Справа  № 22-466

Головуючий у 1 -й інстанції - Ґудзь М. М.

Доповідач - Матвеева О.А.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

головуючого     Матвєєвої О.А.

суддів     Чобіток А.О.

Шебуєвої В.А.
при секретарі     Фроловій І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м.  Києва від 6 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  третя особа: Київське міське управління юстиції про визнання заповіту недійсним.

Заслухавши доповідь судді Матвєєвої О.А.,  пояснення осіб,  що з'явилися в судове засідання,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів,  -

ВСТАНОВИЛА:

21 січня 2008 року позивачка завернулася з позовом до суду,  в якому просила визнати недійсним заповіт,  складений ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  на ім'я ОСОБА_4.

Свої вимоги мотивувала тим,  що заповідач був її рідним братом,  який не міг підписати заповіт у нотаріуса,  оскільки хворів та перебував у той час на лікуванні,  був неадекватним,  що відповідач обманним шляхом отримав заповіт.

Рішенням Подільського районного суду м.  Києва від 26 жовтня 2008 року позов задоволено,  заповіт,  складений ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4  та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Щербиною Л.І. за реєстровим номером 1299,  - визнано недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4  просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення,  яким у задоволенні вказаного позову відмовити,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи недоведеність обставин,  що мають значення для справи,  які суд вважає встановленими.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення,  колегія суддів вважає,  що скарга підлягає задоволенню,  а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові,  оскільки судом порушено норми матеріального права,  а висновки не відповідають обставинам справи.

Як установлено судом і це вбачається з матеріалів справи,  ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5,  після смерті якого відкрилась спадщина на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1,  щодо якої він залишив заповіт від 07.02.2006року на користь відповідача ОСОБА_4

Задовольняючи позов,  суд першої інстанції виходив з того,  що на день складення заповіту спадкодавець перебував на стаціонарному лікуванні,  хворів,  зокрема,  на діарею,  а тому не міг з об»єктивних причин вчинити заповіт.

При цьому суд немотивовано послався,  зокрема,  на  ст. 230 ЦК України,  яка регулює правові наслідки вчинення правочину під впливом обману.

З такими висновками суду  погодитися не можна,  виходячи з наступного.

Суд не уточнив з яких саме підстав позивачка просить визнати заповіт недійсним,  а вона не довела,  як того вимагає  ст. 60 ЦПК України,  жодну з обставин на які посилається як на підставу своїх вимог.

В суді апеляційної інстанції 27.01.2008 року від 27 січня 2008 року позивач ОСОБА_3 стверджувала,  що ОСОБА_5 не міг з'явитися до нотаріуса 7 лютого 2006 року та підписати заповіт,  оскільки він перебував на лікуванні. При цьому вона допускала,  що підпис виконаний саме братом та не ставила питання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Дійсно,  відповідно до медичної" документації наданої позивачем,  ОСОБА_5 у період часу з 1 лютого 2006 року по 10 лютого 2006 року перебував на лікуванні у денному стаціонарі.

Судом першої інстанції не було враховано,  що денний стаціонар призначається для надання медичної допомоги хворим шляхом їх госпіталізації лише на денний час за відсутності показів до постійного лікарського нагляду.

Дані про фіксування пересування хворих при такій формі лікування та виходу за межі лікувальної установи - відсутні.

Суду не надано доказів про те,  що ОСОБА_5 07.02.2006р. не виходив за межі лікувальної установи,  або про те,  що о 14.25 (час посвідчення заповіту,  як зазначено в його тексті) перебував у приміщенні поліклініки.

Надана суду виписка із історії хвороби стаціонарного хворого \ денний стаціонар \ ОСОБА_7 \а.с. 71\ не містить даних про те,  що ОСОБА_7 07.02.06року робив аналізи або отримував медичні процедури.

Відповідно до пояснення,  яке надала нотаріус Щербина Л.І. / а. с.  47 /,  07.02.2006 року,  ОСОБА_5 звернувся до неї з проханням посвідчити заповіт. Упевнившись,  що відповідач адекватно сприймав оточуючу дійсність,  нотаріус посвідчила заповіт від його імені,  який був записаний за допомогою технічних засобів зі слів відповідача і підписаний ним власноручно. Дії ОСОБА_5 мали чітко визначений характер,  він був добре орієнтований в оточуючому середовищі,  повністю усвідомлював значення своїх дій,  конкретно формулював свої думки і побажання,  адекватно пояснював свої вчинки,  міг вільно керувати своїми діями.

Даючи юридичну оцінку встановленим та перевіреним сукупністю доказів обставинам,  колегія суддів вважає,  що оспорюваний заповіт відповідає загальним вимогам,  встановленим  ст. 203 ЦК України,  додержання яких є необхідним для чинності правочину,  за формою відповідає вимогам  ст. 1247 ЦК України,  докази про те,  що він підписаний не заповідачем відсутні,  як відсутні будь-які докази про те,  що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Зважаючи на зазначене,  позов задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст.  303,  307,  308,  313,  314,  315,  317,  319 ЦПК України,   колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м.  Києва від 6 жовтня 2008 року скасувати та хвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  третя особа: Головне управління юстиції у м.  Києві про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення   та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.