ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/244/18

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третіх осіб: не з'явився

Від скаржника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.05.2018 року, суддя в І інстанції Литвинова В.В., повний текст якої було складено 11.05.2018 року в м. Херсоні

у справі № 923/244/18

за позовом: Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий центр "Орлятко" Приватного підприємства "Еліна"

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.05.2018 року заяву Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" (місцезнаходження: Тридент Траст Кампані Лімітед, Тридент Чемберс, п/с 146, Роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські острови) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників шляхом зупинення реалізації арештованого майна: нежитлові будівлі загальною площею 12647.3 м.кв., розташовані на земельній ділянці площею 13.2514 га., кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ТП літ. А - 9,0 м.кв., гуртожиток літ. Б - 1087,5 м.кв., трансформаторна літ В - 2,1 м.кв., гараж літ. Г - 62,5 м.кв., склад літ Д - 170,4 м.кв., склад літ. Є - 11,5 м.кв., склад літ Ж - 63,3 м.кв., склад літ З - 53,6 м.кв., медпункт з верандою літ К - 864,0 м.кв., пральня літ. А - 438 м.кв., трансформаторна літ. М - 85,7 м.кв., будинок рятувальної служби літ. Н - 18,9 м.кв., вбиральня літ. О - 6,0 м.кв., насосна станція літ П - 51,7 м.кв., павільон літ Т - 406,6 м.кв., естрада літ С - 527,3 м.кв., спальний корпус літ У - 263,9 м.кв., спальний корпус літ Ф - 266,3 м.кв., спальний корпус літ. X - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Ц - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Ч - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Ш - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Щ - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Е - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Ю - 716,5 м.кв., насосна І - 20,0 м.кв., насосна II - 25.1 м.кв., гуртожиток III, гуртожиток IV - 77,2 м.кв., будинок сторожа V - 42,3 м.кв., їдальня VI - 1984,6 м.кв., клуб VII - 303,2 м.кв., льодник VIII - 133,9 м.кв., вбиральня IX - 11,6 м.кв., склад X - 3,3 м.кв., склад XI -17,8 м.кв., слісарня XII - 17,7 м.кв., дізельна XIII - 45,1 м.кв., сарай XIV - 40,7 м.кв., операторна XV - 4 м.кв., гараж ХМІ - 68,4 м.кв., склад XVII - 20,3 м.кв., КНС літ Р - 2 м.кв., на електронних торгах (реєстраційний номер лота - НОМЕР_2, гіперпосилання - https:ІНФОРМАЦІЯ_1), в рамках виконавчого провадженню № 55035776, що знаходиться в проваджені ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області, відкритого щодо примусового виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2017 року у справі № 766/8633/17.

ОСОБА_2 у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначену ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а у задоволенні заяви Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на те, що у даному випадку на розгляді господарського суду Херсонської області у справі № 923/244/18 знаходиться корпоративний спір немайнового характеру. Жодних вимог майнового характеру позивач не висуває. Незважаючи на це, місцевий суд, грубо порушуючи вимоги Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду корпоративного спору в якості заходів забезпечення позову зупиняє реалізацію арештованого майна боржника в рамках зведеного виконавчого провадження, яке відкрито і ведеться головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області і в яке об'єднано виконання низки рішень судів України щодо стягнення з боржника ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" заборгованості перед фізичними і юридичними особами, у тому числі і рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10.10.2016 року по справі № 766/6003/16-ц щодо стягнення з боржника на його користь 1 000 000 грн., чим унеможливлює стягнення заборгованості з боржника перед ним за рахунок єдиного майна, яке перебуває в його власності.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу не надходили.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте сторони та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження, у квітні 2018 року Компанія "Комбест Сервісіз ЛТД" (Тридент Траст Кампані Лімітед, Тридент Чемберс, п/с 146, Роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські острови) звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія", в якому просила: - визнати недійсними рішення прийняті ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія", оформлені протоколом № 9/29/11 від 29.11.2016;

- визнати недійсними зміни до установчих документів ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" на підставі протоколу № 9/29/11 від 29.11.2016, які були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.12.2016, номер запису: 148710500018000296;

- визнати недійсними наступні рішення прийняті ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" та недійсними зміни до установчих документів і внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме: - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 19.12.2016; № 14871050019000296; ОСОБА_7; Херсонська міська рада Херсонської області; зміна складу або інформації про засновників; - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 03.04.2017; № 148710500200002964; ОСОБА_8; Херсонська міська рада Херсонської області; зміна складу або інформації про засновників; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 03.04.2017; № 14871070021000296; ОСОБА_8; Херсонська міська рада Херсонської області; зміна складу підписантів.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що оспорювані рішення прийняті з порушенням вимог законодавства України та статуту товариства, а тому є незаконними і підлягають визнанню недійсними.

