Справа №2а-48/07 2007р.

ПОСТАНОВА

 ім'ям    УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Швайковського А.А. при секретарі Піхуля Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб Оріхівського РВ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 про скасування реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що вона є відповідальним квартиронаймачем квартири за адресою АДРЕСА_1. Право на проживання підтверджується ордером на жиле приміщення НОМЕР_1, який видано виконавчим комітетом Оріхівської міської Ради.

В травні 2005 року вона дала згоду на реєстрацію (прописку) в її квартирі ОСОБА_2. Реєстрація в місті Оріхів їй була потрібна для того щоб влаштуватись на роботу в приватне підприємство „Ера". Разом з відповідачкою в її квартирі було зареєстровано її малолітню дитину -ОСОБА_3, 1995 р.н.

З ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості, що після влаштування на роботу вона сама зніметься з реєстрації І зареєструється за її старою адресою, у батьків в АДРЕСА_2. Тобто в її квартирі вона ніколи не проживала, а була лише зареєстрована.

В грудні 2006 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 в кінці 2005 року виїхала на заробітки до Москви Російської Федерації, не виконала своєї обіцянки - знятись з реєстрації в її квартирі.

В квартирі вона проживає разом з сином ОСОБА_4, а рахунки за комунальні послуги має сплачувати за чотирьох чоловік. Ці рахунки, після подорожчання комунальних послуг, є для неї непомірно великими.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року за № 35, затверджено Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання (далі-Тимчасовнй порядок), відповідно до п. 2 якої реєстрація фізичних осіб проводиться за місцем проживання, визначення якому надано в п. З Постанови: „Місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Добровільно знятись з реєстрації в її квартирі ОСОБА_2 не бажає. Тому за захистом її прав вона змушена звертатись до суду.

Обставини, що викладені в заяві може підтвердити ОСОБА_5, 1935 р.н., яка добре знає ОСОБА_2.

Позивач в судовому засіданні прохає задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, так як Відповідач 1 відмовляючи їй у скасуванні реєстрації Відповідача 2 порушує права власника, що гарантовані Конституцією, так як він не може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд, також їй приходиться сплачувати за комунальні послуги, що для неї є занадто непомірним у фінансовому відношенні.

Відповідач 1 в судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце судового засідання був попереджений судовою повісткою під розпис, до суду надав заяви про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був попереджений судовою повісткою під розпис, про причини неявки в суд не повідомив.

2

Суд, заслухавши Позивача та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ксерокопії ордеру НОМЕР_2, ОСОБА_1 було видано зазначений ордер на квартиру АДРЕСА_1, і на час видачі ордеру, склад сім'ї був з сина - ОСОБА_4. З чого вбачається, що Позивач є відповідальним квартиронаймачем, а ОСОБА_6 піднаймачем квартири.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 49 Закону України Про власність", володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Те, що Відповідач 2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1; знаходить своє підтвердження згідно наданої ксерокопії довідкиНОМЕР_3.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, показала, що Позивачка на прохання Відповідачки 2 для влаштуванні на роботу, зареєструвала за адресою: АДРЕСА_1; і за вказаною адресою ОСОБА_2 ніколи не проживала. їй відомо, що ОСОБА_2 в кінці 2005 року поїхала на заробітки до м. Москви і вона відсутня за межами України.

Позивач на позові наполягає, пояснюючи, що факт реєстрації Відповідача 2 порушує її права, так як він не може вільно розпорядитися своєю власністю та змушує його нести непомірні витрати по утриманні квартири.

При таких обставинах, суд вважає, що позов необхідно задовільнити в повному об'ємі.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 48,49, 50, 56 Закону України „Про власність" № 697-ХІІ від 07.02.1991 р. зі змінами та доповненнями, ст.ст. 11, 35, 41-46, 49, 51, 70, 71, 158-164, 167 КАС України, п. 2, 3, 14 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року за № 35, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб Оріхівського РВ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 про скасування реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 задовольнити повністю.

Скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: Запорізька область АДРЕСА_1.

Зобов'язати відділ громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб Оріхівського РВ УМВС України в Запорізькій області провести відповідні реєстраційні зміни.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя:               А.А. Швайковський