АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа № 22-а-25389/11 Головуючий суддя І інстанції Ткаченко
Провадження № 22-а/2090/17656/11 Суддя доповідач Ізмайлова Г.Н.
Категорія:
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Ізмайлової Г.Н.
суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2
за участю секретаря - Остапович Л.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду Харківської області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до УПФ України у Лозівському районі Харківської області про перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги як особі,яка має правовий статус дитини війни, -
встановила;
У липні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Він зазначив, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює йому доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-1V), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України (далі - управління ПФУ) у Лозівському районі Харківської області здійснити перерахування такої доплати за 2008-2009 роки та провести відповідні виплати. Справу просив розглянути за його відсутності.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 серпня 2010 року позов задоволено. На управління ПФУ у Лозівському районі Харківської області покладено обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивачу , та провести відповідні виплати за періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року , з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановлено стягнути з управління ПФУ у Лозівському районі Харківської області на користь позивача витрати по сплаті судового збору і з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 8,50 грн. і 37,00 грн.
- відповідно.
В апеляційній скарзі управління ПФУ у Лозівському районі Харківської області просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові. При цьому посилається на не правильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу просить розглянути за відсутності свого представника.
Позивач рішення суду не оскаржив, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами КАС України відповідно до вимог Закону України від 02 грудня 2010 року № 2748- VI про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, який набрав чинності 30 грудня 2010 року.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195 - IV встановлено правовий статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є остаточним, обов’язковим до виконання на всій території України, і таким, що має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення діяла і діє ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції підставно виходив із того, що управління ПФУ у Лозівському районі Харківської області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року , але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-1V на висновки суду не впливають.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІУ застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Посилання в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» -безпідставне.
Відповідно до положень ст. ст. З, 6 Закону № 2195-ІУ встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на ЗО % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд підставно застосував дію Закону № 2195-ІУ, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІУ, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.
Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів - не грунтуються на матеріалах справи.
Позов пред'явлено і рішення ухвалено за нормами цивільного судочинства на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року№ 1691-УІ, який набрав чинності 10 березня 2010 року.(далі - Закон 2195-ІУ)
При цьому норми процесуального і матеріального права судом першої інстанції дотримані.
Цивільний процесуальний Кодекс України, за нормами якого розглянута справа, не містить обмежень щодо строку звернення до суду з позовом про перерахунок соціальних виплат.
Не містить таких обмежень і Закон 2195-ІУ.
З огляду на це та, зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі: “Мельник проти України” щодо принципу правової визначеності та передбачуваності національного законодавства, зокрема процесуальних строків, судова колегія не застосовує аналогію ст.ст. 99,100 КАС України.
При цьому судова колегія враховує також похилий вік позивача та те, що відповідач не просив про застосування такої аналогії
Проте, судова колегія вважає за необхідне рішення суду у частині стягнення з управління ПФУ у Лозівському районі Харківської області на користь позивача витрат по сплаті судового збору у сумі 8,50 грн. скасувати, оскільки відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” Пенсійний фонд України, його підприємства, установи та організації звільняються від сплати державного мита.
Керуючись ст.160, п.1 ч.І ст. 197, п.2, ч.І, ст.198, ст.ст. 201, 205, 207 КАС України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області - задовольнити частково.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 серпня 2010 року у частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області на користь ОСОБА_5 витрат по сплаті судового збору у розмірі 8,50 грн.- скасувати.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді