Справа № 22-29/09

Головуючий у 1-й інстанції - Кафідова О.В.

Доповідач- Гончар В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2009 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого   -  Гончара В.П.

Суддів     -  Пікуль А.А.,  Слюсар Т.А.,

При секретарі -  Ліліцькому Р.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м.  Києва від 11 грудня 2006 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» до ОСОБА_3,  треті особи: ОСОБА_4,  ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 66391 грн. 38 коп.,  -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ВАТ Українська страхова компанія «Гарант - АВТО» звернувся в суд з позовом до відповідача та просив постановити рішення,  яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 66391, 38 грн.

Зазначав,  що 11.07.2005 року з вини відповідача відбулося ДТП,  внаслідок якої був пошкоджений автомобіль «Тойота»,  д/н НОМЕР_1,  власником якого є ОСОБА_4,  та який застрахований в ВАТ УСК «Гарант-АВТО». Виконуючи договірні зобов'язання перед страхувальником,  позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 66391, 38 грн. і тому матеріальна шкода завдана ВАТ УСК «Гарант-АВТО» складає 66391, 38 коп.

В подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги,  просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 66391,  38 грн.,  а також просив стягнути з відповідача державне мито в сумі 663, 92 грн.

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 11 грудня 2006 року позовну заяву ВАТ УСК «Гарант-АВТО» до ОСОБА_3,  3-ті особи ОСОБА_4,  ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - задоволено .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ УСК «Гарант-АВТО» матеріальну шкоду в сумі

1.   66     391 грн. 38 коп. та сплачене державне мито в розмірі 663 грн. 92 коп.,  всього стягнуто -

2.   67     055 грн. ЗО коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати,  а справу направити на новий розгляд,  посилаючись на те,  що воно є незаконним та необгрунтованим,  постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав,  наведених в ній.

Представники позивача та третьої особи ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечували,  вважаючи рішення районного суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом,  11.07.2005 року з вини відповідача ОСОБА_3 відбулося ДТП на перехресті вул.  Горького - вул.  Тверської в м.  Києві,  який керував автомобілем НОМЕР_2 та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота»,  д/н НОМЕР_1  внаслідок чого останній виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3.

Постановою Голосіївського районного суду м.  Києва від 17.05.2006 року визнано ОСОБА_3 винним у ДТП та провадження по справі закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.  51).

Також вина відповідача знайшла своє підтвердження в висновку судової автотехнічної експертизи,  відповідно до якої в діях ОСОБА_3 - водія автомобіля «Опель» д.н.з. НОМЕР_4 вбачається порушення Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вищезазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль Тойота»,  д./н. НОМЕР_1,  власником якого є ОСОБА_4,  який застрахований власником в ВАТ УСК «Гарант-АВТО» ( поліс НОМЕР_2 від 08.10.2004 року). Автотоварознавчим дослідженням № 1099 від 25.07.2005 року (звіт про оцінку майна),  вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Тойота» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4,  в результаті його пошкодження при ДТП складає 76208, 26 грн (а.с.  7-9).

Відповідно до калькуляції 1099 вартості відновлювального ремонту автомобіля «Тойота» д.н. НОМЕР_1 встановлено суму матеріального збитку власника зазначеного автомобіля в розмірі 67846, 88 грн. без врахування втрати товарної вартості,  яка складається: 76208, 2 - 8361, 38 (втрата товарної вартості ТЗ) = 67846, 88 грн (а.с.  10-12).

Відповідно до страхового полісу,  за страховим випадком страхувальнику не виплачується сума франшизи,  яка складає 440, 00 грн (а.с.  18).

Відповідно до  ст.  993 ЦК України,  до страховика,  який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування,  у межах фактичних витрат переходить право вимоги,  яке страхувальник або інша особа,  що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за завдані збитки.

Суд прийшов до правильного висновку про те,  що,  оскільки на момент подачі позову
до суду AT «Українська транспортна страхова компанія»,  в якій була застрахована цивільна
відповідальність відповідача ОСОБА_3,  у добровільному порядку погасила матеріальну
шкоду ЗАТ «УЕСК» в розмірі 24990, 00 грн.,  тому матеріальну шкоду завдану позивачу в
розмірі 66391, 38 грн. необхідно стягнути саме з відповідача ОСОБА_3    

Згідно,   ст. .Я1, Закону України «Про страхування» до страховику,  який виплатив
страхове відшкодування за договором майнового страхування,  в межах фактичних затрат
переходить право вимоги,  яке страхувальник або інша особа,  що одержала страхове
відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.    

02.08.2005 року Страхувальник звернувсь до страховика із заявою,  в якій просив
виплатити йому суму страхового відшкодування за мінусом франшизи та витрат на
проведення автотоварознавчрго дослідження.    

Як вбачається з матеріалів справи страхувальнику було виплучено 66391, 38 грн,  (56699, 07 грн. + 9034, 97 грн. (відшкодування ПДВ) + 657, 34 (комісія банку).

Таким чином,  судом першої інстанції вірно встановлено,  що розмір матеріальної шкода,  завданої ВАТ УСК «Гарант-АВТО» складає 66391, 38 грн.      

За таких обставин,  суд прийшов до правильнрго висновку про те,  що позов необхідно задовольнити.

Доводи апеляційної скарги про незаконність постановленого рішення безпідставні,  викладені в рішенні висновки нічим де спростовані.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимрг
матеріального і процесуального  права,  то підстави для йогр скасуванп| і задоволення
апеляційної скарги відсутні,    

Керуючись ст, рт.303,  307,  317,  218 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.  Києва від 11 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.