АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-13130/11                Головуючий суддя І інстанції Дегтярчук

Провадження № 22-ц/2541/11         Суддя доповідач Кукліна Н.О.

Категорія:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

Суддів Черкасова В.В. Шевченко Н.Ф.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства « Дирекція єдиного замовника» Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги по апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що приєднався до апеляційної скарги на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2010 року

В СТАНОВИЛА:

У лютому 2010 рок Комунальне підприємство « Дирекція єдиного замовника» через представника - товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Український центр нерухомої власності» в особі ОСОБА_3 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, а саме заборгованість за теплопостачання в сумі 15273,38 грн., які складаються із суми боргу, починаючи з червня 1996 року по грудень 2009 року в сумі 10141,94 грн., інфляційних втрат 4241,89 грн та 3% річних в сумі 889 ,55 грн. В обгрунтування позивач вказував, що після часткового внесення споживачем оплати за спожиті послуги перебіг строку давності переривається , договір на розстрочку боргу відповідачі не уклали, тому з відповідачів підлягає стягненню вся суми заборгованості.

Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Комунального підприємства « Дирекція єдиного замовника» Лозівської міської ради Харківської області заборгованість з оплати послуг з центрального опалення в сумі 15273,38 грн. та судові витрати в розмірі 299.80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у позові. Зазначає, що їй судом відмовлено в перегляді рішення безпідставно. Задовольняючи позов про солідарне стягнення суми заборгованості, суд не врахував . що власником квартири є ОСОБА_1 на підставі договору дарування, з яким шлюбні відносини припинені, вона мешкає в цій квартирі з неповнолітньою дитиною, а відповідач проживає в іншому місці. Присуджена сума не доведена. За наявними довідками вона складає 0141,94 грн. До того ж суд не перевірив наявність у позивача вимагати стягнення сум на свою користь за період до створення Дирекції, як юридичної особи. Також у суду першої інстанції надавати оголошення через газету підстав не було, бо її адреса є відомою, вона постійно мешкає в квартирі і стягнення з неї 269,80 коп. є неправильним. На підставі ст. 299 ЦПК України ОСОБА_1 подав заяву про приєднання до апеляційної скарги

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковим задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов КП « Дирекція єдиного замовника» . суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі з 1996 рою. оплату за спожиті послуги з опалення в повному обсязі не здійснювали, борг визнавали, після часткової оплати заборгованості перебіг строку позовної давності починався заново.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно з ст.ст. 213, .214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення. схвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції допустив неповне з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, не впевнився , чи є відповідачі споживачами послуг з опалення в квартирі № 16, мкрн 5 м.Лозова, Харківської області саме з 1996 року, та чи належить позивачеві, який не є виконавцем року наданню населенню послуг з опалення, право вимоги про стягнення заборгованості з оплати послуги за опалення.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі в цій квартирі зареєстровані постійно з січня 2002 року підставі договору від 14 грудня 2001 року , згідно якому ОСОБА_2 подарувала набуту на підставі договору купівлі-продажу в листопаді 2001 року квартиру № 16, мкрн.5 м.Лозова, Харківської області ОСОБА_1. ( а.с. 79,4)

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав покладати на відповідачів зобов’язання по погашенню заборгованості з опалення з 1996 року по грудень 2001 року, період , коли відповідачі ще не стали споживачами послуг з опалення в квартирі № 16 , мкрн.5 м.Лозова, Харківської області.

Матеріали справи свідчать, що КП « Дирекція єдиного замовника» створено на підставі рішення Лозівської міської ради Харківської області від 23 січня 2006 року, є правонаступником КП «Комунальник», і безпосередньо виконавцем робіт по наданню населенню послуг з опалення не є. ( а.с.20-21)

Доводи відповідачів, що позивач не є виконавцем послуг з теплопостачання і не вправі заявляти ви про стягнення заборгованості оплати за опалення , матеріалами справи не спростовується.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача не заперечувала, що виконавцем робіт по наданню населенню послуг з опалення є Комунальне підприємство « Теплові мережі» Лозівської міської ради Харківської області, яке на підставі договору доручило позивачеві від його імені вчиняти дії по стягненню абонентів заборгованості за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання.

Посилаючись на вказану обставину представник позивача подала письмову заяву про залишення позову КП « Дирекція єдиного замовника» без розгляду.

Згідно до ч.І п.5 ст.. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. ст. 309, 310,207 ч.І п.5 ЦПК України є підставою для скасування рішення та залишення позову без розгляду згідно поданій письмовій заяві представника позивача.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 310, 313, 317, 319, 323, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що приєднався до апеляційної скарги, задовольнити частково.

Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2010 року скасувати.

Позов Комунального підприємства « Дирекція єдиного замовника» Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді