Справа № 1-141/2009  року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16 квітня 2009 року                     м. Івано-Франківськ

     Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:                      Лазарів О. Б.

секретаря:                         Дунди Л.Р.,

прокурора                           Чепіля Ю.Д.,

захисника                                         ОСОБА_1,

потерпілого                                      ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення:

      ОСОБА_3  , ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, розлученого, українця, громадянина України, раніше судимого 05.02.1997 року Тисменицьким районним судом  Івано-Франківської області за ст.215-4 КК України до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один рік, 27.03.2001 року Беляєвським районним судом Одеської області за ст.162 ч.1 КК України до одного року позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один рік,

            у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

встановив:

    Підсудний ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна, яке поєднане з проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб.

    Злочин скоєно за наступних обставин.

      23.08.1996 року підсудний ОСОБА_3, діючи з корисливих спонукань, з метою незаконного заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з ОСОБА_4 шляхом взлому вхідних дверей таємно проникли в приміщення квартири №31, що по вул.Г.Хоткевича 79 в м.Івано-Франківську, що належить потерпілому ОСОБА_2, звідки викрали майно потерпілого: металевий сейф, вартістю 50 грн., шість мисливських патронів, вартістю по 80 коп. за патрон, дві банки з порохом, вартістю по 8 грн. за банку,  гроші в сумі 340 доларів США, що еквівалентно 598 грн. 74 коп., автомобільний магнітофон марки «Піонер», вартістю 80 грн., а всього майна потерпілого на загальну суму 749 грн. 54 коп.

       Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому обвинуваченні, зокрема, по епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 визнав повністю, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним злочину, зокрема зазначив, що 23.08.1996 року до нього додому прийшов ОСОБА_5 Останній на той час був винен підсудному гроші в сумі 200 доларів США. З метою повернення коштів, ОСОБА_5 запропонував підсудному піти на квартиру свого знайомого. Підійшовши до дверей квартири №31, що по вул.Г.Хоткевича 79 в м.Івано-Франківську ОСОБА_5, за допомогою ключа, який приніс з собою намагався відкрити двері. Однак, відчинити двері йому не вдавалось, а тому він виштовхнув їх. Зайшовши в приміщення квартири, ОСОБА_5 через деякий час вийшов з пакетом, в якому був сейф. Після цього, вони повернулися на квартиру до підсудного та за допомогою арматури зламавши дверцята сейфа виявили в ньому гільзи та інші речі потерпілого. Підсудний у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати. Підсудний в повній мірі визнав заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов. Що стосується всіх інших епізодів крадіжок за 1996 р., 1998 р. та 1999 р. то ОСОБА_3 категорично заперечив свою причетність до їх вчинення та зазначив, що з 1998 року він проживав в Одеській області. На початку 2008 року до нього приїхали працівники міліції, які повідомили, що він знаходиться в розшуку. Вже в процесі перебування в м.Івано-Франківську оперативні працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за допомогою психічного насильства, наполягали, щоб крім епізода викрадення майна з квартири потерпілого ОСОБА_2, підсудний підписав явки з каяттям за злочини 1996 р., 1998 р., 1999 р. і що з моменту вчинення згаданих злочинів пройшло багато часу і суд обов”язково закриє справу у зв”язку з спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності, а вони в цьому будуть сприяти. Вказані працівники читали зміст явок з каяттям, які підсудний і написав. В подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснювали конвоювання підсудного під час проведення відтворення обстановки та обставин події. При цьому вони перед поїздкою на нову квартиру казали адресу, яку підсудний повинен був вказувати, а також говорили, щоб ОСОБА_3, в разі коли двері квартири до якої вони підходили були броньованими, казав, що двері цієї квартири поміняні і що на момент вчинення злочину вони були іншими.

           Крім повного визнання вини підсудного, його вина у вчиненому доводиться сукупністю таких доказів:

-   показаннями потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив, що 23.08.1996 року до нього приходив ОСОБА_4 та ще один чоловік. Через деякий час ОСОБА_4 пішов додому, а потерпілий поїхав в с.Підлужжя Тисменицького району. Коли він повернувся додому то двері квартири були відчиненими, в кімнатах були перекидані всі речі. Оглянувши приміщення своєї квартири потерпілий виявив відсутність мисливського сейфа, в якому були мисливські патрони, 340 доларів США та магнітофона,

-   даними протоколу-заяви потерпілого ОСОБА_2 від 23.08.1996 року в якій останній заявив, що 23.08.1996 року в період часу з 13-00 год. до 19-30 год. невідома особа, шляхом взлому дверей, проникла в його квартиру та викрала 340 доларів США, металічний сейф та магнітофон (а.с.5 т.1),

-   даними протоколу огляду місця події від 23.08.1996 року в якому зафіксована обстановка в квартирі потерпілого ОСОБА_2 після вчинення злочину (а.с.6-7 т.1),

-   даними вироку Івано-Франківського міського суду від 15.02.2007 року, згідно якого ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 23 серпня 1996 року крадіжки майна, разом з іншою особою, з квартири №31 будинку №79, що по вул.Г.Хоткевича в м.Івано-Франківську та належить потерпілому ОСОБА_2М.(а.с.117 т.3).

