –
засуджений:
- за ст.121 ч.1 КК України на 6 років позбавлення волі;
- за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ст.187 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини особистого майна;
- за ст. 263 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини особистого майна.
Постановлено стягнути:
• з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 у відшкодування завданої злочином моральної та матеріальної шкоди 684 грн. 09 коп.;
• з ОСОБА_6 на користь Полтавського обласного фінансового управління витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_10 384 грн. 09 коп.;
• з ОСОБА_6 на користь Полтавського міського фінансового управління витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_11 в розмірі 1332 грн.80 коп.
• з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Полтавській області витрати по справі за проведення балістичної експертизи в сумі 94 грн. 15 коп.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим та засуджений за злочини проти життя та здоров'я особи, власності, громадської безпеки, вчинені ними за наступних обставин.
Так, 19 серпня 2007 року близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_6 повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_12, з метою викрадення майна прийшли до будинку будинку АДРЕСА_3. ОСОБА_6 через квартирку проник до квартири №2 вказаного будинку, відчинивши зсередини вхідні двері впустив ОСОБА_12 до квартири, звідки таємно викрали майно громадянина ОСОБА_12, а саме музичний центр «Айва», комп'ютер «Атлон», відеомагнітофон «Панасонік», радіотелефон «Панасонік», магнітофон «Філіпс», праску «Домотекс», жилет, куртки 2 шт., сорочки 6 шт., брюки, шкіряні ремені 2 шт., барсетку, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 4410 грн., а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
13 вересня 2007 року близько 09:00 год. в м. Полтава в районі залізничного вокзалу на зупинці громадського транспорту «Площа Слави» ОСОБА_6 знайшов пакунок з патронами в кількості 28 шт., які залишив собі та незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав при собі. В цей же день близько 14:00 год. в м. Полтава в районі будинку №33 по вул. Пролетарській ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції, на вимогу яких видав пакунок з бойовими припасами, які згідно висновку експерта є спортивно-мисливськими малокаліберними патронами, калібру 5,6 мм кільцевого запалення придатними до стрільби.
01 жовтня 2007 року близько 17 год. 30 хв. за місцем проживання ОСОБА_13 в квартирі АДРЕСА_4, під час спільного розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, який засуджений за скоєний злочин, групою осіб, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_10, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ран м'яких тканин голови, гематоми м'яких тканин обличчя. Таким чином подолавши опір потерпілого, ОСОБА_6 зв'язав ОСОБА_10 ноги та руки знайденою в квартирі мотузкою, а після чого спільно з ОСОБА_7 заволоділи майном потерпілого: мобільним телефоном «Сіменс АХ 72» в комплекті із зарядним пристроєм, двома картками операторів мобільного зв'язку, платіжною електронною карткою «Маестро» з коштами на рахунку в сумі 445 грн. 67 коп., спричинивши матеріальну шкоду на загальну суму 925 грн. 67 коп. З місця скоєння злочину зникли.
04 січня 2008 року близько 20 год. 30 хв. в м. Полтава на зупинці громадського транспорту «Б.Хмельницького» ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_7, який засуджений за скоєний злочин, групою осіб здійснили розбійний напад на громадянина ОСОБА_9 із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, чим заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, параорбітальних гематом м'яких тканин голови. В результаті нападу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 заволоділи належними потерпілому мобільним телефоном «Нокіа 1100» з сім-карткою мобільного оператора та грошами на рахунку, платіжними електронними картками «Експрес-банку» та «Приватбанку», посвідченням застрахованої особи страхової компанії «Нафтогазстрах» з грошима на рахунку в сумі 488 грн., а також коштами в сумі 100 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 839 грн., після чого зникли з місця скоєння злочину.
