Справа № 2-78/2009  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17 листопада 2009 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Антоняк Т. М.

секретаря:              Барабаш М.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську       цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 в інтересах якої по дорученню діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без заявлення самостійних вимог : ОСОБА_8 філія АКБ «Форум», орган опіки та піклування Івано-Франківського міськвиконкому про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, та про виселення ОСОБА_4 разом із всіма проживаючими особами із квартири АДРЕСА_1 , суд-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої по дорученню діє ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 за реєстром №686-Д, укладений між ОСОБА_3 від імені якого діяла ОСОБА_10 по дорученню та ОСОБА_4 недійсним та про виселення ОСОБА_4 разом із всіма проживаючими особами із квартири АДРЕСА_1.

Ухвалами Івано-Франківського міського суду від 13.07.2007 року, 13.09.2007 року, 14.11.2007 року та від 26.02.2008 року  до участі у розгляді даної справи залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та в якості третіх осіб без заявлення самостійних вимог на стороні відповідача  ОСОБА_8 філію АКБ «Форум», орган опіки та піклування Івано-Франківського МВК.

Доводами позову зазначається, що квартира АДРЕСА_2 на час її відчуження відповідачам була спільною власністю подружжя ,- позивачки з відповідачем колишнім її чоловіком ОСОБА_3, а тому договір купівлі-продажу даного нерухомого майна, який був укладений ОСОБА_3 без її згоди, слід визнати недійсним, оскільки порушено її майнові права. Зазначає, що обставини справи свідчать про  належну інформованість відповідача ОСОБА_4 та членів його родини щодо статусу придбаної ним квартири, а тому відновити свої порушені права просить суд через повернення сторін в попереднє становище та  виселення усіх проживаючих зі спірної квартири.

В судовому засіданні позивачка та її представники вимоги позову підтримали з мотивів вказаних в ньому. Просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов заперечили зазначивши, що через складність сімейних стосунків з позивачкою, з якою на час відчуження спірної квартири, проживали за межами України в Ізраїлі, був змушений  через представника ОСОБА_10 продати квартиру, а гроші від її реалізації витратили спільно з позивачкою. Просили в позові відмовити.

Представник ОСОБА_8 філії АКБ «Форум» в судовому засіданні позов заперечив з мотивів його безпідставності,  при цьому зазначивши, що відповідач ОСОБА_4, який придбав спірну квартиру за кредитні кошти банку, є добросовісним набувачем цього майна, а тому в позові на його думку слід відмовити. Подав письмові заперечення.

Представник органу опіки та піклування Івано-Франківського МВК в судовому засіданні зазначив, що права  неповнолітнього ОСОБА_11 були порушені його ж батьками, оскільки той навіть не був зареєстрованим у спірному житлі. Однак уточнивши свою позицію зазначив, що окрім неповнолітнього ОСОБА_11 прийнятим рішенням про виселення сім”ї ОСОБА_4 можуть бути також порушені права неповнолітніх ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона познайомилась з ОСОБА_1 в лікарні та перебуває з нею у дружніх стосунках. Неодноразово бувала у квартирі сім'ї ОСОБА_15 і знайома з чоловіком позивачки. Свідок вказала, що зі слів матері позивачки вона дізналась що ОСОБА_3 продав спільну квартиру без згоди його дружини  ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказала, що вона знайома з сім'єю позивачки, яка проживала приблизно 5 років з своїм чоловіком ОСОБА_3 та сином а потім виїхали за кордон. Також свідок зауважив, що йому не відомо про факт продажу квартири.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказав, що він являється сусідом сім'ї ОСОБА_15. Дана сім'я перебуває за кордоном. Про факт продажу квартири йому не відомо. Свідок зазначив, що ОСОБА_13 робить ремонт у даній квартирі.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одружились в 1993 році. В 1996 році вони купили квартиру за кошти ОСОБА_3. До 2001 року ОСОБА_1 два рази подавала на розлучення і зазначала, що у неї відсутні жодні майнові стосунки з її чоловіком. У 1999 році ОСОБА_3 виїхав з України і ОСОБА_1 з батьком вивезла усе майно з квартири. У 2001 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виїхали в Ізраїль на постійне місце проживання. Свідок також вказала, що починаючи з 2001 року по день продажу квартири вона оплачувала комунальні послуги. ОСОБА_15 ОСОБА_3 повідомив їй про те, що він не буде жити у спірній квартирі, вона на підставі довіреності, зробленої ОСОБА_3  продала цю квартиру.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб та свідків, дослідивши письмові докази , які надані у розпорядження суду на обґрунтування  вимог та заперечень, з’ясувавши таким чином фактичні обставини справи суд приходить до висновку про їх неналежну обґрунтованість та відсутність підстав для їх задоволення у зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що 03.09.1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_18 було укладено шлюб, про що свідчить копія свідоцтва серії ІІ-НМ №271508 (а.с.23). 14 жовтня 1996 року у сім'ї ОСОБА_15 народився син ОСОБА_19, свідоцтво серії І-НМ №099020 (а.с.24).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 грудня 1996 року ОСОБА_3 купив у ОСОБА_20 квартиру АДРЕСА_3.

    Відповідно до рішення суду по сімейним справам в Крайот-Хайфа, Ізраїль шлюб між  ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 07.02.2008року (а.с.146-147).

    26 жовтня 2005 року відповідач ОСОБА_3, який на той час вже був громадянином іноземної держави, з метою відчуження належної йому квартири №129, що знаходиться в будинку №20 по вул. Будівельників в м. Івано-Франківську, надав довіреність ОСОБА_10, яку посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_9, за реєстром №4009, якою уповноважив представляти свої інтереси відповідно до переліку тих повноважень, що вказані у згаданому документі.

      В ідповідно до ст.ст. 237, 244 Цивільного Кодексу України ?редставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана, або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, а Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю”.Як передбачено п.146 Наказу Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 ?ро затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити представникові.

         З дослідженого в судовому засіданні слідує, що ОСОБА_10 була наділена відповідними повноваженнями, які надані їй ОСОБА_3, для продажу за ціною, та на умовах на її розсуд належну як зазначено відповідачеві квартиру №129 що знаходиться в будинку №20 по вул. Будівельників в м. Івано-Франківську. Окрім того повіреній було надано право представляти інтереси довірителя в нотаріальній конторі, в бюро технічної інвентаризації, укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири, одержати гроші по цьому договору, розписуватись за повіреного а також подавати від довірителя заяву про те, що у шлюбі він не перебуває.

      Нотаріусом завірена заява ОСОБА_10 від 26.12.2005 року, у якій зазначається, що вона повідомляє про те, що їй відомо, що квартира АДРЕСА_4, що в м.Івано-Франківську належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, оскільки на момент її придбання і станом на день написання заяви він у шлюбі не перебував.

      26.12.2005року було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено  приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за №686-Д, за яким ОСОБА_4 здійснював купівлю квартири №129, загальною площею 49,0 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., яка знаходиться в будинку №20 по вул.. Будівельників в м. Івано-Франківську. Продавцем за вказаним договором виступав ОСОБА_3, від імені якого діяла, за довіреністю ОСОБА_10. Пунктом 3 договору передбачено, що покупець ОСОБА_4 здійснює покупку згаданого майна за ціною 154 025,00 гривень, з яких 103 525,00 гривень оплатив до моменту підписання договору, а решта коштів в сумі 50 500, 00 гривень, повинна бути сплачена на протязі двох банківських днів, з моменту укладення договору. Право власності за вказаним договором зареєстроване у встановленому законом порядку, в підтвердження чого служить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9432525 ,який видано 26 грудня 2005 року.

     26 грудня 2005 року АКБ ?орум” відповідно до договору №109/05/14-N, надав ОСОБА_4 кредит для проведення повного розрахунку за вказаним договором купівлі-продажу. Як свідчать здобуті докази,в т.ч. Пояснення сторін, повний розрахунок за договором було вчинено того ж дня 26 грудня 2005 року, про що вказано в заяві представника продавця ОСОБА_10, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_9, за реєстром №5013. Спірна квартира , яку придбав  ОСОБА_4 і є забезпеченням повернення кредитних коштів, за цим  зобов”язанням.

     У самому договорі купівлі-продажу даної квартири (п.2) зазначається, що ця квартира належить продавцю-Бабаян ОСОБА_21 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.12.1996 року, і що нотаріусом перевірено належність ОСОБА_3 даної квартири(п.11 ч.3).

    Відповідно до представленої заяви ОСОБА_10, остання повідомляє, що нею отриманий від ОСОБА_4 повний розрахунок за належну її синові квартиру і що претензій будь-якого характеру, в т.ч. матеріальних, до нього немає.

    Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 26.12.2005 року ОСОБА_3 значиться єдиним власником квартири АДРЕСА_4, що в м.Івано-Франківську, на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.1996 року.

    З огляду на представлені докази щодо укладення даного правочину та фактичні обставини цього укладення представником по довіреності ОСОБА_10, також з огляду на первинний договір, за яким гр. ОСОБА_3 набув майно, де немає жодних посилань на його сімейний стан, а також і про будинкову книгу, яку розпочато та зареєстровано паспортистом 04 вересня 1993 року, де окрім ОСОБА_3 не вказано абсолютно нічого про його членів сім”ї, в суду не має підстав вважати, що відповідач ОСОБА_4 чи будь-хто з членів його сім”ї мав сумніви, що представник продавця відчужував нерухомість яка належала тільки його Довірителю,та міг знати, чи знав про порушення прав позивачки ОСОБА_1, і перебування їх в шлюбі, а тому є добросовісним набувачем.  

    За змістом ст.ст. 387, 388 ЦКУ «Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

    Представленими доказами та поясненнями в судовому засіданні встановлено, що на даний час у ОСОБА_4 та членів його сім»ї ніякого іншого житла немає,  виселитися їм із двома малолітніми дітьми та батьками пенсійного віку нема куди. (що підтверджується довідками ОБТІ, які містяться у матеріалах справи). У спірній квартирі на даний момент проживають та прописані ОСОБА_4 та п»ять членів його сім»ї, із яких двоє-малолітні діти-2005 та 2007 років народження, мати-пенсіонер та батько-пенсіонер-інвалід 3-ї групи, що підтверджується документами, які долучені до матеріалів справи.

     Не мають правового значення для вирішення даного спору доводи представника позивачки ОСОБА_2 про реалізацію майна сім”ї ОСОБА_4 для розрахунків з ОСОБА_3 і як наслідок доведення їх спільного умислу на порушення прав позивачки, оскільки необгрунтованим є  взаємозв”язок таких фактів та не підтвердженго доказами їх існування.

      Посилання позивачки на те, що є порушеними права їх неповнолітнього сина, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, і як вбачається із довідки ЖЕО №8 від 11.05.2006 року, у квартирі АДРЕСА_4, що в м.Івано-Франківську, була прописана одна особа-власник цієї квартири- Бабаян А.Е., що підтверджується і позицією представника органу опіки і піклування Івано-Франківського МВК, яка зазначила, що житлові права неповнолітнього ОСОБА_11 були порушені самими його батьками, оскільки він не те що не мав у ній частки, але й навіть не був там прописаний.

    За змістом позовних вимог  ОСОБА_1 вважає порушеним своє право на частку в спільній сумісній власності подружжя у зв”язку з чим , просить визнати недійсним договір та виселити відповідача. Разом з тим, як вбачається з обгрунтування позовних вимог, відповідач відмовив у відшкодуванні їй частки від продажу квартири, що і стало приводом для звернення до суду, відповідно, останній було відомо про реалізацію спірної квартири . Тобто вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення добросовісного набувача не може вважатися обгрунтованою з огляду на суть порушеного права, відповідно, і спосіб захисту порушеного права.

    З огляду на обставини спору, наявність у позивача права на 1/2 частину спірного майна, наявність добросовісного набувача цього майна, обраний спосіб захисту порушеного права позивачем не дає підстав для задоволення позовних вимог. За таких підстав та обставин нести цивільну відповідальність за порушені права повинен ОСОБА_3 в частині повернення позивачці 1/2 частини вартості спільно нажитої у шлюбі квартири, оскільки дана спірна ситуація виникла між членами сім»ї.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

      Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доказами позовні вимоги позивача. Докази які є в матеріалах справи, вказують на необґрунтованість позову, а тому в його задоволенні слід відмовити.

 На підставі наведеного, у відповідності зі ст. 657 Цивільного кодексу України, ст. 717 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

      В позові   ОСОБА_1 в інтересах якої по дорученню діє ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без заявлення самостійних вимог: ОСОБА_8 філія АКБ «Форум», орган опіки та піклування Івано-Франківського міськвиконкому про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, та про виселення ОСОБА_4 разом із всіма проживаючими особами із квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківській міський суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

    Суддя:                                  Антоняк Т. М.