      Суд звертає увагу на те, що органом досудового слідства не правильно визначено суму еквівалентну 340 доларам США, що були викрадені в потерпілого ОСОБА_2 Так, відповідно до вимог кримінального закону, в обвинуваченні розмір викраденого майна зазначається станом на момент вчинення злочину. Відповідно до інформації Національного банку України станом на 23.08.1996 року курс карбованця до одного долара США становив один до 176100,0000, а одна гривня відповідала 100000 карбованцям. З врахуванням наведеного 340 доларів США станом на 23.08.1996 року є еквівалентно 598 грн.74 коп., що і необхідно враховувати судом.  

        Що стосується епізодів викрадення майна з квартир потерпілих ОСОБА_8 (з 13 на 14 січня 1996 року), ОСОБА_9І (07.03.1996 року), ОСОБА_10 (з 6 по 8 червня 1998 року), ОСОБА_11 (23.07.1998 року), ОСОБА_12 (03.11.1998 року), ОСОБА_13 (13.11.1998 року), ОСОБА_14 (26.11.1998 року), ОСОБА_15 (19.11.1998 року), ОСОБА_16 (15.05.1999 року), ОСОБА_17 (19.05.1999 року), ОСОБА_18 (30.05.1999 року), ОСОБА_19 (13.07.1999 року), ОСОБА_20 (05.07.1999 року), ОСОБА_21 (18.11.1999 року), ОСОБА_22 (27.12.1999 року), ОСОБА_23 (28.12.1999 року), то вони на переконання суду підлягають виключенню з обвинувачення,  у зв”язку з недоведеністю вчинення згаданих злочинів саме підсудним, виходячи з наступного.

        Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.  

       Так, допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_16, ОСОБА_26 ствердили лише факт вчинення крадіжки майна з їхнього помешкання. Проте, в потерпілих відсутні достовірні дані про вчинення злочину саме підсудним ОСОБА_3

      Аналогічні дані містяться в протоколах допиту потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_30, ОСОБА_17,  ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_22, ОСОБА_31, що були оголошені в ході судового слідства.

        Що стосується відтворення обстановки та обставин події від 30.04.2008 року, то на переконання суду така слідча дія, без сукупності по справі об”єктивних даних причетності підсудного до злочину не може лягти в основу обвинувачення. Суд звертає увагу на те, вся слідча дія проводилась біля дверей квартир потерпілих, учасники слідчої дії не заходили в приміщення квартир, підсудний ОСОБА_3, як правило, не зазначав, яке майно він викрав та при яких обставинах це було, лише чітко стверджував, чи двері квартири до якої наближалися були тими самими, чи новими, що відповідає показанням підсудного про те, що оперативні працівники говорили, щоб ОСОБА_3, в разі коли двері квартири до якої вони підходили були новими, казав, що двері цієї квартири поміняні і що на момент вчинення злочину вони були іншими.   Суд звертає увагу також на те, що конвоювання підсудного ОСОБА_3 під час відтворення обстановки і обставин події здійснювалось оперативними працівниками міліції, які відбирали в ОСОБА_3 явки з каяттям.

        Аналогічним чином суд критично оцінює написані ОСОБА_3 явки з каяттям, які також без сукупності будь-яких доказів не можуть бути правовою підставою для притягнення підсудного до кримінальної відповідальності. Крім цього, суд звертає увагу на те, що в написаних явках з каяттям наявність викраденого майна повністю співпадає з майном про яке зазначали потерпілі в своїх заявах про вчинення злочину, хоча при цьому, з моменту вчинення злочину пройшло більше десяти років і на відтворенні обстановки та обставин події учасники процесу не заходили в квартири потерпілих, зокрема, через те, що ОСОБА_3 зазначав, що точно не пригадує, яке майно ним викрадалось.    

         Свідок ОСОБА_32 зазначив, що він був понятим при відтворенні обстановки та обставин події. На відтворення працівники міліції їхали в автомобілі марки “Газель”. В ході самої слідчої дії підсудний ОСОБА_3 плутався в своїх поясненнях. Свідок ствердив, що працівники міліції зазначали адреса куди потрібно було їхати на відтворення.

         Свідок ОСОБА_33, який  був понятим при відтворенні обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3 зазначив, що він разом з працівниками міліції на автомобілі марки “Газель” їздили по м.Івано-Франківську, де підсудний розказував, що він вчиняв крадіжки з квартир потерпілих. Хто саме говорив, куди потрібно було їхати свідок не пригадує.

      Допитаний в судовому засіданні слідчий Колюшин В.П. ствердив, що в нього в провадженні знаходилась кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України. В ході слідства ним перевірялись явки з каяттям та проводилось відтворення обстановки та обставин події під час якої ОСОБА_3 добровільно розповідав обставини вчинення злочинів, без будь-якого тиску.

