Справа № 8027/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальона І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Южному про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 року №0000772330, -
В С Т А Н О В И В:
До суду з адміністративним позовом звернувся ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Южному (далі ДПІ), мотивуючи свої вимоги тим, що він зареєстрований 24.10.2002 року виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області за номером 25580010001000418. 04.07.2010 року посадовими особами ДПА в Миколаївській області проведено перевірку його господарської діяльності в торговому павільйоні, розташованому за адресою: Миколаївська обл., Бережанський район, с.Коблево, пр-т Курортний, 11-Б/17. За наслідками цієї перевірки було складено акт від 04.07.2010 року №0326/14/00/23/НОМЕР_1, яким було встановлено, що в торгівельному павільйоні не ведеться облік товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 18708 грн., а також накладні та первинні документи на товар відсутні, товар не облікований, книга обліку доходів та витрат ф.10 відсутня за місцем реалізації. На підставі акту перевірки від 04.07.2010 року №0326/14/00/23/НОМЕР_1, за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідачем було прийнято рішення від 30.07.2010 року №0000772330 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму в розмірі 37416 грн. Позивач вважає, що податкове рішення не відповідає обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права, оскільки відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню, і порядок ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Позивач також зазначає, що згідно з вищевказаним Указом, форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою Наказом ДПАУ від 21.04.1993 року №12, який зареєстровано Міністерством юстиції України 09.06.1993 року за №64 (із змінами та доповненнями), і ця книга не містить графи «облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації»та, відповідно, не передбачає обов'язку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання. Також позивач зазначив, що при здійсненні перевірки інспекцією не було витребувано книгу обліку доходів та витрат (ф. 10), але в акті №0326/14/00/НОМЕР_1 від 04.07.2010 року було зазначено, що ця книга при проведенні перевірки була відсутня. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати податкове рішення від 30.07.2010 року №0000772330 по нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій на суму в розмірі 37416.
Представник позивача в судовому засіданні посилаючись на обставини викладені у позовній заяві (а.с.3-8), вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов (а.с.49-50).
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом по справі встановлено, ОСОБА_1 24.10.2002 року зареєстрований виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця (а.с. 12) та знаходиться на обліку у ДПІ у місті Южному Одеської області як платник єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку (а.с. 13).
Підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та розділом 3 додатку 1 до наказу ДПА України від 27.05.08 № 355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків».
Перевірка щодо контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій - це сукупність заходів спрямованих на здійснення контролю за дотриманням вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»та інших нормативно-правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні.
Згідно пп. 3.1-3.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПА України № 355 перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівкового та/або безготівкові формі проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби, групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.
Судом встановлено, що 04.07.2010 року посадовими особами ДПА в Миколаївській області проведено перевірку в торговому павільйоні, розташованому за адресою: Миколаївська обл., Бережанський район, с.Коблево, пр-т Курортний, 11-Б/17, в якому здійснює господарську діяльність позивач.
За результатами цієї перевірки складено акт від 04.07.2010 року №0326/14/00/23/НОМЕР_1 (а.с. 15-18).
На підставі акту перевірки від 04.07.2010 року №0326/14/00/23/НОМЕР_1 відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 30.07.2010 року №0000772330, яким за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 37416грн. (а. с. 14).
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року, є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 №727/98 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену системи оподаткування, обліку та звітності, зобов’язанні вести лише книгу обліку доходів та витрат.
Форма книги та порядок її ведення передбачені постановою КМУ від 26.09.01 №1299.
Відповідно до цього нормативно-правового акту, облік доходів та витрат у книзі ведеться лише у гривнях і не вимагається яких-небудь первинних чи підтверджуючих документів.
Обов’язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в «Порядку ведення книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10», який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97 №17-0117/10-8886, але враховуючи статус цього документу, його не можливо вважати нормативно-правовим актом, та він може носити лише рекомендаційний характер.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем ведеться належним чином оформлена книга обліку доходів і витрат (а.с.20-28).
Дія Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не зобов’язано фізичну особу - підприємця платника єдиного податку обліковувати накладні та інші первинні документи.
Саме у відсутності обов’язку вести платником єдиного податку облік і звітність у повному обсязі і полягає спрощена система оподаткування.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що вимоги п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не стосуються фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов’язку ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
За таких обставин, санкції, передбачені ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не можуть бути застосовані до позивача.
Враховуючи встановлене вище, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37416 грн., діяв не на підставі Конституції та Законів України, не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Посилання представника відповідача в судовому засіданні та в письмових заперечення на правомірність прийнятого рішення, спростовуються наведеними вище у рішенні суду обставинами.
На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України від 03.07.1998 року №727 (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 року №746 „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, прикінцевими положення Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889-1У, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71 86, 159-164 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Южному Одеської області від 30.07.2010 року №0000772330 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37416 грн.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
16 грудня 2010 року