КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Київ №376/8/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Лапій С.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа товариство з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» про визнання відмови протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС,

В С Т А Н О В И В :

10 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа товариство з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство», в якому просив визнати бездіяльність Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області незаконною та зобов'язати провести йому перерахунок пенсії з урахуванням відомостей, зазначених у довідці товариства з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках № 25 від 13.06.2017.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови гр. ОСОБА_2 в перерахунку пенсії. Зобов'язано Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести гр. ОСОБА_2 перерахунок пенсії з урахуванням відомостей, зазначених у довідці ТДВ «СКВИРСЬКОГО РТП» про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 13.06.2017 № 25, починаючи з 01.07.2017.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року прийняте у порядку спрощеного позовного провадження за результатом розгляду справи, передбаченої п. 2 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути зазначену справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до І категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У січні 2012 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. Такий перерахунок було здійснено за час перебування у с. Луб'янка Поліського району Київської області на підставі довідки, наданої ВАТ «Сквирське РТП», без застосування коефіцієнта « 3» розміру тарифної ставки посадового окладу, у зв'язку з чим розмір пенсії було зменшено.

У подальшому ОСОБА_2 звернувся до ВАТ «Сквирське РТП» з вимогою видати уточнюючу довідку, а саме: зазначити перебування його з 07.01.1987 року по 10.01.1987 року на майданчику розміщення техніки «Луб'янка» із застосуванням 4-ох кратного розміру тарифної ставки посадового окладу. Однак, ВАТ «Сквирське РТП» відмовилося видати уточнюючу довідку, посилаючись на відсутність первинних бухгалтерських документів.

Позивач не погоджуючись з відмовою ВАТ «Сквирське РТП», за захистом своїх прав звернувся до Сквирського районного суду Київської області.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 29.05.2017 позов ОСОБА_2 задоволено та визнано недійсною довідку за № 124 від 10.10.2014 року, яка видана товариством з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» на ім'я ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження за період з 07.01.1987 року по 10.01.1987 року, зобов`язано товариство з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» зробити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 за період роботи з 07.01.1987 року по 10.01.1987 року, у відповідності до фактичної кількості відпрацьованого часу, зазначеного у табелі обліку робочого часу, з врахуванням: підвищення на 100% тарифної ставки, оплати праці у подвійному розмірі у вихідний та святковий день, роботи в надурочний час, премії у максимальному розмірі 60%, збереженого заробітку за основним місцем роботи, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС на підставі: Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; п. 4 Постанови Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43; Листа Міністерства праці та соціальної політики «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986 -1990 р.р. осіб, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» № 03-3/1652-018-2 від 13.04.2001; відповідно до ст. 73, ст.106 та ст. 107 КЗпП Української РСР (322 -08); відповідно до п.п 4, п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7. Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 р. № 524-156; Постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 № 168; Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665 -195; Наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 14.05.1986 № 104 та видати для пред`явлення в органи Пенсійного фонду України довідку встановленого зразка про заробітну плату за період роботи з 07.01.1987 року по 10.01.1987 в зоні відчуження по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Позивач 22.06.2017 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до довідки, виданої на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 29.05.2017 (довідка від 13.06.2017 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, а.с.10)

Листом від 06.07.2017 №35/М-01 Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки, оскільки позивач не надав жодного первинного документу, який би підтвердив роботу в ІІІ або ІІ зонах небезпеки, а у довідці про заробіток взято обчислення заробітку з кратністю 4, що не підтверджується жодним первинним документом, також, зазначено, що проведений перерахунок за рішенням Сквирського районного суду №376/814/16-ц від 29.05.2017 не відповідає зобов'язальній частині про визначення розміру заробітку. Також при визначенні збереженої заробітної плати не надано первинних документів, які б ствердили правильність нарахування збереженого заробітку за основним місцем роботи. Відтак, довідка про заробіток не підтверджена первинними документами.

Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії з урахуванням довідки, виданої товариством з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» від 13.06.2017 № 25 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках є необґрунтованою та протиправною, оскільки дана довідка була видана на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 29.05.2017 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Обчислення пенсій відповідно до статті 15 Закону №796-XII здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які видаються установами і організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, відомостей та інших документів про нараховану і сплачену заробітну плату), а також фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112, був затверджений «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної цією особою за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.

Згідно пп. 4 п. 3 даного Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Відповідно постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. №665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Згідно п.1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 7 травня 1986 року, п.п. 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 5 червня 1986 року, п.1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року та № 0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР № 35з від 30 травня 1986 року.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29.10.1992 № 09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без урахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно із законодавством. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Відповідно до пункту 7 Порядку пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що розмір заробітної плати, визначений у довідках, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також їх правонаступниками за роботу в населених пунктах зони відчуження особам, які перебували з ними у трудових відносинах, є підставою для їх врахування при нарахуванні пенсії, призначеної за Законом № 796-XII.

При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 376/2559/17.

Як зазначено у рішенні Сквирського районного суду Київської області від 29.05.2017 у справі №376/814/16-ц, ОСОБА_3 звертався до ВАТ «Сквирське РТП» з вимогою видати уточнюючу довідку, а саме зазначити перебування його з 07.01.1987 року по 10.01.1987 року на майданчику розміщення техніки «Луб'янка» із застосуванням 4-ох кратного розміру тарифної ставки посадового окладу. Однак відповідач відмовився видати уточнюючу довідку посилаючись на відсутність первинних бухгалтерських документів. Разом з тим, даним рішенням визнано недійсною довідку за № 124 від 10.10.2014 року яка видана товариством з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» на ім'я ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження за період з 07.01.1987 року по 10.01.1987 року та зобов`язано товариство з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» зробити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 за період роботи з 07.01.1987 року по 10.01.1987 року, у відповідності до фактичної кількості відпрацьованого часу, зазначеного у табелі обліку робочого часу, з врахуванням: підвищення на 100% тарифної ставки, оплати праці у подвійному розмірі у вихідний та святковий день, роботи в надурочний час, премії у максимальному розмірі 60%, збереженого заробітку за основним місцем роботи, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та видати для пред`явлення в органи Пенсійного фонду України довідку встановленого зразка про заробітну плату за період роботи з 07.01.1987 року по 10.01.1987 в зоні відчуження по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Так, на виконання Сквирського районного суду Київської області від 29.05.2017 у справі №376/814/16-ц товариством з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» було видано ОСОБА_2 нову довідку від 13.06.2017 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (а.с.10).

Однак, самим товариством з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» було підтверджено відсутність первинних бухгалтерських документів, у рішенні Сквирського районного суду Київської області від 29.05.2017 у справі №376/814/16-ц відсутні будь-які підтвердження дослідження таких, та матеріали даної справи таких первинних документів не містять.

Таким чином, довідка від 13.06.2017 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, видана ОСОБА_2 не підтверджена жодними первинними документами (відомостями).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в діях відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2, на підставі вищевказаної довідки відсутні ознаки протиправності, оскільки така довідка про заробіток не підтверджена жодними первинними документами.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачами в даному випадку виконаний.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа: товариство з додатковою відповідальністю «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» про визнання відмови протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена виключно з підстав, зазначених у п.2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Літвіна