       В судовому засіданні свідок ОСОБА_6, оперуповноважений карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС, ствердив, що він відбирав явки з каяттям в підсудного ОСОБА_3 в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС. Свідок задавав запитання, а підсудний писав явки з каяттям. В подальшому свідок здійснював конвоювання підсудного при проведенні відтворення обстановки та обставин події.

      Свідок ОСОБА_7 теж зазначав, що він в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС, перевіривши нерозкриті факти крадіжок майна з квартир потерпілих, відбирав явки з каяттям в ОСОБА_3 Свідок підтвердив, що він був присутній при відтворенні обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3

       Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_34  зазначив, що ОСОБА_3 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_5 та був його сусідом. На протязі останніх 10-11 років ОСОБА_3 в селі не проживав, свідок на протязі цього часу підсудного не бачив.

    Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_35, в якого помешкання в с.Узінь Тисменицького району межує з господарством ОСОБА_3

         Свідок ОСОБА_36 підтвердила, що ОСОБА_3 приблизно 26-27 жовтня 1998 року приїхав в  Одеську область і з того часу вони підтримували дружні відносини. З 1999 року по 2006 рік ОСОБА_3 проживав разом з свідком в цивільному шлюбі. Протягом цього часу підсудний додому в Івано-Франківську область не їздив, працював в рибному господарстві.

        Свідок ОСОБА_37 зазначила, що вона познайомилась з підсудним в 1999 році, який проживав в неї на квартирі в с.Новорубайське Одеської області. ОСОБА_37 також підтвердила, що її чоловік з братом підсудного ОСОБА_38 працювали разом рибалками. Пізніше до них приєднався підсудний. Свідок також ствердно зазначила, що з 07 — 10 травня 1999 року ОСОБА_3 знаходився в Одеській області, оскільки вони були разом на святкуванні народження її племінниці.  

          Щодо висновку судово психолого-криміналістичної експертизи, відповідно до якої слідча дія - відтверення обстановки та обставин події з підсудним ОСОБА_3 мала безконфліктний характер, проводилась за добровільною згодою ОСОБА_3 та останній добровільно відтворював події, суд не бере даний висновок до уваги з наступних обставин. Так, в судовому засіданні було встановлено, що сама психолого-криміналістична експертиза проводилась без опитування підекспертного ОСОБА_3, що на переконання суду могло вплинути на сам висновок експертизи. Більше того, допитана в ході судового слідства експерт ОСОБА_39, ствердила, що вона не була знайома з підекспертним ОСОБА_3, не знала його особливих психологічних ознак, а також вона не виключає ймовірності того, що якщо б вона проводячи експертизу мала можливість спілкуватися з підсудним, вона могла б зробити дещо інший висновок.          

      За таких обставин, враховуючи, що в справі відсутні будь-які прямі, беззаперечні докази вчинення квартирних крадіжок саме підсудним ОСОБА_3 в період з 1996-1999 р., а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь,  беручи до уваги, що підсудний заперечує свою причетність до вчинення злочину, вказані епізоди вчинення крадіжок майна потерпілих підлягають виключенню з обвинувачення у зв”язку з недоведеністю.

           У зв”язку з недоведенням вини підсудного у вчиненні квартирних крадіжок за 1996 р., 1998 р., 1999 р., підлягає також виключенню з обвинувачення така кваліфікуюча ознака, як повторність.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що дії підсудного слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна, яке поєднане з проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб.

      При призначенні підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що ОСОБА_3 негативно ставиться до вчиненого.

           До обставин, що пом'якшують підсудному покарання, суд відносить повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з моменту вчинення злочину пройшло більше дванадцяти років. Обставин, які б обтяжували підсудному покарання, судом не встановлено.

 З врахуванням наведених вище пом"якшуючих обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливим застосувати до підсудного ч.1 ст.69 КК України та призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.185 ч.3 КК України.

Судом також встановлено, що вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.02.1997 року ОСОБА_3 був засуджений за ст.215-4 КК України до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один рік, а також вироком Беляєвського районного суду Одеської області від 27.03.2001 року за ст.162 ч.1 КК України - до одного року позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один рік, а новий злочин, за який він засуджується до покарання, що належить відбувати реально, він вчинив до постановлення вказаних вироків. За таких умов кожний вирок слід виконувати самостійно.  

       Заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов підлягає до задоволення, оскільки факт спричинення матеріальної шкоди потерпілому підтверджується матеріалами справи, а розмір цивільного позову визнається самим підсудним..

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

    ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та з застосуванням ч.1 ст.69 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік один місяць.

        Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 24 квітня 2008  року.

    Обраний засудженому ОСОБА_3 запобіжний захід - тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

         Даний вирок допустити до самостійного виконання та виконувати самостійно.

    Цивільний позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 2251 грн.

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти діб з часу проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку шляхом подачі апеляції через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                  Лазарів О. Б.