Справа № 2-76 РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2007 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді                    Литвиненко О.Л.

при секретарі                              Лунгул Т.А.

розглянувши у відкритому судовому" засіданні в смт. Баришівка справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання  шлюбу.

Встановив:

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 04.06.2005 року, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис НОМЕР_1.

Це їхній перший шлюб. Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що від спільного подружнього життя з відповідачем вона народила дитину: дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка на даний час перебуває на повному утриманні матері.

За час їхнього спільного проживання сімейні відносини важко назвати нормальними. Оскільки, відповідач з самого початку дозволяв собі неприпустиму поведінку. Народження дочки ситуацію не змінило, а навіть погіршило існуючі взаємини. Відповідач ніде не працював, не утримував сім'ю матеріально, вихованням дитини не займався, влаштовував в сім'ї сварки та бійки, обзивав позивачку нецензурними словами. Було таке, що вона викликала міліцію, щоб втихомирили свого чоловіка. Нечасті заробітки він витрачав на свої потреби, а саме вживав спиртні напої та спілкувався з легковажними дівчатами. Все, що залишалося віддавав своїй матері. Також причиною розірвання їхніх стосунків є те, що його мати втручалася в сімейні відносини сторін. Коли відповідач вживав спиртні напої, а це могло затягнутися на два тижні, то він проживав у своєї матері в с Кірове. Мати його приховувала, а коли він закінчував пити приходив до позивачки, просив пробачення, обіцяв, що подібних речей більше не повториться. ОСОБА_1. вірила і вибачала йому тому, що хотіла зберегти сім'ю. Потім все знову повторювалося. Все це призвело до того, що вона почала боятися за себе та за свою дитину, тому змушена була піти жити до своїх батьків. Пів року вони не проживають разом, але відповідач не дає їй спокою, приїжджає серед ночі в стані сп'яніння до дому її батьків, погрожує, стукає по шибкам вікон. Коли батько позивачки намагається вигнати його з двору відповідач погрожує убити позивачку, тому що нібито має на неї всі права, так як вона являється його законною дружиною. Позивачка не має змоги терпіти більше ці знущання. На даний час сторони разом не проживають. Спільного господарства не ведуть, не підтримують сімейних стосунків. їхня сім»я існує тільки формально. За вини відповідача шлюбні відносини фактично припинилися, спільного бюджету в даний час вони не ведуть. Збереження подружніх стосунків вже не можливе. Тому

2

позивачка просить суд шлюб розірвати без надання часу на примирення. Після розірвання шлюбу неповнолітня дитина проживатиме з матір'ю.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлений позов та пояснила суду, що сімейно-шлюбні відносини не склалися через те, що вона не знаходить з відповідачем взаєморозуміння. Сторони спільного господарства з відповідачем вони не ведуть, сім'я існує формально. Позивачка вважає, що сім'ю зберегти неможливо та заперечує проти примирення.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи увідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення з його підписом про вручення відповідачу розписки. Суд вважає за можливе розглянути даний позов за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлений позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення. Судом встановлено, що сім'я розпалась, шлюб необхідно розірвати. Судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Керуючись   ст.ст. 15, 30, 62 ЦПК України, ст.ст. 104, 110 Сімейного кодексу України , суд

Вирішив:

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 04.06.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис НОМЕР_1.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах ЗАГСУ утримати з відповідача державне мито на користь держави в сумі 17 гривень, позивачку звільнити від сплати державного мита.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.