12 вересня 2008 року ОСОБА_6, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою АДРЕСА_1, разом з господарем квартири, ОСОБА_11 та ОСОБА_15 вживали алкогольні напої. Близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, схопив кухонний ніж та наніс сплячому ОСОБА_11 три удари ножем в область живота та грудної клітини, таким чином заподіявши тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, у вигляді рани м'яких тканин грудної клітини зліва, з проникненням в грудну порожнину і пораненням лівої легені з розвитком гемопневмотораксу, рани м'яких тканин черевної стінки зліва, з проникненням в черевну порожнину і множинними пораненнями тонкої кишки і її брижі з розвитком внутрішньої кровотечі.
Прокурор Ленінського району м. Полтави подав апеляцію, в якій вказував, що суд першої інстанції кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ст.185 ч.3 КК України зайво вмінив таку кваліфікуючу ознаку як повторність, оскільки він в силу ст.89 КК України не судимий, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ст.187 ч.2 КК України – не зазначив таку кваліфікуючу ознаку як особи які раніше вчинили розбій, а при призначені покарання ОСОБА_6 зайво вмінив обтяжуючу обставину повторність, оскільки ця обставина була врахована при кваліфікації його дій. Враховуючи наведене, оскільки ставилось питання збільшити обсяг обвинувачення за ст.187 ч.2 КК України, яке було пред'явлено засудженому на досудовому слідстві і від якого він захищався в суді, прокурор просив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 скасувати з постановленням нового.
Засуджений ОСОБА_6 в своїй апеляції з внесеними доповненнями вказував, що крадіжку майна ОСОБА_12 він не вчиняв, його відбитків пальців в тій квартирі не знайдено, а особу ОСОБА_12 він не знає, і тому між ними не могло бути попередньої змови. Він лише продав викрадене ОСОБА_12 майно. Також, ОСОБА_6 стверджував, що не мав на меті незаконно зберігати бойови припаси, він лише знайшов патрони біля вокзалу, і відразу ж хотів віднести їх в райвідділ міліції, проте при затриманні працівники міліції безпідставно не взяли його доводи до уваги. ОСОБА_6 стверджував, що не бив ножем ОСОБА_11 В той день він дійсно був вдома у ОСОБА_14, де вони разом з господарем, ОСОБА_11 та ОСОБА_15 вживали алкогольні напої, проте ввечері він пішов додому. ОСОБА_6 стверджував, що висновок суду про його вину у скоєнні даного злочину є необґрунтованим, оскільки потерпілий ОСОБА_11 жодного разу не був допитаний в судовому засіданні, а свідок ОСОБА_14 є особою, залежною від наркотичних засобів, тому його свідчення не можна брати до уваги. Також ОСОБА_6 вважає, що його дії по епізоду заволодіння майном ОСОБА_10 неправильно кваліфіковано судом як розбійний напад, оскільки він попередньо не домовлявся з ОСОБА_7, все трапилось спонтанно після спільного вживання алкоголю, а тому вважає, що його дії містять в собі склад злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України. З іншого боку, ОСОБА_6 вказував, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував такі пом'якшуючи обставини, як сприяння у розкритті злочинів, щире каяття у скоєному, тяжкий стан здоров'я, пов'язаний із захворюванням на епілепсію, а також те, що на його утриманні знаходиться неповнолітня сестра та мати інвалід І групи. В зв'язку з наведеним, засуджений просив вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Калька О.С., який частково підтримав подану апеляцію, окрім виключення обставини, що обтяжує покарання – повторності, засудженого ОСОБА_6, який просив вирок суду скасувати та направити справу на додаткове розслідування, оскільки злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.263 ч.1, ст.121 ч.1 КК України він не вчиняв, а був вимушений оговорити себе під тиском працівників міліції, перевіривши доводи апелянтів та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляції прокурора та засудженого задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Так, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи, згідно ст.64 КПК України, підлягають доказуванню подія злочину; винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 був засуджений вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 22.02.2007 року за ст. 185 ч.1, ст.309 ч.1, ст. 263 ч.1, ст. 70 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов'язків на іспитовий строк 1 рік (т.2 а.с. 213-214).
