АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 грудня 2008 року     м.  Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

Пастощука М. М. (головуючий) Варвус Ю.Д.,         Ніколової Б.Ю.

при секретарі Мороз А.В.

з участю: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Городоцького районного суду від 20 жовтня 2008 року цивільну справу № 22ц-2180 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення відповідачки,  ознайомившись з доводами апеляційної скарги,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Городоцького районного суду від 20 жовтня 2008 року та постановити нове рішення про стягнення з неї аліментів на утримання сина в розмірі 100 грн.

Вказаним рішенням суду позов ОСОБА_5 задоволений.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно,  але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  починаючи з 24 вересня 2008 року і до досягнення ним повноліття,  судовий збір на користь держави в сумі 51 грн. та 7 грн. 50 коп. на інформаціино-технічне забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування незаконності рішення суду ОСОБА_4 вказує,  що при визначенні розміру аліментів суд не врахував вимоги  ст.   ст.  180,  182,  184 СК

України,  те що вона є інвалідом третьої групи,  хворіє,  потребує лікування,  має наутриманні хвору мати,  яка є інвалідом першої групи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився,  про час і місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено,  що сторони по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з з серпня 1998 року по травень 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилася донька,  яка досягла повноліття та син ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_6 проживає з батьком ОСОБА_5 та знаходиться на його утриманні. Матеріальна допомога яка надавалася відповідачкою на утримання неповнолітнього сина є незначною.

Вказані обставини підтверджуються копіями: свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.  3); свідоцтва про народження ОСОБА_7 (а.с.  4); довідки від 18.08.2008 року (а.с.  5).

Давши належну оцінку зібраним по справі доказам суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,  що відповідачка ОСОБА_4,  - мати неповнолітнього ОСОБА_7 зобов язана утримувати сина,  який проживає з батьком,  а тому обгрунтовано визначив розмір аліментів,  що підлягає стягненню з відповідачки,  відповідно до ч.3  ст.  181 СК України.

Норми матеріального права застосовані судом правильно,  порушень процесуального закону,  які б були підставою для скасування рішення,  судом не допущено. Тому наявні підстави для відхилення апеляційної скарги відповідно до  ст.  308 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і спростовуються наступними обставинами.

Відповідно до  ст.  180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2  ст.  182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим,  ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  за винятком випадків,  передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Підстав для стягнення аліментів з ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі не було,  оскільки відсутні передбачені ч.1  ст. 184 СК України умови ( нерегулярність,  мінливість доходу,  одержання частини доходу в натурі).

Немає підстав для визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі,  яка менша ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у відповідності до ч.3  ст.  184 СК України,  оскільки ОСОБА_4 має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) і не менше мінімального розміру аліментів,  визначеного ч.2  ст.  182 СК України.

Оскільки закон який визначає порядок та умови призначення державної допомоги не прийнятий,  посилання відповідачкою ОСОБА_4 на ч. 3  ст.  184 СК України,  як на підставу вимог та доводів апеляційної скарги є необгрунтованим.

Інші підстави для скасування рішення суду,  в межах доводів апеляційної скарги,  відсутні.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  313,  314,  317 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Городоцького районного суду від 20 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий у І інстанції - Мельник В.М.     Справа № 22ц-2180

Доповідач - Пастощук М. М.     Категорія № 46, 48