Справа № 2-136

2009 р.

 РІШЕННЯ

Іменем   України

11 листопада 2009 р.                                                                       м. Донецьк

Калінінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого – судді       Домарєва О,В.

при секретарі                   Луценко А.Г.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представників позивачки : ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача  ОСОБА_5,розглянувши в судовому засіданні  справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4  “Про визнання майна спільною сумісною власністю, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та  розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності ” , -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2008 року позивачка звернулася до суду із позовом, уточнивши який, просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, придбаною під час проживання однією сім’єю з відповідачем та визнати за нею право власності на ? частку  квартири в порядку розподілу зазначеного майна.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що з лютого 1998 року вона проживала спільно  з відповідачем ОСОБА_4 однією сім’єю, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, але без реєстрації шлюбу в органах РАЦС,  в квартирі АДРЕСА_2 до 2000 року. Вони вели спільне господарство, мали загальний бюджет, при цьому відповідач для зазначених відносин  23.11.1999 р. розірвав раніше укладений шлюб. В березні 2000 р. на сумісні з відповідачем кошти, в тому числі взяті нею у борг, була  придбана спірна квартира №98-99 по пр.Красногвардійському у м.Донецьку, де вони  на сумісні кошти зробили ремонт, придбали меблі, побутову техніку, несли витрати по утриманню зазначеного житла, та постійно проживали до 2008 р. На сплату ремонту та придбання побутової техніки нею були витрачені кошти  від продажу належної їй квартири АДРЕСА_3. Разом з ними постійно проживала її неповнолітня донька від першого шлюбу, при цьому вони постійно  опікувались  синами відповідача від першого шлюбу.  За обоюдною домовленістю квартира була зареєстрована на ім’я відповідача, оскільки під час придбання квартири між ними існувала повна довіра, любов та повага одне до одного. Влітку 2008 р зазначені відносини були припинені, при цьому відповідач у її відсутність виніс з квартири її особисті речі, змінив замки та став перешкоджати у користуванні спірним житлом. Просила  визнати спірну квартиру АДРЕСА_1 спільною  з відповідачем сумісною власністю , придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, та визнати за  нею право власності на ? частку  спірної квартири  в порядку розподілу спільної сумісної власності.

Представники позивачки – ОСОБА_2 та ОСОБА_3І у судовому  засіданні позовні вимоги  та позицію позивачки підтримали повністю  та надали аналогічні пояснення.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, повністю заперечував  наявність обставин  шлюбних відносин з відповідачкою без їх реєстрації в органах РАЦСу у зазначений період часу та  стверджував, що спірна квартира була придбана у  2000 р. ним особисто за власні кошти. При цьому не заперечував, що позивачка с донькою проживали в спірній квартирі з моменту її придбання у якості квартирантів. Просив у задоволенні позову відмовити за його недоведеністю.

Позицію відповідача підтримав  у судовому засіданні його представник  ОСОБА_5, при цьому звертав увагу суду на неможливість застосування при вирішенні спору положень Сімейного кодексу України   , який набрав чинності у 2004 р.

Судом встановлено, що  з лютого 1998 р. сторони знаходились у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу в органах РАЦС, і проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1,  при цьому  вели спільне господарство, мали загальний бюджет, піклувались одне за одного, приймали участь у вихованні неповнолітніх дітей від першого шлюбу як позивачки так і відповідача. Для підтримання зазначених відносин  відповідач  23.11.1999 р. розірвав раніше укладений шлюб.

22  березня 2000 р згідно договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 була придбана спірна квартира, але зареєстрована на ім’я відповідача.

Для придбання зазначеної квартири були використані сумісні кошти, у тому числі отримані позивачкою у борг.

У спірній квартири сторони за сумісні кошти зробили ремонт, придбали меблі, вселились та  постійно проживали однією родиною, несли сумісні витрати по утриманню спірного житла, продовжували приймати участь у вихованні неповнолітніх дітей від першого шлюбу, як позивачки так і відповідача.

