УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

Справа 11 а-1524     Вирок постановлено під головуванням Броновицької О.В.

Категорія:  ст.  15, ч. 2  ст.  185 КК     Доповідач у апеляційній інстанції: Британчук В.В.

УХВАЛА

Іменем України

14 жовтня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого - судді Британчука В.В.,  суддів - Слинька С. С. ,  Ходаса В.І.,

з участю прокурора - Мінакової Г.О.,  засудженого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляційним поданням прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  на вирок Деснянського районного суду м.  Києва від 7 серпня 2008 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. Києва,  громадянина України,  який проживав за адресою: АДРЕСА_1,  судимого 13 травня 2003 року вироком Деснянського районного суду м.  Києва за ч.3  ст.  185,  ч. 1  ст.  308,  ч. 2  ст.  309 КК на чотири роки обмеження волі й звільненого 17 серпня 2006 року за відбуттям строку покарання,

за ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  185 КК на один рік шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в м.  Києві 486 грн. 77 коп. судових витрат за проведення судово-дактилоскопічної експертизи.

Вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні 16 червня 2008 року,  приблизно о 17 год. 00 хв.,  по вул.  Закревського,  85-А в м.  Києві закінченого замаху на крадіжку чужого майна,  повторно,  з автомобіля марки "Міцубісі Педжеро",  а саме: сумки,  в якій знаходилися дві коробки з-під компакт-дисків,  книжка,  парасолька,  рушник,  пара кросівок - які для потерпілого не є матеріально цінними,  монітору TFT «Prology HDTV-101S»,  вартістю 1 050 грн.,  автомагнітоли «Pioneer DEH-500»,  вартістю 800 грн.,  а всього майна,  що належало потерпілому ОСОБА_4,  на загальну суму 1 850 грн.

В апеляційному поданні прокурор,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  не оспорюючи винуватості і правильності кваліфікації діяння,  просить скасувати вирок суду першої інстанції і постановити апеляційному суду свій,  яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання,  у виді трьох років позбавлення волі. При цьому,  у поданні стверджується,  що судом не у повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину,  який засуджений вчинив маючи не зняту і не погашену судимість,  вчинив усі дії,  які вважав необхідним вчинити для викрадення чужого майна.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення прокурора,  який підтримав апеляційне подання,  засудженого,  який проти нього заперечував,  провівши судові дебати і заслухавши останнє слово засудженого,  вивчивши справу,  обговоривши доводи апеляційного подання,  колегія суддів уважає його таким,  що не підлягає задоволенню,  з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин,  викладених у вироку,  кваліфікація його злочинного діяння за ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  185 КК,  підтверджується доказами,  дослідженими в судовому засіданні,  яким у вироку суду першої інстанції дано належну оцінку,  що у апеляційному поданні не оспорюється.

Що стосується покарання,  то,  на думку колегії суддів,  воно призначене ОСОБА_3 з дотриманням вимог  ст.  65 КК,  відповідає вчиненому і його особі.

При цьому судом фактично враховані усі дані про засудженого і обставини,  на які послався прокурор в апеляції,  а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особа винуватого,  який раніше судимий,  на момент вчинення злочину ніде не працював,  перебував на обліку у лікаря-нарколога,  рецидив злочину,  як обставину,  яка згідно зі  ст.  67 КК,  обтяжує покарання.

Однак,  обґрунтовано враховано й щире каяття засудженого,  що згідно із ч. 1  ст.  66 КК,  є обставиною,  яка пом'якшує покарання,  його вік,  стан здоров'я,  позитивні характеристики за місцем проживання,  сімейний стан,  наявність на утриманні малолітньої дитини та її стан здоров'я,  сімейні обставини.

Виходячи з викладеного,  на думку колегії суддів,  призначене засудженому покарання у межах санкції. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  185 КК,  належно мотивоване,  є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Тому твердження у апеляційному паданні про те,  що суд першої інстанції неправильно призначив покарання,  безпідставні.

Отже,  не убачається підстав для задоволення апеляційного подання.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366 КПК,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Деснянського районного суду м.  Києва від 7 серпня 2008 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни,  а апеляційне подання прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  - без задоволення.