ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року о 11 год., 43 хв.   м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.  

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-8406/09/1370

за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, представник – Бойко В.Я (доручення № 29/8221 від 26.11.2009 року)          

до громадянина В’єтнаму ОСОБА_2,

за участю перекладача – ОСОБА_3 (диплом кандидата наук  МБЛ                     № 010723 від 15.05.1970 року)

про продовження затримання та примусове видворення за межі території України

Позивач – Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянина В’єтнаму ОСОБА_2 про продовження затримання та примусове видворення за межі території України.                

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

  Відповідач позовні вимоги визнав повністю, проти примусового видворення за межі території України не заперечив, бажає повернутися додому.    

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд –

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року за №   3929-ХІІ   із змінами і доповненнями, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» від 17.07.2003 року № 1110 із змінами і доповненнями, Положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом МВС України 16.10.2007 року № 390.  

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.    

Згідно протоколу про адміністративне затримання від 06.12.2009 року, громадянин В’єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 04.12.2009 року о 19 год. 20 хв. спільно з дев’ятьма громадянами В’єтнаму, двома громадянами Єгипту та двома громадянами України був затриманий працівниками Прикордонної Варти Республіки Польща на відстані 5000 м. від лінії державного кордону в районі 634 прикордонного знаку, територія суміжня Потелицькій сільській раді Жовківського району Львівської області, за незаконне перетинання державного кордону з України в Республіку Польща без дозволу представників Прикордонної служби України та поза пунктами пропуску через державний кордон.

06.12.2009 року відповідач був переданий в офіційному порядку в пункті пропуску через державний кордон «Шегині» військовослужбовцям ВПС «Рава Руська» Львівського прикордонного загону.    

Під час особистого огляду відповідача, речей, цінностей, документів, що є знаряддям або об'єктом вчинення правопорушення не виявлено, що підтверджується протоколом особистого огляду та вилучення речей і документів від 06.12.2009 року.

08.12.2009 року постановою Жовківського районного суду Львівської області відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту терміном на 10 діб. Строк адміністративного арешту рахується згідно протоколу про адміністративне затримання , тобто з 20 год. 00 хв. 06.12.2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.  

16.12.2009 року начальником Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України прийнято рішення про видворення іноземця за межі України, згідно якого відповідач зобов’язаний, в добровільному порядку, покинути територію України у термін до 21.12.2009 року. Відповідач відмовився виконувати вказане рішення.    

Надані позивачем докази, підтверджують те, що відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в   Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Проте, знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб перетину кордону без належних на це документів.

Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.

Згідно ч. 6 ст. 32 цього ж Закону, іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.

Згідно ч. 9 ст. 32 цього ж Закону, видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках – органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.

Судом встановлено, що відповідач мав намір працевлаштуватись в країнах Європи, однак після затримання бажає повернутись додому. Г ромадянин В’єтнаму ОСОБА_2, вчинив незаконний перетин державного кордону України з метою подальшого транзитного пересування до країн Західної Європи без належних документів з правом перетину кордону. Такі дії відповідач, обставини справи, підтверджують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду за межі України, а відтак ОСОБА_2 підлягає примусовому видворенню за   межі України.        

Підпунктом 3.1.3. п. 3 глави 3 « Положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», затвердженого наказом МВС України від 16.10.2007 року № 390 встановлено , що поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця (за наявності), постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду і огляду речей, протокол вилучення речей, документів та ін.).    

Згідно п. 3 Постанови КМУ № 1110 від 17.07.2003 року «Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України», поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється за направленням МВС, Адміністрації Держприкордонслужби чи СБУ або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі на період, необхідний для підготовки їх адміністративного видворення за межі держави, але, як правило, не більше ніж на 6 місяців.    

Позовні вимоги в частині продовження затримання відповідача, задоволенню не підлягають, оскільки із змісту ст. 162 КАС України, такі повноваження у суду при вирішення справи відсутні. Крім цього, поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування до шести місяців згідно вказаних нормативних актів здійснюється на підставі постанови суду про примусове видворення.      

Таким чином, позовні вимоги Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 94 КАС України, судові втрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд –

П Р И Й Н Я В:

            1.  Адміністративний позов задоволити частково.

    2. Примусово видворити громадянина В’єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.  

    3.  В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.  

    4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

    Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

    У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:

    Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

    Постанова складена у повному обсязі 23.12.2009 року.

    Суддя                                                                                                 Гавдик З.В.