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що під час іспитового строку 19 серпня 2007 року вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.3 КК України, 13 вересня 2007 року – злочин, передбачений ст.263 ч.1 КК України, 01 жовтня 2007 року та 04 січня 2008 року – злочини, передбачені ст.187 ч.2 КК України.
Дані кримінальні справи розслідувались слідчими СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_16 та ОСОБА_17, проте при проведенні досудового слідства не були з'ясовані з достатньою повнотою обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6
Так, в складених слідчими обвинувальних висновках від 27 листопада 2007 року та від 10 квітня 2008 року відомості про особу обвинуваченого були наведені неправильно, оскільки вказано, що ОСОБА_6 раніше не судимий.
Обвинувальний висновок – юридичний документ, в якому дається офіційна оцінка дій обвинуваченого, та здійснюється публічний аналіз зібраних у справі доказів, публічно визначаються юридично значимі елементи об'єктивної істини, встановленої у справі. Судовий розгляд у кримінальній справі здійснюється тільки в рамках обвинувачення, а суд не може вийти за рамки обвинувального висновку та своїм рішенням погіршити стан обвинуваченого, якщо обвинувачення не змінено прокурором.
Оскільки протягом тривалого часу, більше року, судове слідство по кримінальній справі щодо ОСОБА_6 не могло розпочатись з різних поважних причин, дані справи в суді були об'єднані в одне провадження.
В той же час, слідчим відділом Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області розслідувалась ще одна кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 за ст.121 ч.1 КК України, обвинувальний висновок по якій було затверджено 26 грудня 2008 року і направлено до суду, де також об'єднано в одне провадження з іншими справами щодо нього.
Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 так і залишились не з'ясованими з достатньою повнотою.
Наведена неповнота досудового слідства не була усунена і під час розгляду справи в суді.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 заявив про те, що працівниками Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області до нього застосовувались засоби фізичного та психологічного тиску, який виразився в його жорстокому катуванні та погрозах, що в разі відмови взяти на себе вину, він буде направлений в місця позбавлення волі для відбування покарання за попереднім вироком, від чого обвинувачений був вимушений оговорити себе у скоєнні злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.263 ч.1, ст.121 ч.1 КК України, яких фактично не вчиняв.
Тому вказана неповнота досудового слідства не дає можливості всебічно та повно дослідити обставини справи, встановити чи винен ОСОБА_6 в інкримінованих злочинах, якщо так, то правильно кваліфікувати його дії та призначити міру покарання, щоб постановити законне і обґрунтоване рішення.
Згідно з п.8 Постановою Пленуму ВСУ №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).
Приймаючи до уваги, що зазначена неповнота з об’єктивних причин не може бути усунена апеляційною інстанцією, вирок районного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування.
В ході додаткового розслідування необхідно усунути наведені вище недоліки слідства: об'єднати кримінальні справи щодо ОСОБА_6 в одне провадження, з достатньою повнотою з'ясувати дані по особу обвинуваченого та пред’явити остаточне обвинувачення.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне під час додаткового розслідування перевірити доводи ОСОБА_6, наведені ним в суді апеляційної інстанції про те, що працівниками Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області до нього застосовувались засоби фізичного та психологічного тиску, який виразився в його жорстокому катуванні та погрозах,
що в разі відмови взяти на себе вину, він буде направлений в місця позбавлення волі для відбування покарання за попереднім вироком, від чого обвинувачений був вимушений оговорити себе у скоєнні злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.263 ч.1, ст.121 ч.1 КК України, яких фактично не вчиняв. А також перевірити інші доводи його апеляцій, і в залежності від встановленого прийняти по справі рішення у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора Ленінського району м. Полтави та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2009 року стосовно ОСОБА_6 скасувати, а справу направити прокурору Ленінського району м. Полтави для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити без змін – утримання під вартою.
судді:
____________ _____________ ___________
Давиденко Е.В. Костенко В.Г. Бурда К.І.