Зазначені обставини підтвердили у судовому засіданні  свідки – ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17

     Також зазначені обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні фото та відео матеріалами, долученими до справи,  копіями платіжних та гарантійних  документів що до придбання, обслуговування побутової техніки  та іншого майна \ а.с.а.с.63-105\, квитанціями про сплату комунальних платежів від імені позивачки \ а.с.а.с.6-63\, копією договору  купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_3, заявою ОСОБА_18, посвідченою приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 28.09.2009 р.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 74 Сімейного Кодексу України якщо чоловік та жінка проживають однією родиною, але не перебувають у шлюбі між собою, нажите майно, набуте  ними  за  час спільного проживання, належить їм на праві  спільної сумісної  власності,  якщо  інше  не  встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка,  які  не  перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому  іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, яка регулює відносини права спільної власності подружжя.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з  вимогами ч. 1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оскарження.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України способом захисту цивільного права може бути визнання права.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про можливість визнання спірної   квартири АДРЕСА_1   спільною сумісною власністю сторін, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а також можливість  визнання за позивачкою права власності на ? частку спірної квартири  в порядку розподілу спільної сумісної власності, придбаної під час проживання однією сім’єю з  відповідачем без реєстрації шлюбу.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом повністю.

Разом з тим, обговорюючи позицію відповідача, суд не приймає до уваги доводи  його представника  в тій частині, що до  спірних правовідносин  не можуть бути застосовані положення Сімейного Кодексу України,  який набрав чинності  одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України у 2004 р.,оскільки  відповідно до п.6 Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України регулювання кодексу поширюється на триваючі відносини, тобто  які виникли до набрання ним чинності та існували на час початку його дії.

Також суд не приймає до уваги на обґрунтування зазначеної позиції пояснення у судовому засіданні свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, оскільки зазначені особи є близькими родичами відповідача та  мають майнову заінтересованість у вирішенні справи на користь відповідача.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що спірна квартира була придбана на особисто йому належні кошти, а також пояснення  свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 на підтвердження цієї обставини, оскільки стороною відповідача не надано  суду об’єктивних та безспірних доказів на підтвердження цієї обставини, а надані письмові докази не  свідчать про те, що зазначені у документах грошові кошти були витрачені саме на придбання спірної квартири. В свою чергу пояснення зазначених свідків протирічать сукупності наведених у рішенні доказів.

         Згідно з висновком експерта судової будівельно-технічної експертизу №1035/23 від 21.04.09 ринкова вартість спірної квартири складає 790274 грн.

На підставі вимог ст.88 ЦПК України судовий збір у розмірі 1700 грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн. підлягають стягненню зі сторін   на користь держави,

    На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 69, 70, 74 СК України, п.6 Прикінцевих положень СК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 10, 15, 114,209, 210, 212- 215,  ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4  “ Про визнання майна спільною сумісною власністю, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та   розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності ” задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1, придбаної під час проживання однією сім’єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу.

Стягнути  з  ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.  на користь держави.  

Стягнути  з  ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.  на користь держави.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.      

Суддя                     Домарєв О.В.

                                                                                                       Справа № 2-136

2009 р.

 РІШЕННЯ

Іменем   України

                                        вступна    та резолютивна    частини

11 листопада 2009 р.                                                                       м. Донецьк

Калінінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого – судді       Домарєва О,В.

при секретарі                   Луценко А.Г.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представників позивачки : ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача  ОСОБА_5,розглянувши в судовому засіданні  справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4  “Про визнання майна спільною сумісною власністю, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та  розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності ” , -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2008 року позивачка звернулася до суду із позовом, уточнивши який, просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, придбаною під час проживання однією сім’єю з відповідачем та визнати за нею право власності на ? частку  квартири в порядку розподілу зазначеного майна.

            Керуючись ст.209  ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4  “ Про визнання майна спільною сумісною власністю, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та   розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності ” задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1, придбаної під час проживання однією сім’єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу.

Стягнути  з  ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.  на користь держави.  

Стягнути  з  ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.  на користь держави.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.      

Суддя                     Домарєв О.В.