Справа № 22ц-10013/09                                                                          Головуючий у 1 інстанції Мєлєшак О.В.

Категорія 30                                                                                             Доповідач Соломаха Л.І.

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2009 року                                         Апеляційний  суд  Донецької області  в складі:

головуючого-судді                               Кондратьєвої О.М.

суддів                                          Соломахи Л.І., Могутової Н.Г.

при секретарі                                                  Поправка О.О.

за участю:

                  представників позивача                     Келембети М.В., Гарагулі А.С.

                  представника відповідача                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків  з апеляційною скаргою позивача – Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2009 року ,  -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2009 року   Закритому акціонерному товариству Страхова компанія «ВУСО» (далі ЗАТ СК «ВУСО») відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків  (а.с. 78).

В апеляційній скарзі позивач - ЗАТ СК «ВУСО» , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що постанова Авдіївського міського суду від 21 лютого 2008 року, якою ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні ДТП, постановою Апеляційного суду Донецької області від 02 квітня 2009 року скасована, а провадження по справі закрито. Проте суд не врахував, що відповідно до постанови Апеляційного суду Донецької області від 02 квітня 2009 року   фактичні обставини ДТП залишилися не з’ясованими, тобто судом не встановлено факт наявності або відсутності вини відповідача ОСОБА_4 в ДТП.

З метою всебічного та повного встановлення обставин справи представником позивача 07 жовтня 2009 року суду було направлено клопотання про витребування відповідно до ст. 137 ЦПК України матеріалів адміністративних справ стосовно ОСОБА_4 з Авдіївського міського суду та стосовно ОСОБА_5 з Київського районного суду м. Донецька. Зазначене клопотання судом не було задоволено, що унеможливило надання суду доказів щодо вини ОСОБА_4 в ДТП. Судом обставини справи встановлено неповно, не виконано всіх дій необхідних для об’єктивного розгляду справи, що є підставою для скасування судового рішення (а.с. 84-86).

В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача - ЗАТ СК «ВУСО» Келембета М.В., Гарагуля А.С., які діють на підставі довіреностей юридичної особи, доводи апеляційної  скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ЗАТ СК «ВУСО» Келембети М.В., Гарагулі А.С.,  представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ДТП, яке мало місце 27 січня 2008 року о 23 годині 10 хвилин в Калінінському районі м. Донецька на перехресті бул. Шевченка та вул. Шахтостроітелів за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 сталася з вини водія ОСОБА_5, який порушив вимоги п.12.1 та п.12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується  постановою Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2009 року (а.с. 57-60).

Постанова Авдіївського міського суду Донецької області від 21 лютого 2008 року, якою ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні ДТП, скасована, провадження по справі на підставі ст. 38 КУпАП закрито (а.с. 62).

Внаслідок настання страхового випадку ОСОБА_5 на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 38515-01-02, укладеного з ЗАТ СК «ВУСО» 23 березня 2007 року строком до 22 березня 2008 року (а.с. 7), та його заяви від 29 січня 2008 року ЗАТ СК «ВУСО» виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля у сумі 75 254 грн. 65 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 05 березня 2008 року (а.с. 29). Крім того, ЗАТ СК «ВУСО» понесені витрати у розмірі 493 грн., які сплачено на користь ТОВ «Страховий ассістанс» у зв’язку із супроводженням договору страхування, що підтверджується платіжним дорученням від 11 березня 2008 року (а.с. 29), та у розмірі 83 грн., які сплачені на користь УДАЇ м. Донецька за отримання довідки про ДТП, що підтверджується платіжним дорученням від 11 березня 2008 року (а.с. 30).

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів, сукупність яких свідчила б про наявність винних дій відповідача за скоєння ДТП, та, як наслідок, за спричинені збитки, суду не надано, а тому правові підстави для стягнення з ОСОБА_4 у порядку регресу страхового відшкодування, яке виплачено ОСОБА_7 за договором добровільного страхування наземного транспорту, відсутні.

