№22-ц-2396/08р.
Головуючий 1 інстанції- Чередник В.Є.
Категорія : про стягнення
заборгованості по аліментам
Доповідач -Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н.О.
суддів: Гальянової І.Г.
ЛаренкаВ.І.
при секретарі: Набока О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам , -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по аліментам в розмірі 4500 грн. та неустойку в розмірі 1% від суми несплачених ним аліментів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі судового рішення з 01.07.2002 року з відповідача були стягнуті аліменти на її утримання у вигляді 1\6 частини всіх видів його доходу. Відповідач ОСОБА_3 та державна виконавча служба у Київському районі м. Харкова до березня 2003 року та після жовтня 2003 року злісно ухилялись від виконання судового рішення, яке до теперішнього часу не виконано. За 8-м місяців виконання рішення суду в Червоно заводському районі м. Харкова їй було сплачено у 2003 році всього 7000 грн. по 87 грн.50 коп. щомісячно. Державна виконавча службу у Київського району невірно проводе розрахунки сплати відповідачем аліментів з якими вона не згідна.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2007 року, вказана позовна заява ОСОБА_2 була залишена без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2007 року, вказана ухвала суду була скасовано, а справа передана до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2007 року, зазначена вище позовна заява ОСОБА_2 була залишена без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.11.2008 року, вказана ухвала суду першої інстанції була також скасована та справа направлена до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2008 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин, які мають значення для справи , при цьому також заперечує проти відмови суду в задоволенні її клопотання щодо передачі справи до Комінтернівського районного суду м. Харкова за місцем проживання відповідача ОСОБА_3. , що також вважає підставою для скасування ухваленого у справі рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачці, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження своїх вимог.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки відповідно ч.3 ст. 10 ЦПК України встановлено обов'язок сторони довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Вимагаючи стягнення з відповідача заборгованості по аліментам, стягнутих рішенням суду від 12.07.2002 року на її утримання в розмірі 1\6 частини його заробітку за період з березня по грудень 2003 року включно, в розмірі 4500 грн. та 1% пені за ухилення від сплати аліментів та не погоджуючись з висновком державної виконавчої служби у Київського районного управління юстиції м. Харкова щодо відсутності такої заборгованості, позивачка не надала суду жодного доказу на підтвердження своїх вимог та заперечень відповідачів.
Між тим, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та позивачкою не спростовано, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів , надійшов до ДВС у Київського району м. Харкова із ДВС у Червонозаводського м. Харкова 08.04.2004 року з постановою про закінчення виконавчого провадження та з відміткою про відсутність на 30.10.2003 року
заборгованості по аліментам у ОСОБА_2 .301.11.2003 року по ЗОЛ 1.2004 року, відповідач перебував на обліку як безробітній в Київському центрі зайнятості , а з 01.12.2004 року - працевлаштувався та 01.04.2005 року, виконавчий лист було направлено до ДВС у Комінтернівському районі м. Харкова за місцем розташування підприємства.
Відповідно до довідки ТОВ „Харківенергоавтотранс", витребуваної судом за клопотанням позивачки, з березня по жовтень 2003 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на її утримання було стягнуто аліментів у сумі 700 грн.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці в задоволенні її позовних вимог, а доводи, викладені нею в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Оскільки рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, то воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304 , 308, 313, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія , -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.