Справа № 2-980/2009 року
УХВАЛА
19 листопада 2009 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Попович С. С.
секретаря: Черкес У.О.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
сторін та їх представників : позивачів-відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника третьої особи Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Перша державна нотаріальна контора м. Івано-Франківська та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, -
встановив:
ОСОБА_3 у поданих суду заявах, уточнивши кінцево заявлені вимоги, просить постановити рішення яким визнати за нею право власності на 1/3 частину спадкового майна, а саме : 1/3 частину у квартирі по вул. Шевченка, 72/5 в м. Івано-Франківську, на 1/3 частину земельної ділянки та грошового вкладу, виділити їй 1/3 частину у спадковій квартирі, грошовому вкладі, дачній ділянці, виділивши решту спадкового майна відповідачу, вселити її у квартиру за вказаною адресою, зобов”язавши відповідачів не чинити їй перешкод у вселенні та користуванні житлом, встановити порядок користування квартирою, не чинити перешкод у користуванні дачною ділянкою, а спершу також просила провести поділ спадкового майна, а саме їй 1/3 частку всього спадкового майна, право власності на житлову кімнату площею 11,3 м.кв. й комору площею 1,6 кв.м. на суму 97933 гривні, а підсобні приміщення кухню, ванну кімнату, туалет, коридор, підвальне приміщення залишити у спільному користуванні в АДРЕСА_1 та інше.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своєму зустрічному позові просять постановити рішення яким провести поділ спадкового майна, а саме виділити їм у спільну власність АДРЕСА_2 вартістю 292900 гривень, а ОСОБА_3 виділити у власність інше спадкове майно.
Тобто, фактично сторони хочуть щоб суд своїм судовим рішенням визнав за ними право на частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_7, кожному по 1/3, стосовно частки спору між ними не було, з перерахуванням всього спадкового майна, а після ділив їх цим майном в натурі. Спірним між ними стало тільки питання яким же чином поділити спадкове майно між сторонами як спадкоємцями.
В ході судового засідання ОСОБА_3 суду пояснила, що дійсно у встановлений чинним законодавством строк звернулася у нотконтору з заявою про прийняття спадщини, могла отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7 у нотконторі, але не отримала його тому що виникли спірні питання з відповідачами щодо порядку користування спадковим майном ще до отримання ними відповідних документів на це майно, але в даний час згідна отримати в нотконторі свідоцтво про право на спадщину. Заяву щоб не видавати відповідачам свідоцтв про право на спадщину писала вже після того як всі троє мали розмову з нотаріусом.
Тимошенкови суду пояснили, що вони теж подали в нотконтору заяви про прийняття спадщини у передбачений чинним законодавстом строк, мали отримати свідоцтва у визначений нотаріусом день, але коли у 2007 році прийшли у нотконтору, то їм повідомили, що свідоцтва на спадщину їм не видадуть оскільки ОСОБА_3 подала у нотконтору заяву у якій зазначила щоб їм не видавати свідоцтва про право на спадщину. На даний час готові піти в нотконтору і отримати свідоцтва про право на спадщину, надавши нотаріусу в тому числі і оригінали документів про право власності на спадкове майно, що є у них.
Представник Першої державної нотаріальної контори міста Івано-Франківська ОСОБА_6 суду пояснила, що вона як нотаріус займалася чи то в 2008 чи 2007 році питанням видачі сторонам свідоцтва про право на спадщину, всі троє у встановлений строк подали в нотконтору заяви про прийняття спадщини і могли б отримати свідоцтва, пояснила їм що мають право кожен на 1/3 частину спадкового майна, було зібрано необхідні документи, треба було тільки надати оригінали документів, провести проплати і отримати свідоцтва, але між ними виникли непорозуміння з приводу розподілу спадщини і тому ніхто не захотів отримати свідоцтв про спадщину, відмови у видачі їм свідоцтв не було, на даний час при наданні оригіналів документів про право власності на спадкове майно, оновленні витягів з ОБТІ і інше, сторонам нотаріусом може бути видано свідоцтва про право на спадщину.
Тобто, з пояснень сторін та їх представників вбачається, що як ОСОБА_3 так і ОСОБА_7 могли і можуть в даний час у нотаріальній конторі отримати свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7.
