Справа №2-а-1207/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         23 жовтня 2009 року Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі – головуючого – судді – Артакової Л.О., при секретарі –   Вараксіній Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м.Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, зобов”язання перерахунку  та виплати  державної  соціальної допомоги як особі, яка має статус „дитина війни”,

в с т а н о в и в:

         ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Червонозаводському районі м.Харкова,  який в подальшому уточнював та  просив суд  поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з  2006 – 2009 роки, зобов”язати  відповідача нарахувати недоплачену соціальну допомогу, як дитині війни за 2006-2007 рік в сумі 2733 грн. 30 коп., а з урахуванням індексації в сумі 3766,08 грн., за 2008-2009 роки в сумі 2353,8 грн., а з урахуванням індексації в сумі 3636,8 грн.,  відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

         В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії „Дитина війни” та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 року по 2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

         Відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України „Про соціальний  захист дітей війни”, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

         Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 „Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст..28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

         Згідно із Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить : з 1 січня – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.

         Згідно із Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік” прожитковий мінімум  для осіб , які втратили працездатність, становить : з січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.

         У 2008 рівні прожитковий мінімум становить: з 1 січня по квітень – 470 грн., з квітня по грудень – 482 грн. за місяць. Сума невиплаченої допомоги за 2006-2009 рік становить 5087,1 грн., а з урахування  індексації – 7402,88 грн.

         Одночасно позивач просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав з 01.01.2006р. посилаючись на те, що про грубе порушення своїх прав йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

         В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

         Відповідач надав суду заперечення на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 стосувалось лише Закону України „Про державний бюджет України на 2007рік”. Крім того, на законодавчому рівні не визначений орган на який покладено здійснення  виплат  особам, який мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком  необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат.

         При цьому , відповідач зазначив про необгрунтованість доводів позову  щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

         Також відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст.99 КАС України.

          В судове засідання  представник відповідача не з”явився, про час і місце слухання справи, був повідомлений своєчасно та належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи без  участі їх представника.

         Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

         З матеріалів справи вбачається, що      позивач  має статус „Дитини війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням №149886/140 (а.с.7-8), та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

         У 2006р. пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були, тому що дію цієї статті було зупинено Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік”.

         Закони України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005р. та „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

         Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей    війни”, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

         Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

         Відповідно до п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.

        Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007  року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 ,ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, пп.7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46,71, ст.ст.98,101,103,111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України „Про соцільний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону.

        Рішення Конституційного Суду України є обов”язковим до виконання на території України, остаточним і не може  бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

        Виходячи з приписів  ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України,  Пенсійний фонд України в Червонозаводському районі м.Харкова , починаючи з 09.07.2007 року повинен був нараховувати та  сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

        Що стосується вимог позивача про зобов”язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

        Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: ”Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008р, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст..65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України” і 101 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст..67 розділу 1, п.п.1-4,6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

          Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 р. УПФУ в Червоно заводському районі м.Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни в редакції від  01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

          Що стосується вимог позивача про зобов”язання відповідача виплачувати йому в період січень-грудень 2009 року включно щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими.

           Законом України „Про державний бюджет на 2009 рік”, дію ст..6 Закону України  „про соціальний захист дітей війни” не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України „Про державний бюджет на 2009 рік” розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України „Про державний бюджет на 2009 рік”, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

           Таким чином в період січня-листопада 2009 року позивачу підлягають доплати до пенсії у відповідності до ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того,що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки   такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

        Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не  можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

        Згідно ч.ч.3,4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

        Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни , не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

         Щодо доводів стосовно відсутності      підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає  наступне.

        За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначив розмір або встановлював інший розмір, немає.

        З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача  щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

          Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначенності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов”язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

          Пенсійний фонд України  діє у відповідності до Положення Про пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов”язкове держєавне песійне страхування” рішення про  призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          Таким чином, обов”язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, за місцем проживання позивача.

          При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача  на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

          Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються, таким чином держава взяла на себе зобов”язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

          За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Законом України „Про соціальний захист дітей війни”  реалізовано  конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії, але відповідач не вчинив жодних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що відповідач  не виконав своїх повноважень без поважних причин.

          Суд також відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом.

          Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року , тому суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

          Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.

          Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

          Щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., суд вважає ці вимоги не доведеними, тому відмовляє в  їх задоволенні.                      

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.6-14,71,159-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

          Позовні вимоги   задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова.

          Зобов”язати Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове пенсійне  страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік – з 22.05.208 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік – з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року, з урахуванням виплачених сум.  

          В задоволенні решти позовних вимог  – відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                               Суддя                                     Л.О.Артакова