Апеляційний суд вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції  є законними та обгрунтованими.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи встановлено, що 27 січня 2008 року о 23 годині 10 хвилин в Калінінському районі м. Донецька на перехресті бул. Шевченка та вул. Шахтостроітелів за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 сталася ДТП, внаслідок якої  пошкоджено автомобіль НОМЕР_3.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС НОМЕР_4  власником автомобіля НОМЕР_3 є ОСОБА_5 (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_6 визнає, що автомобіль НОМЕР_1 є його власністю.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, ЗАТ СК «ВУСО» як на доказ вини відповідача в ДТП посилалося:

-   на п останову Авдіївського міського суду Донецької області від 21 лютого 2008 року, якою ОСОБА_4  був притягнутий до адміністративної відповідальності за цим ДТП за ст. 124 КУпАП, як особа, яка порушила вимоги п. 12.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України;

-   на довідку ВДАЇ м. Донецька від 12 лютого 2008 року, видану на адресу ТОВ «Страховий Ассістанс», згідно якої ДТП сталося з вини водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які порушили п. 12. 3 Правил дорожнього руху України, матеріали стосовно яких направлені відповідно до Авдіївського міського суду Донецької області та Київського районного суду м. Донецька (а.с.6).

Проте на час розгляду справи встановлено, що п останова Авдіївського міського суду Донецької області від 21 лютого 2008 року про притягнення ОСОБА_4 до  адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП постановою Апеляційного суду Донецької області від 02 квітня 2009 року скасована, а провадження по справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП в зв’язку із спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Скасовуючи постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 21 лютого 2008 року,  апеляційний суд виходив з того, що вона є незаконною та необґрунтованою, а фактичні обставини ДТП залишилися не з’ясованими. ДТП сталося на регульованому перехресті бульварів Шевченко та Шахтостроітелів, проїзд яких регулюється пунктами  16.5 - 16.10 Правил дорожнього руху України. Органами ДАЇ, які складали протокол про адміністративне правопорушення, обставини порушення кимось із водіїв вимог пунктів 16.5 - 16.10 Правил дорожнього руху не досліджувалися. Між тим кожен з водіїв стверджував, що він рухався на зелений світ світлофору, який дозволяв рух. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_4 не вибрав безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням автомобілем, що суперечить фактичним обставинам події та правовідносинам, які виникли з неї. Крім того, з протоколу ніяким чином не вбачається в якому причинному зв’язку знаходився неправильний вибір швидкості з наслідками, що сталися, при умові якщо ОСОБА_4 рухався на зелений світлофор, а ОСОБА_5 на червоний, як про це стверджував сам ОСОБА_4, твердження якого з цього приводу залишилося не спростованим. Суд в своїй постанові, погоджуючись з висновками протоколу про порушення ОСОБА_4 вимог Правил щодо безпечної швидкості руху, крім того, вказав, що ОСОБА_4 не вибрав безпечних дистанції та інтервалу, внаслідок чого і скоїв зіткнення. Цей висновок суду з огляду на те, що транспортні засоби рухалися не в попутному напрямку, суперечить вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху щодо умов забезпечення безпечних дистанції та інтервалу (а.с. 61-62).

Аналізуючи зміст постанови Апеляційного суду Донецької області від 02 квітня 2009 року, вона не є доказом вини ОСОБА_4 в ДТП, оскільки не містить встановлених фактів порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України.

Проте зазначеною постановою від 02 квітня 2009 року встановлено, що обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_4 не вибрав безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням автомобілем, чим порушив вимоги п. 12.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху, суперечать фактичним обставинам події та правовідносинам, які виникли з неї. За таких обставин довідка ВДАЇ м. Донецька від 12 лютого 2009 року, яка видана органами ДАЇ на підставі складених ними протоколів про адміністративне правопорушення, про порушення ОСОБА_4 п. 12.3 Правил дорожнього руху також не є належним доказом вини ОСОБА_4

Доводи представника позивача про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 .М. на підставі ст. 38 КУпАП України свідчить про наявність в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, оскільки строк притягнення до адміністративної відповідальності застосовується лише до правопорушення, а при його відсутності строк застосовувати просто ні до чого, не ґрунтуються на законі.

Будь-яких інших доказів щодо наявності вини відповідача ОСОБА_4 в ДТП, що сталося 27 січня 2008 року, позивачем суду не надано.

