УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 жовтня 2008 року     м.  Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

Пастощука М. М. (головуючий)
Варвус Ю.Д.,     Самчука П.П.

при секретарі Мороз А.В.

з участю: ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6  розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красилівського районного суду від 16 травня 2008 року цивільну справу № 22ц-1627 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4,  треті особи на стороні позивача ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_6,  про визнання правочину недійсним та проведення розподілу спадкового майна.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення сторін,  ознайомившись з доводами апеляційної скарги,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_4  просить скасувати рішення Красилівського районного суду від 16 травня 2008 року та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказаним рішенням суду позов задоволений. Договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та гаражем,  що знаходиться в АДРЕСА_1,  укладений 24 грудня 2004 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ,  який діяв від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_9,  та посвідчений приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 4614 визнаний недійсним.

Постановлено провести розподіл спадкового майна,  яке залишилося після   смерті  ОСОБА_11,    що  померла  ІНФОРМАЦІЯ_1,    згідно

залишеного нею заповіту,  визнавши за ОСОБА_4 право власності на 1/2 будинковолодіння по АДРЕСА_1

За ОСОБА_5 залишено право власності на його 1/2 будинковолодіння по АДРЕСА_1

В обґрунтування незаконності рішення суду ОСОБА_4  зазначає,  що позивач ОСОБА_5 був обізнаний про те,  що укладається саме договір дарування спірного будинку,  а не договір довічного утримання,  оскільки нотаріус роз'яснював йому та його дружині їх права та наслідки укладення договору. Вказану обставину нотаріус підтвердив і в судовому засіданні. Під час підписання договору дарування позивачу ніхто не перешкоджав прочитати його змі ст.  Суд,  в порушення  ст.  722 ЦК України,  прийшов до помилкового висновку,  що ОСОБА_4  та його син не набули право власності на будинок по АДРЕСА_1  оскільки не перейшли проживати у спірне житло. Крім того,  суд необгрунтовано поставив під сумнів підпис ОСОБА_11 на заяві про її згоду на укладення договору дарування.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4  апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав,  рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

ОСОБА_6  апеляційну скаргу вважає обґрунтованою.

Треті особи ОСОБА_7  та ОСОБА_8  в судове засідання не з'явилися,  про слухання справи повідомленні у встановленому законом порядку.

Колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено,  що 9 жовтня 1996 року ОСОБА_11 склала заповіт,  згідно якого заповіла належну їй 1/2 частку жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1 сину ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла.

24 грудня 2004 року ОСОБА_5 за згодою дружини ОСОБА_11,  подарував ОСОБА_9,  від імені якого діяв ОСОБА_4 ,  житловий будинок з підвалом,  гаражем та надвірною будівлею в АДРЕСА_1  а 29 грудня 2004 року за ОСОБА_9 було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно. При цьому позивач ОСОБА_5 після укладення договору дарування продовжував проживати в подарованому будинку,  сплачував комунальні платежі,  самостійно проводить обслуговування домоволодіння.

Укладаючи договір дарування будинковолодіння від 24.12.2004 р. позивач ОСОБА_5 був введений в оману відповідачем ОСОБА_4  щодо обставин,  які мають істотне значення,  вважаючи,  що укладається договір довічного утримання.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами: копіями договору дарування від 24.12.2004 р. (а.с.  5); свідоцтва про смерть від 10.04.2006 р. (а.с.  6); витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно (а.с.  8); заяви від 24.12.2004 р. (а.с.  19); свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (а.с.  46); заяв (а.с. 50-54).

За таких обставин,  суд прийшов до правильного висновку про порушення прав ОСОБА_5 і наявність підстав для визнання договору дарування недійсним па підставі  ст.  230 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_5 заявляв вимоги про розподіл спадкового майна,  суд обґрунтовано визнав за ОСОБА_4м.  право власності на 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1,  інша 1/2 будинковолодіння залишена у власності ОСОБА_5

Рішення суду ОСОБА_5 не оскаржується.

Норми матеріального права застосовані судом правильно,  порушень процесуального закону,  які б були підставою для скасування рішення,  судом не допущено. Тому,  відповідно до  ст.  308 ЦПК України,  наявні підстави для відхилення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають,  оскільки під час розгляду справи доведений факт введення позивача в оману стосовно обставин,  які мають істотне значення при укладенні договору.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  313,  314,  315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Красилівського районного суду від 16 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий у І інстанції -Чорна Л.М. .     Справа № 22ц-1627

Доповідач - Пастощук М. М.     Категорія №37