11.05.2018 року Компанія "Комбест Сервісіз ЛТД" звернулася до господарського суду Херсонської області з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна: нежитлові будівлі загальною площею 12647.3 м.кв., розташовані на земельній ділянці площею 13.2514 га., кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ТП літ. А - 9,0 м.кв., гуртожиток літ. Б - 1087,5 м.кв., трансформаторна літ В - 2,1 м.кв., гараж літ. Г - 62,5 м.кв., склад літ Д - 170,4 м.кв., склад літ. Є - 11,5 м.кв., склад літ Ж - 63,3 м.кв., склад літ З - 53,6 м.кв., медпункт з верандою літ К - 864,0 м.кв., пральня літ. А - 438 м.кв., трансформаторна літ. М - 85,7 м.кв., будинок рятувальної служби літ. Н - 18,9 м.кв., вбиральня літ. О - 6,0 м.кв., насосна станція літ П - 51,7 м.кв., павільон літ Т - 406,6 м.кв., естрада літ С - 527,3 м.кв., спальний корпус літ У - 263,9 м.кв., спальний корпус літ Ф - 266,3 м.кв., спальний корпус літ. X - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Ц - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Ч - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Ш - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Щ - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Е - 716,5 м.кв., спальний корпус літ. Ю - 716,5 м.кв., насосна І - 20,0 м.кв., насосна II - 25.1 м.кв., гуртожиток III, гуртожиток IV - 77,2 м.кв., будинок сторожа V - 42,3 м.кв., їдальня VI - 1984,6 м.кв., клуб VII - 303,2 м.кв., льодник VIII - 133,9 м.кв., вбиральня IX - 11,6 м.кв., склад X - 3,3 м.кв., склад XI -17,8 м.кв., слісарня XII - 17,7 м.кв., дізельна XIII - 45,1 м.кв., сарай XIV - 40,7 м.кв., операторна XV - 4 м.кв., гараж ХМІ - 68,4 м.кв., склад XVII - 20,3 м.кв., КНС літ Р - 2 м.кв., на електронних торгах (реєстраційний номер лота - НОМЕР_2, гіперпосилання - https:ІНФОРМАЦІЯ_1), в рамках виконавчого провадженню № 55035776, що знаходиться в проваджені ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області, відкритого щодо примусового виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2017 року у справі № 766/8633/17.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що у нього є всі підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде завдано шкоду законним правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, та в подальшому для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Разом з тим, зупинення судом реалізації арештованого майна призведе до ефективної реалізації позивачем права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів, є адекватним способом захисту позивача у відношенні до предмету та підстав заявлених ним позовних вимог.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 136, 137, 140 ГПК України, на підставі яких дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для її задоволення. Вжиття заявлених позивачем заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для ефективного захисту і поновлення порушених прав позивача.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів забезпечення позову визначений статтею 137 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до зазначеної норми позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16 роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З огляду на викладене, ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України та Вищого господарського суду України при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевий суд не встановив наявності жодних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення даного позову немайнового характеру.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, місцевий суд виходив із того, що вжиття заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для ефективного захисту і поновлення порушених прав позивача.

Колегія суддів відзначає: достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, є умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру.

Разом з тим у даній справі позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а вказане вище майно не є предметом спору.

Так, із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати недійсними рішення прийняті ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія", оформлені протоколом № 9/29/11 від 29.11.2016 та визнати недійсними зміни до установчих документів ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" на підставі протоколу № 9/29/11 від 29.11.2016, які були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.12.2016, в той час як задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову судом зупинено реалізацію арештованого майна боржника в рамках зведеного виконавчого провадження, яке відкрито і ведеться відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області і в яке об'єднано виконання низки рішень судів України щодо стягнення з боржника ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" заборгованості перед фізичними і юридичними особами.

Отже, враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом невірно здійснено оцінку наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відтак у суду не було достатніх підстав для задоволення заяви позивача, оскільки вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку суперечить змісту ст. 136 ГПК України та не може забезпечити виконання рішення у даній справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням ст. 136 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована, та ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Колегія суддів враховує те, що ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.05.2018 року в порядку ст. 254 ГПК України. Згідно з приписами ч. 1 ст. 254 ГПК України апеляційну скаргу мають право подати не лише учасники справи, а й особи, які не брали участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов'язків.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

В п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Звертаючись із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду ОСОБА_2 вказує те, що в якості заходів забезпечення позову місцевий суд зупинив реалізацію арештованого майна боржника ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" в рамках зведеного виконавчого провадження, яке відкрито і ведеться відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області і в яке об'єднано виконання низки рішень судів України щодо стягнення з боржника ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" заборгованості перед фізичними і юридичними особами, у тому числі і рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10.10.2016 року по справі № 766/6003/16-ц щодо стягнення з боржника на його користь 1 000 000 грн., чим унеможливив стягнення заборгованості з боржника перед ним за рахунок єдиного майна, яке перебуває в його власності.

З доданих скаржником до апеляційної скарги документів вбачається, що 19.07.2017 року державним виконавцем Генічеського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54338686 з примусового виконання виконавчого листа № 766/6003/16-ц виданого 01.11.2016 року Херсонським міським судом про стягнення з ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" на користь ОСОБА_2 збитків у розмірі 1000 000 грн.

15.03.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № 54338686 з примусового виконання виконавчого листа № 766/6003/16-ц виданого 01.11.2016 року Херсонським міським судом про стягнення з ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" на користь ОСОБА_2 збитків у розмірі 1000 000 грн. до зведеного виконавчого провадження № 55988922, яке веде відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Таким чином, станом на дату винесення оскаржуваної ухвали господарського суду Херсонської області від 11.05.2018р. у даній справі, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у межах зведеного виконавчого провадження № 55988922 вчиняються виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 766/6003/16-ц виданого 01.11.2016 року Херсонським міським судом про стягнення з ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" на користь ОСОБА_2 збитків у розмірі 1000 000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ОСОБА_9 судова ухвала безпосередньо стосується його прав, інтересів та (або) обов'язків, оскільки судом зупинено реалізацію арештованого майна боржника ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія", що унеможливлює стягнення заборгованості з боржника перед ОСОБА_9 за рахунок майна, тобто судом вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду заяви Компанії та винесення ухвали про вжиття забезпечення позову є скаржник. Отже, між скаржником і сторонами у справі існує правовий зв'язок.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову не можна визнати такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню, а заява Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" - залишенню без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.05.2018 року у справі № 923/244/18 про вжиття заходів забезпечення позову скасувати.

У задоволенні заяви Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.07.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Поліщук Л.В.