Cправа  № 2 – 525

                   2009  р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І м е н е м     У к р а ї н и

14  серпня  2009  року     Жмеринський    міськрайонний    суд     Вінницької    області

в  складі :          головуючого            –        судді   Сенько  Л.Ю.

при  секретарі      –        Колесник  Г.В.

з  участю  :           –        адвоката   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася з цим позовом до суду і вказала, що 27.10.2008 року помер її чоловік ОСОБА_4, який не залишив заповіту щодо належного йому майна. Спадкоємцями за заповітом щодо спадщини, яка відкрилася після його смерті залишились вона та дочка померлого від першого шлюбу ОСОБА_3 Остання в листопаді 2008 року подала заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_4 був інвалідом другої групи загального захворювання, тривалий час страждав на цукровий діабет, облітеруючий атеросклероз, ревматоїдний поліартрит, гангрену лівої стопи, був прооперований на обидва ока щодо заміни кришталика штучним. За своїм станом ОСОБА_4 потребував постійного догляду та матеріальної допомоги, які йому надавала позивачка. Відповідачка ОСОБА_3 не навідувала свого батька та не надавала йому ніякої допомоги, маючи до цього можливість, не приймала участі у похованні батька. Просила усунути відповідачку ОСОБА_3 від права спадкування після смерті її батька ОСОБА_4

Позивачка ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 підтримали заявлені вимоги. Вказали, що позивачка проживала у шлюбі з померлим чоловіком ОСОБА_4, який довгий час хворів, після п’яти років їх спільного життя його стан погіршився, він пережив інфаркт та гангрену стопи. Матеріальне утримання йому надавала позивачка, вона також здійснювала постійний фізичний догляд за ним, організувала та оплатила його похорон. Зауважили, що відповідачка ОСОБА_3 не надавала батькові ніякої допомогв ні з власної ініціативи, ні за проханням позивачки. Пояснили, що померлий ОСОБА_4 мав деспотичний характер, хворіючи він не міг самостійно вийти до магазину, однак по житловому приміщенню він пересувався самостійно. Просили задоволити позов.

Відповідачка ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_5 заявлений позов не визнали, пояснивши, що саме ОСОБА_2 створювала неприязні стосунки між ними, у зв’язку з чим вони інколи відвідували ОСОБА_4 в той час, коли позивачка перебувала на роботі. З цієї ж причини, щоб не провокувати скандалу із нею, відповідачка лише прийшла попрощатись із батьком на його похорон, оскільки позивачка не повідомила їм завчасно про його смерть. Вказали, що ОСОБА_4 самостійно інколи зустрічався з відповідачкою на її роботі, спілкуючись з нею та залишаючи онукам цукерки. Про хворобливий стан батька ОСОБА_3А було відомо понад 14 років тому, однак він практично ніколи не просив у неї допомоги. Потребучи певної допомоги, він міг себе обійти. Останній раз відповідачка бачилась із батьком за місяць до його смерті, коли він приїздив до неї на роботу власною машиною. Зауважили, що ОСОБА_6 мала невелику заробітну плату, яку витрачала на потреби власної сім’ї. Їй також було відомо, що її батько, отримуючи пенсію, допомагав людям ремонтувати автомобілі, і він не скаржився їй на потребу у коштах. Вважали, що відповідачка нормально відносилась до свого батька. У позові просили відмовити.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона знайома із позивачкою, по кілька разів на тиждень бувала у неї вдома. Їй відомо, що покійний чоловік позивачки останні п’ять років хворів на цукровий діабет, останні пів-року його стан погіршився, він не міг сам вставати та ходити через опухлість ніг. Догляд за ним повністю здійснювала позивачка, звільнившись для цього з роботи. ОСОБА_4 згадував про свою дочку ОСОБА_3, однак останню у них в хаті вона ніколи не бачила. Підтвердила, що ОСОБА_4 самостійно користувався своїм автомобілем.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що свого часу працювала разом з позивачкою, часто приходила до неї додому. У спілкуванні з її чоловіком відзначала, що той до останніх днів свого життя перебував у повному розумі, дивився телевізор. ОСОБА_4 через отечність своїх нижніх кінцівок мав великі труднощі з пересуванням, ходити сам міг лише тримаючись стіни. Він завжди був доглянутий позивачкою, сам схвально відзивався на адресу дружини та скаржився на всіх дітей, пояснюючи тим, що вони не цікавились ним. Відповідачку в будинку ОСОБА_4 не бачила ніколи.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що з покійним ОСОБА_4 він дружив з 1963 року, знав що у того хворе серце та опухлі ноги, що ускладнювали його пересування. Ніколи не бачив у нього вдома відповідачку.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що працює з відповідачкою, до якої на роботу в магазин кілька разів приїздив самостійно батько. Вони спілкувалися із ОСОБА_3 Останній раз бачила їх зустріч на початку осені 2008 року. Батько відповідачки створював враження здорової людини.

Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він з дитинства знав ОСОБА_4 Йому відомо, що той хворів багато останніх років, не міг вільно ходити, однак міг сидіти та керувати автомобілем, зокрема відвозив на базар позивачку. Покійного останній раз бачив за тиждень до його смерті. Відповідачки з ним поруч не бачив ніколи. У спілкуванні ОСОБА_4 не згадував про дочку.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, вивчивши інші докази, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до положень ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкоємцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

В судовому засіданні з пояснень сторін установлено, що 27.10.2008 року помер батько відповідачки та чоловік позивачки – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, із яким остання зареєструвала шлюб у 1996 році. Позивачка та відповідачка фактично є спадкоємцями першої черги щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, і про прийняття якої відповідачка у встановленому законом порядку подала відповідну заяву.

Ці обставини визнаються сторонами та відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України не потребують доказування.

Суд не приймає до уваги твердження позивача та адвоката щодо перебування у безпорадному стані ОСОБА_4 внаслідок наявних у нього захворювань, оскільки в судовому засіданні встановлено, у тому числі з показань самої позивачки, що її покійний чоловік, хоча й страждав від тяжких форм хвороб і переважний час лежав, був здатний самостійно вживати їжу, пересуватись житловим помешканням і навіть керувати власним автомобілем.

Також поза увагою суд залишає доводи позивачки щодо ухиляння відповідачки від надання майнової та фізичної допомоги хворому батьку, оскільки в судовому засіданні стороною позивача не доведено ніякими доказами, що ця бездіяльність відповідачки вчинена нею умисно на підтвердження обставини саме ухилення ОСОБА_3 від надання необхідної допомоги у разі відповідного звернення особи, що її потребувала і не була позбавлена можливості щодо такого звернення у будь-який спосіб.

Посилання позивачів на порушення відповідачкою вимог Сімейого кодексу України щодо обов’язку повнолітнії дітей утримувати непрацездатних батьків та брати участь у лодаткових витратах, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, не пов’язані із обмеженням спадкових прав особи, так як можуть бути включені до обсягу зобов’язань спадкоємця, який приймає спадщину або вирішені у спосіб судового зобов’язання до їх відшкодування у разі пред’явлення зацікавленою особою відповідних вимог та представлення необхідних доказів щодо обсягу фактично наданого майнового утримання.  

Враховуючи викладене, керуючись ст.1224  ЦК України, ст. 5, 8, 15, 57, 59-61, 83, 88, 155, 209, 212-215 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 С У Д Д Я