Проте згідно постанови Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2009 року, якою скасована постанова Київського районного суду м. Донецька від 12 березня 2008 року про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за  ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_5 через відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_5 визнано винним в порушенні вимог      п. 12.1, п.12.3 Правил дорожнього руху України, що стало причиною ДТП (а.с. 57-60).

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Пос танова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тобто п останова  Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2009 року  з питання що ОСОБА_5 не виконав вимоги п. 12.1, п.12.3 Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП, є обов’язковою для суду, що розглядає цю цивільну справу.

Представники позивача факт наявності вини водія ОСОБА_5 в ДТП не оспорюють.

Відповідно до частини 3 ст. 27 ЦПК України о соби, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Проте представник позивача, який в судовому засіданні 29 вересня 2009 року в зв’язку із ознайомленням з постановами Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2009 року та від 02 квітня 2009 року заявив клопотання про оголошення у справі перерви для прийняття рішення щодо позовних вимог, після задоволення клопотання в судове засідання 08 жовтня 2009 року не з’явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до частини 1 ст. 143 ЦПК України д ля з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Клопотання про призначення по справі авто-технічної експертизи для з’ясування питання наявності в діях водія ОСОБА_4 порушення Правил дорожнього руху представником позивача під час судового розгляду справи судом першої інстанції не заявлялося. Під час розгляду справи апеляційним судом таке клопотання також не заявлялося.

Посилання представників позивача на те, що суд безпідставно відхилив клопотання позивача про витребування справ про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП України, чим унеможливив доказування вини ОСОБА_4, не заслуговує на увагу.

В матеріалах цивільної справи є остаточні судові рішення по справам про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП України, які ухвалені на підставі матеріалів справ про адміністративні правопорушення, які не можуть бути переоцінені судом при розгляді цієї цивільної справи.

Справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП України були досліджені апеляційним судом, проте будь-яких клопотань щодо надання доказів, що підтверджують вину відповідача ОСОБА_4 в ДТП, представниками позивача не заявлено.  

Доводи позивача про те, що судом не виконано всіх дій необхідних для об’єктивного розгляду справи, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких  обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем вини відповідача ОСОБА_4 в ДТП, що сталася 27 січня 2008 року, а відповідно і наявності підстав для відшкодування страховику суми страхового відшкодування, яке ним виплачено  іншому учаснику ДТП - ОСОБА_5

Що стосується доводів представників позивачів в судовому засіданні апеляційного суду про незалучення до участі у справі ОСОБА_5, вони не спростовують висновків суду.

Такий довід в апеляційній скарзі позивача відсутній.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не зазначав ОСОБА_5, як особу, що повинна брати участь у розгляді справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції судом з’ясовувалося питання про залучення до участі у справі ОСОБА_5 і обидві сторони проти цього заперечували. Представник позивача ОСОБА_2, який брав участь у судовому засіданні суду першої інстанції 29 вересня 2009 року зазначав, що рішення суду по цій справі ніяким чином не вплине на права та обов’язки ОСОБА_5, як учасника ДТП. Зазначене підтверджується   журналом судового засідання від 29 вересня 2009 року та технічним записом судового засідання (а.с. 73).

В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача також пояснили, що незалежно від наявності вини ОСОБА_5 в ДТП страхове відшкодування йому виплачено правильно і його розмір перегляду не підлягає, що відповідає і умовам договору про добровільне страхування наземного транспорту (а.с. 7-8), тобто рішення суду по цій справі не впливає на права та обов’язки ОСОБА_5 Як вбачається з рішення суду будь-яких висновків, крім зазначених в постанові Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2009 року, судом першої інстанції стосовно другого учасника ДТП ОСОБА_5  не зроблено.

Враховуючи зазначене, підстави для направлення справи на новий розгляд відсутні. Пояснення представників позивача в судовому засіданні апеляційного суду щодо незалучення до участі у справі ОСОБА_5 є лише намаганням отримати час для відшукування доказів.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду  залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд  Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - Закритого акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО»  відхилити .

Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2009 року   залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                                     О.М. Кондратьєва    

Судді:                                                                                 Л.І. Соломаха

                                                                                            Н.Г. Могутова