Справа №      22ц - 655 2009р.

Головуючий по 1 інстанції Бондаренко С. І.

Категорія:      30, 34

Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

6 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Ювшина В.І.

суддів     Скіця М. І.,  Корнієнко Н.В.

при секретарі     Наконечній М. М.

з участю адвоката     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 23 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаської виправної колонії № 62,  третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП ,  -

встановила:

У червні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Черкаської виправної колонії № 62,  третя особа ОСОБА_4,  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим,  що 16 листопада 2006 року близько 18 год. 10 хв. на 49 км.  автодороги Черкаси-Сміла з вини водія ОСОБА_4,  який керував автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_4,  власником яких є Черкаська виправна колонія № 62,  сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої був пошкоджений належний йому автомобіль «Мерседес» д.н. НОМЕР_2.

Постановою Черкаського районного суду від 13 квітня 2007 року ОСОБА_4 було визнано винним в порушенні ПДР і притягнуто до адміністративної відповідальності за  ст.  124 КУпАП.

Згідно висновку експертного дослідження вартість відновлювального ремонту складає 18796.19 гривень.

На транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором ним затрачено 2000 гривень.

Крім того він поніс витрати по оплаті вартості експертно-товарознавчого дослідження -500 гривень,  вартість автотехнічного дослідження - 406.84 гривні,  витрати пов»язані з явкою до суду в сумі 590.22 гривні,  а всього йому було завдано шкоди на загальну суму 22293 грн. 25 коп.,  яку він просить стягнути з відповідача,  крім того просить стягнути вартість правової допомоги в сумі 3500 грн.

Також йому завдана моральна шкода,  що виразилась в погіршенні психологічного стану здоров»я,  порушенні нормального ритму життя,  втрати життєвих зв»язків,  що потребувало додаткових зусиль для організації життя,  на відшкодування якої просив суд стягнути з відповідача 5000 гривень.

При розгляді справи позовні вимоги були збільшені і позивач просив стягнути з відповідача витати на правову допомогу в сумі 4500 грн. та витрати пов'язані з явкою до суду в сумі 1466 грн.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 23 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Черкаської виправної колонії № 62 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 20796 гривень 19 копійок та на відшкодування моральної шкоди 500 гривень і судові витрати,  які складаються з сплаченого державного мита в сумі 207 гривень 96 копійок,  витрат на ІТЗ - 30 гривень,  вартості експертного дослідження та вартості експертизи в сумі 906 гривень 84 копійки,  а всього 1144 гривень 80 копійок.

ОСОБА_3 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 23 січня 2009 року подав апеляційну скаргу,  де,  посилаючись на незаконність і необґрунтованість,  порушення норм матеріального та процесуального права,  просить змінити рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат його та його представника,  пов'язаних з явкою до суду у сумі 2970 грн. 53 коп.,  витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн. і на відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення сторін,  що з'явилися,  вивчивши матеріали справи,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:

Згідно  ст.  213 ЦПК України та роз"яснень Пленуму Верховного Суду України,  що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення",  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повністю відображені обставини,  що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи,  спірні правовідносини сторін виникли в зв'язку із заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Спеціальними нормами,  які визначають поняття джерела підвищеної небезпеки,  підстави виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди,  заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та порядок відшкодування шкоди,  завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,  є статті 1187 та 1188 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено,  що шкода,  заподіяна джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі (право власності,  інше речове право,  договір підряду,  оренди тощо) володіє транспортним засобом,  механізмом,  іншим об'єктом,  використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності зі  ст.  1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду,  завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 p. N 6,  розглядаючи позови про відшкодування шкоди,  суди повинні мати на увазі,  що шкода,  заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,  яка її заподіяла,  за умови,  що дії останньої були неправомірними,  між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином,  підставами виникнення цивільно-правової відповідальності за шкоду,  заподіяну джерелом підвищеної небезпеки є наявність шкоди,  протиправна дія заподіювача шкоди,  наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

Судом першої інстанції було встановлено,  що 16 листопада 2006 року близько 18 год. 10 хв. на 49 км.  автодороги Черкаси-Сміла з вини водія ОСОБА_4,  який керував автомобілем

ЗІЛ - 441510 д.н. НОМЕР_3 з напівпричепом НОМЕР_4,  власником яких є Черкаська виправна колонія № 62,  сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль «Мерседес» д.н. НОМЕР_2.

Постановою Черкаського районного суду від 13 квітня 2007 року ОСОБА_4 було визнано винним в порушенні ПДР і притягнуто до адміністративної відповідальності за  ст.  124 КУпАП.

Рішення суду,  що набрало законної сили,  є обов'язковим для суду щодо фактів,  які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди та часткове відшкодування судових витрат учасниками процесу не оскаржується.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції зазначив,  що позивачу дійсно була завдана моральна шкода,  що полягає в моральних стражданнях в зв»язку з пошкодженням майна і визначив компенсацію на відшкодування моральної шкоди в сумі 500 гривень.

Відповідно до  ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях,  яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з вимогами  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 від 31.03. 1995 p. N 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,  протиправність діяння її заподіювана,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд,  зокрема,  повинен з'ясувати,  чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру,  за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить,  а також інші обставини,  що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,  що у зв'язку з винними діями відповідача у дорожньо-транспортній пригоді,  позивачу,  окрім матеріальної шкоди,  заподіяна моральна шкода,  викликана тим,  що сам факт дорожньо-транспортної пригоди зі значними пошкодженнями його автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Окрім того,  позивач був позбавлений можливості користування автомобілем,  у нього порушились звичні життєві зв'язки,  спілкування з близькими,  він змушений займатися питаннями ремонту автомобіля.

Колегія суддів вважає,  що районний суд при визначенні суми на відшкодування моральної шкоди правильно застосував положення чинного законодавства,  зокрема  ст.   ст.  23,  1167 ЦК України та роз"ясненя,  що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 р. N 4 і виважено визначив розмір суми на відшкодування моральної шкоди,  навівши в рішенні відповідні мотиви з урахуванням суті позовних вимог та обсягу спричинених позивачу моральних страждань,  виходячи із засад розумності,  виваженості та справедливості.

Також з матеріалів справи вбачається,  що судові витрати,  понесені позивачем,  які складаються з сплаченого державного мита в сумі 207 гривень 96 копійок,  витрат на ІТЗ - 30 гривень,  вартості експертного дослідження та вартості експертизи в сумі 906 гривень 84 копійки,  а всього 1144 гривень 80 копійок,  котрі і ухвалено стягнути з володільця джерела підвищеної небезпеки на користь позивача.

Вищезазначені витрати підтверджуються відповідними копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів та квитанціями про здійснення касових операцій (а.с.  7,  21-21-22,  25).

Доводи апеляційної скарги з приводу понесених позивачем витрат на правову допомогу та витрат,  пов»язаних з явкою його та його представника до суду не ґрунтуються на матеріалах справи і позивачем не обґрунтовані належними доказами,  а відповідно і в цій частині апеляційна скарга також не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 3  ст.  10,  ч. 1  ст.  60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків,  встановлених статтею 61 цього

Кодексу.

Відповідно до вимог статей 79,  88 ЦПК України стороні,  на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог,  а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог,  у задоволенні яких відмовлено.

Відповідно до положень  ст.  79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат,  пов»язаних з розглядом справи,  зокрема на правову допомогу і явку до суду.

Зазначені в апеляційній скарзі витрати,  що пов»язані з явкою до суду в період з 08.12.06 року по 13.04.07 року в сумі 590.22 гривні і оплата юридичної допомоги в сумі 3500 гривень не пов»язані з розглядом даної цивільної справи зважаючи,  що позов ініційовано 31 травня 2007 року.

Зазначені в апеляційній скарзі витрати,  що пов»язані з явкою до суду в період з 31.05.07 року по 23.01.09 року в сумі 867 гривень не доведені належними і допустимими доказами,  зокрема проїзними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,  що надана адвокатом довідка по оплаті юридичної допомоги в сумі 1000 гривень не є належним доказом враховуючи,  що ч.1  ст.  84 ЦПК України передбачено,  що витрати,  пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права,  несуть сторони. У передбачених законодавством випадках особі може надаватися безоплатна правова допомога. Правовідносини між адвокатом або фахівцем у галузі права та клієнтом визначаються цивільно-правовою угодою. Права та обов'язки адвоката визначені Законом України "Про адвокатуру",  зокрема ч.1 ст.  12 цього закону визначено,  що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом,  а в  ст.  627 ЦК України закріплено принцип свободи договору,  який полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори або утримуватися від їх укладання,  а також визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої згоди з контрагентом домовленості.

Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують,  оскільки грунтуються на невірному трактуванні апелянтом наведених правових норм.

Рішення суду відповідає матеріалам справи,  обґрунтоване наявними в справі доказами,  а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб"єктивний характер та не мають в собі підстав,  визначених  ст.  309 ЦПК України,  за наявності яких можлива зміна судового рішення.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів судової палати,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 23 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаської виправної колонії № 62,  третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.