Лисичанський міський суд Луганської області

м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 38, 93100, (06451) 7-30-92

2-а-1086/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2011 року Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючої судді                                Чернобривко Л.Б.

при секретарі судових засідань                        ОСОБА_1

з участю позивача                                        ОСОБА_2.

представника позивача                                ОСОБА_3

представника відповідача                                ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, треті особа Головне управління Державного казначейства України у Луганській області пре нарахування та виплату одноразової компенсації у зв»язку з втратою годувальника.

встановив:

позивачка звернулась з позовом до відповідача про нарахування та виплату одноразової компенсації у зв»язку з втратою годувальника, посилаючись на те, що вона є вдовою ОСОБА_5, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, інваліда 2 групи. померлого 14 лютого 2010 року, захворювання та смерть якого пов»язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 01.03.2010 року звернулась до відповідача з заявою про виплату компенсації відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як сім»ї яка втратила годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, в чому їй було відмовлено. Просила визнати дії протиправними, зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити їй компенсацію за втрату годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовну заяву, просила її задовольнити у повному обсязі. У своїх поясненнях посилалась на обставини викладені у позовній заяві, про що надала суду відповідні докази. Доповнила, що вона в теперішній час є пенсіонеркою, пенсія призначена на пільгових умовах у розмірі 700грн. Довідки про те, що вона є непрацездатною немає. Вважає, що оскільки в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутня вказівка, що компенсація виплачується лише дружинам померлого годувальника, які досягли 55-річного віку, вона має право на отримання компенсації.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити, посилаючись на те, що при вирішення цього питання слід керуватися не ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Відповідач невірно тлумачить ст.36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» , що право на компенсацію виникає лише при настанні пенсійного віку. Слід керуватися ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки пільгова пенсія позивачці призначена із зменшенням віку за роботу в особливо шкідливих умовах . Крім того, вона має посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів, категорії 1. смерть якого пов»язана з Чорнобильською катастрофою. Тому має право на отримання компенсації у зв»язку із смертю чоловіка в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволені, посилаючись на те. що позивачка не досягла пенсійного віку 55 років, пенсія їй призначена, але на пільгових умовах, за роботу в особливо шкідливих умовах, не є непрацездатною особою. Видане їй посвідчення, як дружині померлого дійсно дає є певні пільги, але вона не має права на отримання компенсації у зв»язку з втратою годувальника.

Представник третьої особи у судове засіданні не з»явився. належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі, до суду не надходило.

Суд досліджує надані докази:

копія паспорту позивачки, копія посвідчення № 507758 С від 16.10.2010 року, копія свідоцтва про укладення шлюбу, копія епікризу, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5, експертний висновок № 345 від 27.08.2010 року, заперечення на позов.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представник відповіла дослідивши матеріал справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відмовлючи у позові суд виходив з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 14 лютого 2010 року помер ОСОБА_6 ( а.с.14).

Відповідно експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії на засіданні 27.08.2010 року від № 245 ( а.с. 15) розглянуто клопотання родичів ОСОБА_5, представлено документацію з питання зв»язку захворювань з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, де був встановлений висновок : захворювання, яке. привело до смерті. пов»язане з ліквідаціє наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачці видане посвідчення № 507758 С, як дружині померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1.смерть якого пов»язана з Чорнобильською катастрофою, де вказано, вона має пільги і компенсації, передбачені ст. 20 п. п. 5.7,8,11,12,20.23, 27 Закону України «статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 10).

Відповідачка має пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 07.12.2009 року , відповідно до якого їй призначена пенсі за віком ( а.с.21) , на пільгових умовах, із її пояснень позивачки за роботу зі шкідливими умовами праці.

Відповідно до ст. 48 ч.1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, я постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильської катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 групи - 60 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат, дітям-інвалідам -10 мінімальних заробітних плат, сім»ям, які втратили годувальника - 60 мінімальних заробітних плат.

Відповідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» до членів сім»ї . які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться : непрацездатні чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони і інвалідами, або досягли пенсійного віку: чоловіки -60 років, жінки - 55 років. У судовому засіданні позивачка не надала суду доказів про те, що вона є непрацездатною особою та була на утриманні померлого чоловіка. Тому суд вважає, що у задоволені позову про нарахування та виплату їй одноразової компенсації у зв»язку з втратою годувальника слід відмовити.

На підставі ст. 48 Закону України «Про статус на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». ст.36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.. 2. 11, 159-163 КАС України, суд

постановив:

У задоволені позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Луганській області про нарахування та виплату одноразової компенсації у зв»язку з втратою годувальника відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя:

Постанова виготовлена у повному обсязі 06 травня 2011 року

Суддя: