С права № 2а-742/2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2009 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Попович С. С.
cекретаря: Черкес У.О.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови щодо перерахунку пенсії та зобов”язання здійснення перерахунку та виплати підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить визнати відмову відповідача у перерахунку та виплаті йому пенсії зі збільшенням на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” протиправною і зобов”язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891 гривню 90 копійок, а також проводити йому виплату перерахованої йому пенсії в подальшому.
В судове засідання позивач не прибув, попередньо подавши заяву про слухання справи у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що у зв’язку з відсутністю механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає заявлений позов безпідставним. А також вважає, що позивач пропустив встановлений чинним законодавством річний строк на звернення з цього приводу до суду. З урахуванням наведеного просить відмовити у позові в повному обсязі.
Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.
Позивач дійсно має статус “дитина війни” відповідно до п.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” , що підтверджується як наданими ним до справи копіями сторінок його пенсійного посвідчення з відповідною відміткою так і змістом листа-відповіді на його звернення щодо невиплати спірних сум даної відповідачем. Позивач є і пенсіонером, що теж підтверджується його пенсійним посвідченням.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” таким особам пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач, що підтверджується і листом-відповіддю самого відповідача на звернення позивача, таких надбавок і в такому розмірі до пенсії позивачу не нараховував і не виплачував.
У березні 2009 року позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача, але своїм листом-відповіддю відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті спірних сум посилаючись при цьому на зміст Законів України “Про державний бюджет України” на 2006, 2007 та 2008 роки. Після чого позивач звернувся до суду з даним позовом.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, згідно з його Прикінцевими положеннями, призупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Конституційний Суд України у 2006 році не розглядав звернень щодо визнання вказаного Закону неконституційним в частині щодо призупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тому підстав вважати що у 2006 році позивачу повинні були нараховувати та виплачувати спірні суми немає. Давати оцінку конституційності вказаного Закону на 2006 рік вправі тільки Конституційний Суд України. Тому вимоги за 2006 рік у вказаній позивачем частині не грунтуються на Законі і в їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 71, зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Але 09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності ) положень статтей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45,' 46, статті 71, статтей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян ) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими було встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік. Конституційний Суд України у своєму рішенні дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого ( додаткового ) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ( встановлено таку виплату в розмірі 10% замість 30% ). Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 вказану норму Закону теж визнано такою, що не відповідає Конституції України ( є неконституційною ).
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, і цією ж статтею КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але ст. 100 цього ж Кодексу передбачає що пропуск строку на звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову тільки за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Позивач вправі ставити при цьому питання про поновлення йому такого строку, але позиція позивача викладена як у письмовому клопотання з цього приводу дають підстави прийти до висновку про те, що позивач про прийняття вказаного Закону знав завчасу до його вступу в силу, знав про його зміст і, відповідно, повинен був контролювати нарахування та виплату йому вказаних сум, але він до суду звернувся тільки 07 квітня 2009 року. А тому суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду з вимогами про визнання неправомірними дій відповідача по невиплаті надбавок до пенсії за 2007 рік та зобов”язання нарахування та виплати відповідні суми за 2007 рік.
І при таких обставинах відмову відповідача у виплаті позивачу спірних сум у вказані періоди слід визнати неправомірною та зобов”язати його нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії отриманої з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни".
Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не передбачено зупинення виплати надбавок до пенсії передбачених особам, що мають статус “дитина війни” відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. А тому суд виходить з того, що в такому випадку надбавки повинні нараховуватись та виплачуватись відповідно до вимог вказаного вище Закону і та чи інша постанова Кабінету Міністрів України не може змінити порядку та розмірів нарахування та виплати таких надбавок до пенсії передбачених зазначеним вище Законом.
Позивач ставив вимогу про зобов”язання відповідача виплатити йому конкретну суму заборгованості за 2006-2008 роки, провівши сам її нарахування, але суд вважає, що в цій частині вимогу слід теж залишити без задоволення виходячи з того, що відповідно до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення” нарахування розміру пенсії, яка підлягає до виплати, в тому числі і надбавок до пенсії, проводиться органами Пенсійного Фонду України, у функцію суду проведення та нарахування надбавок, доплат до пенсії не входить. Невиплата спірних сум не може вважатись як шкода завдана неправомірними діями чи бездіяльністю. Суд, визнавши протиправною ( незаконною ) бездіяльність відповідача в частині невиплати спірних сум, повинен зобов”язати його усунути допущені порушення Закону шляхом зобов”язання до належного виконання вимог Закону. При цьому суд виходить з того, що відповідно до змісту ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у випадку, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод і інтересів сторін, про захист яких вони просять і тому суд приходить до висновку, що при винесенні постанови слід зобов”язати відповідача провести відповідне нарахування та виплату спірних по справі сум по день винесення судом постанови.
На підставі викладеного, ст.ст. 1, 3, 6, 8 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, вказаних вище рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по зазначених вище справах, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати частково неправомірною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області щодо підвищення пенсії ОСОБА_2 у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, отриманої у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 02 грудня 2009 року у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням змін цо цієї ж статті Закону від 28 грудня 2007 року та з врахуванням уже виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Попович С. С.