З копії заяви ОСОБА_3 поданої у нотконтору 12 червня 2007 року вбачається, що заявниця визнаючи, що є спадкоємицею 1/3 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_7 і що по 1/3 частці спадково майна припадає на кожного з відповідачів по справі, в той же час зазначила, що ОСОБА_7 не бажають визнати її спадкоємицею по даному спадку, чинять їй різного роду перешкоди щодо набуття спадку та користування житлом ( на яке вона тоді дійсно ще не мала жодного юридичного права оскільки не отримала свідоцтва про право на спадщину ) і через такий спір вона має намір звернутися до суду з вимогою про поділ спадкового майна і тому просить не видавати свідоцтва про право на спадщину їй та відповідачам до вирішення спадкового спору судом ( том 1, а.с. 48 ).
В той же час офіційної відмови нотаріуса про відмову у вчинення такої нотаріальної дії як видача свідоцтва про право на спадщину не було і на даний час сторони могли б при бажанні отримати у нотаріальній конторі свідотцва про право на спадщину. І таке бажання всі сторони на даний час мають, що пояснили в судовому засіданні.
Ст. 66 Закону України “Про нотаріат” передбачає, що на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину, видача свідоцтва проводиться у строки встановлені цивільним законодавством України.
Відповідно до ст. 67 цього ж Закону свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством, на ім”я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Згідно зі ст. 1296 Цивільного Кодексу України спадкоємець який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Ст. 1297 того ж Кодексу передбачає, що спадкоємець який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, зобов”язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1298 Цивільного Кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Пункт 31 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає виключний перелік випадків коли нотаріус вправі відмовити особі у вчиненні нотаріальної дії, в тому числі і видачі свідоцтва про право на спадкове майно. В цьому переліку немає такої підстави як це зазначено у заяві ОСОБА_3, що була нею подана у нотконтору 12 червня 2007 року.
У пункті 12 цієї ж Інструкції зазначається, що за заявою зацікавленої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення яких просить інша зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії може відкладено на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальне дія повинна бути вчинена. Але це обставини які дають право на відкладення вчинення нотаріальної дії, але не на відмову у її вчиненні. І по справі таких обставин теж немає і не було.
Тому в кінцевому слід прийти до висновку про те, що фактично відмови нотаріуса у видачі сторонам по справі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 не було. Відповідно, кожен з них може і повинен отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, для цього є всі необхідні умови. Сторони згідні вчинити таке. А у заявлених вимогах спершу ставиться питання про те що має бути вказане у свідоцтві про право на спадщину, що має бути видане нотаріусом.
Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування”, пункт 23, зазначає, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтв про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
В даному ж випадку сторони можуть і повинні отримати у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину. А тому спір щодо визнання за ними права на 1/3 частку кожному у спадковому майні після смерті спадкодавця ОСОБА_7 не повинен слухатись судом. Якщо сторони, отримавши свідоцтва про право на спадщину, не вирішать в добровільному порядку питання щодо поділу між собою в натурі спадкового майна, то після вправі будуть звернутися з такими вимогами до суду. Але тоді суд вже не буде слухати питання про визнання за сторонами права на ту чи іншу частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_7, що повинен вирішити нотаріус шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, і що не було і не є спірним між сторонами, а буде вирішувати дійсно спірні питання. Питання визначення при таких обставинах права на спадкове майно та видача про таке відповідного правоустановлюючого документу ( свідоцтва про право на спадщину ) не входить у компетенцію суду, тобто таке питання при таких обставинах не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Що має місце і в даному випадку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 168, 207 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Провадження по справі за позовами ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Перша державна нотаріальна контора м. Івано-Франківська про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна, а саме : 1/3 частину у квартирі по вул. Шевченка, 72/5 в м. Івано-Франківську, на 1/3 частину земельної ділянки та грошового вкладу, виділенні 1/3 частину у спадковій квартирі, грошовому вкладі, дачній ділянці, вселенні у квартиру за вказаною адресою зобов”язанні відповідачів не чинити перешкод у вселенні та користуванні житлом, встановленні порядку користування квартирою, не чинити перешкод у користуванні дачною ділянкою, та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна закрити у зв”язку з тим, що справа при таких обставинах не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз”яснити сторонам, що після отримання свідоцтв про право на спадщину вони вправі будуть звернутися до суду з позовними вимогами про поділ спадкового майна, усунення перешкод у користуванні ним чи з іншими вимогами, що можуть виникнути.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, апеляційна скарга на ухвалу подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, ухвала суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Попович С. С.